номер провадження справи 35/12/20
05.08.2020 Справа № 908/3562/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,
за участю секретаря судового засідання Чернетенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" (84293, Донецька обл., м. Дружківка, смт. Олексієво-Дружківка, вул. О. Тихого, б. 121-А)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо-впроваджувальний центр "Гандікап" (69005, м. Запоріжжя, вул. перемоги, б. 95-А)
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: Герасименко Ю.В., довіреність №272 від 02.01.2020;
від відповідача: Грона Д.С., ордер серія ЗП № 036845 від 11.02.2020, адвокат, Дудар О.А., наказ №2/2016 від 18.07.2016, директор.
23.12.2019 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо-впроваджувальний центр "Гандікап" про стягнення збитків у розмірі 404194,28 грн.
23.12.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3562/19, справу призначено для розгляду судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 27.12.2019 позовну заяву залишено без руху.
13.01.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 20.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3562/19, справі присвоєно номер провадження 35/12/20. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 18.02.2020. Ухвалою від 18.02.2020 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №908/3562/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.03.2020. У підготовчому провадженні оголошувалась перерва до 08.04.2020. Ухвалою суду від 06.04.2020 відкладено підготовче засідання на 12.05.2020. У судовому засіданні 12.05.2020 оголошувалась перерва до 02.06.2020. Ухвалою від 02.06.2020 постановлено закрити підготовче провадження у справі №908/3562/19 та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 25.06.2020.
У зв'язку з перебуванням судді Топчій О.А. на лікарняному, судове засідання, призначене на 25.06.2020 не відбулось. Представникам сторін направлено повідомлення про неможливість проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 06.07.2020 призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 16.07.2020 об 11 год. 00 хв.
У зв'язку з перебуванням судді Топчій О.А. на лікарняному, судове засідання, призначене на 16.07.2020 не відбулось. Учасникам справи направлено повідомлення про неможливість проведення судового засідання, яке долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 27.07.2020 судове засідання призначено на 05.08.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення ст. 201 ПКУ не належним чином зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних вище зазначені податкові накладні, оскільки реєстрацію податкових накладних було зупинено, що призвело по втрати позивачем права на податковий кредит і до понесення збитків у розмірі 404194,28 грн. Відповідач навіть не вчиняв дій для відновлення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В судовому засіданні 05.08.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування заперечень посилається на те, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 у справі № 280/3439/19 встановлено наступне: «Висновок суду першої інстанції, що прийняття рішення про внесення товариства до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, не порушує прав останнього суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки таке внесення є підставою для автоматичного зупинення реєстрації кожної наступної податкової накладної, і, як наслідок, створює перешкоди у здійсненні платником податків його господарської діяльності».
Отже рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що підставою зупинення реєстрації податкових накладних є протиправні дії податкового органу, а не вина ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП».
Тобто протиправність дій відповідача не доведена позивачем.
Крім того, на цей час відсутні збитки у позивача, оскільки ще не минуло 1095 днів з моменту вчинення операцій.
За викладених обставин просить відмовити в задоволенні позову.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Оберіг».
В судому засіданні 05.08.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
14.05.2018 між ТОВ Науково-виробничо-впроваджувальний центр "Гандікап" - постачальник та ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» - покупець укладено договір поставки №3/37-18, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити продукцію, а покупець - прийняти її та оплатити вартість, вказану у додатково узгоджених специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.3.3 договору постачальник надає покупцю протягом 5 днів з моменту поставки товару наступні документи: рахунок; видаткову накладну (товарно-транспортну накладну) при відвантаженні вантажним автомобільним транспортом; ТТН; залізничну накладну при відвантаженні залізничним транспортом.
За умов п.4.1 Договору Покупець здійснює передоплату у розмірі 50% від вартості узгодженої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника у гривнях на підставі виставленого рахунку, інші грошові кошти покупець сплачує по факту відвантаження та надання ваги фактично відвантаженого товару.
За згодою сторін можливі інші умови та форми розрахунків, обумовлені в специфікаціях на поставку певної партії товару (п.4.3 Договору).
Згідно п.8.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 р., але у будь-якому випадку до виконання зобов'язань сторін за цим Договором.
Згідно п. 8.6. Договору Постачальник та Покупець є платниками податку на додану вартість.
На виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачеві товар на загальну суму 2 742 234,48 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними.
Покупець також виконав свої зобов'язання по договору, оплативши отриманий товар в повному обсязі.
Згідно п. 3.3. договору Постачальник зобов'язаний надавати Покупцеві податкові накладні в день виникнення податкових зобов'язань відповідно до ст.187 Податкового кодексу України.
У зв'язку з порушенням Відповідача ст. 201 Податкового кодексу України, а саме не належним чином було зареєстровано податкові накладні в єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію податкових накладних було зупинено:
1. квитанція від 15.06.2018 до податкової накладної N 12 від 21.05.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 154 063, 20 грн. на суму ПДВ 25 677, 20 грн.,
2. квитанція від 15.06.2018 до податкової накладної N 16 від 23.05.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 149 316, 00 грн. на суму ПДВ 24 886, 00 грн.,
3. квитанція від 25.02.2019 до податкової накладної N 24 від 31.05.2015 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 88 209, 60 грн. на суму ПДВ 14 701, 60 грн.,
4. квитанція від 12.07.2018 до податкової накладної N 11 від 05.06.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 158 589, 60 грн. на суму ПДВ 26 431, 60 грн.,
5. квитанція від 12.07.2018 до податкової накладної N 20 від 05.06.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 158 589, 60 грн. на суму ПДВ 26 431, 60 грн.,
6. квитанція від 09.08.2018 до податкової накладної N 28 від 26.06.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 78 571, 68 грн. на суму ПДВ 13 095, 28 грн.,
7. квитанція від 10.08.2018 до податкової накладної N 53 від 26.06.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 121 896, 00 грн. на суму ПДВ 20 316, 00 грн.,
8. квитанція від 10.08.2018 до податкової накладної N 61 від 26.06.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 121 896, 00 грн. на суму ПДВ 20 316, 00 грн.,
9. квитанція від 20.08.2018 до податкової накладної N 3 від 12.07.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 376 908, 00 грн. на суму ПДВ 62 818, 00 грн.,
10. квитанція від 20.08.2018 до податкової накладної N 4 від 12.07.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 376 908, 00 грн. на суму ПДВ 63543,20 грн,
11. квитанція від 20.08.2018 до податкової накладної N 5 від 13.07.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 381 259, 20 грн. на суму ПДВ 307504,60 грн.,
12. квитанція від 20.08.2018 до податкової накладної N 6 від 18.07.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 121 833, 60 грн. на суму ПДВ 20 305, 60 грн.,
13. квитанція від 20.08.2018 до податкової накладної N 7 від 20.07.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 189 688, 80 грн. на суму ПДВ 31 614, 80 грн. - сума ПДВ вказана Відповідачем в ЄРПН, але (як зазначає позивач) згідно до господарської операції потрібно було вказати суму ПДВ - 31 197,60 грн.,
14. квитанція від 20.08.2018 до податкової накладної N 8 від 24.07.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 123 261, 60 грн. на суму ПДВ 20 543, 60 грн.,
15. квитанція від 20.08.2018 до податкової накладної N 9 від 24.07.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 129 360 грн. на суму ПДВ 21 560,00 грн.,
16. квитанція від 20.08.2018 до податкової накладної N 10 від 26.07.2018 обсяг господарської операції на загальну суму з ПДВ 127 180, 80 грн. на суму ПДВ 21 196, 80 грн.
Зупинення реєстрації вказаних податкових накладних підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру податкових накладних та квитанціями про реєстрацію податкових накладних з Єдиного державного реєстру податкових накладних.
Згідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим мовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Як зазначає позивач, відповідач, в порушення ст. 201 ПКУ не належним чином зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних вище зазначені податкові накладні, оскільки реєстрацію податкових накладних було зупинено, що призвело по втрати позивачем права на податковий кредит і до понесення збитків у розмірі 404194,28 грн. Відповідач навіть не вчиняв дій для відновлення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Дослідивши надані сторонами докази в розрізі приписів норм чинного законодавства України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної ) шкоди.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
З огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного, на його думку, права до предмета доказування у цьому спорі відноситься встановлення наявності/відсутності всіх складових цивільного правопорушення і саме залежно від підтвердження/спростування вказаних обставин має бути вирішений цей спір.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи;
б) наявність шкоди. Під майновою шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1155 ЦК завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Під збитками (грошовим виразом шкоди) розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою (збитками) є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода (збитки) стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
У пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року № 04-5/239) визначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Згідно ж до п. 6 вказаних Роз'яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Таким чином, предметом доведення по справам про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків та визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка завдала ці збитки, а по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і завданими збитками.
Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Суд відзначає, що за умовами даного делікту відповідальність особи настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.
В п. 6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року № 04-5/239) зазначено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 13 ГПК України.
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У преамбулі та ст. 6 § 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява №48553/99), рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95), а також рішенні Європейського суду з прав людини «Ukraine-Tyumen проти України», (заява №22603/02) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Запорізькій області в частині включення Товариства до переліку ризикових платників податків; зобов'язати ГУ ДФС у Запорізькій області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «ГАНДІКАП» з переліку ризикових платників податків.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2019 у задоволені позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 у справі № 280/3439/19 апеляційну скаргу ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2019 в адміністративній справі №280/3439/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області в частині включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «ГАНДІКАП» до переліку ризикових платників податків. Зобов'язано Головного управління ДФС у Запорізькій області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «ГАНДІКАП» з переліку ризикових платників податків.
При цьому в мотивувальній частині постанови вказано таке: «Висновок суду першої інстанції, що прийняття рішення про внесення товариства до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, не порушує прав останнього суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки таке внесення є підставою для автоматичного зупинення реєстрації кожної наступної податкової накладної, і, як наслідок, створює перешкоди у здійсненні платником податків його господарської діяльності».
Отже рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що підставою зупинення реєстрації податкових накладних є протиправні дії податкового органу, а не вина ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП».
Листом №21 від 11.02.2020 ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» звернулось до ГУ ДФС у Запорізькій області з вимогою про розблокування зупинених з 01.04.2018 податкових накладних.
Крім того, відповідно до статті 198.1. Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
Статтею 198.2. Податкового кодексу України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно статті 198.6. Податкового кодексу України є відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складання податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
З викладеного вбачається, що позивач може почати нести збитки тільки з 21.05.2021.
З огляду на викладене, в даному випадку судом не встановлено всіх необхідних складових для настання цивільно-правової відповідальності.
Згідно з приписами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сторонами надано всі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
За викладених обставин суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо-впроваджувальний центр «Гандікап» про стягнення коштів відмовляється.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо-впроваджувальний центр «Гандікап» про стягнення коштів відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 серпня 2020 року.
Суддя О.А. Топчій