вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
20.08.2020м. ДніпроСправа № 904/4271/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордгаз", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Перспектива", м. Марганець, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 161 969,33 грн.
Суддя Назаренко Н.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Перспектива" про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 161 969,33 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі - 142 314,98 грн., пені - 11 193,80 грн., інфляційних нарахувань - 3 083,03 грн., 3% річних - 2 048,51 грн. та. 1% штрафу за не повернуті видаткові накладні у сумі 3 329,01 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2020, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 02.09.2020.
20.08.2020 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки в банківських установах, що належать ТОВ ВКФ "Перспектива" в розмірі, що відповідає ціні позову 161 969,33 грн.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ТОВ ВКФ "Перспектива" порушуючи вимоги договору паливно-мастильних матеріалів № 2019/8 від 07.03.2019 ухиляється від виконання своїх обов'язків передбачених договором поставки, у зв'язку з чим позивач вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Також позивач вказує на те, що згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу відповідача складає 9 000,00 грн., що є значно менше від суми заборгованості по договору.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об'єкти нерухомості у відповідача відсутні.
Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (ч.ч. 3, 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (ст. 137 ГПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Предметом даного спору є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордгаз", яка заявлена до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Перспектива" про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 161 969,33 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі - 142 314,98 грн., пені - 11 193,80 грн., інфляційних нарахувань - 3 083,03 грн., 3% річних - 2 048,51 грн. та. 1% штрафу за не повернуті видаткові накладні у сумі 3 329,01 грн.
В статті 6 Господарського кодексу України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.
В свою чергу, лише посилання на недобросовісність дій відповідача, які дають підстави вважати, що останній може ухилятись від виконання судового рішення, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, оскільки є припущенням, не підтвердженим доказами (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.04.2019 у справі №918/702/18).
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 02.08.2019 у справі № 915/538/19, від 06.11.2018 у справі № 923/560/17, від 22.02.2018 у справі № 910/18821/17 та інших) у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат.
Крім того, суд зазначає, що накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.
З врахуванням викладеного, вимоги позивача щодо накладення арешту на розрахункові рахунки в банківських установах, що належать відповідачу суперечать імперативним приписам частини 1 ст. 137 ГПК України, яка визначає вичерпний перелік застосовних заходів забезпечення позову, оскільки закон дозволяє накладати арешт лише на майно та грошові кошти відповідача, а не на розрахункові рахунки.
Позивач не надав суду належних обґрунтувань та доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які б свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси. Доводи заявника, якими мотивовано заяву про забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях, не підтверджених жодним належним доказом.
Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 136-141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Нордгаз" в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Судові витрати, пов'язані з поданням заяви про забезпечення позову, віднести на заявника.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 20.08.2020 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Назаренко