20.08.2020 року Справа № 908/129/20
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Кузнецової І.Л., Кощеєва І.М.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 у справі №908/129/20 (суддя Левкут В.В., повне рішення складено 08.04.2020)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Запоріжжя
до відповідача Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь Запорізької області
про стягнення 25723,35 грн
У січні 2020 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (надалі відповідач) та просило стягнути 25723,35 грн, з яких 3% річних - 20709,11 грн, інфляційні втрати - 5014,24 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, встановлених законом, щодо відшкодування позивачу, як оператору телекомунікацій, який надає відповідні послуги зв'язку споживачам фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати, витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, заборгованість з яких встановлена рішеннями Господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі №908/2023/18 та від 26.06.2019 у справі №908/1106/19. Вважає, що наявні підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України.
Відповідач позов заперечував, посилаючись на те, що договірні відносини між сторонами відсутні, тому відсутні підстави для застосування положень ст. 625 ЦК. Також є безпідставним їх нарахування на стягнутий рішеннями суду судовий збір. Вказував, що ним вживаються всі заходи щодо виконання рішення суду та включення сум відшкодування до зобов'язань місцевого бюджету, тому відсутня його вина щодо несплати спірних коштів позивачу.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 у справі №908/129/20 (суддя Левкут В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 20396,48 грн - 3% річних, 4945,14 грн - інфляційних втрат та 2070,81 грн - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що зобов'язання сторін, в тому числі і грошові, виникають не тільки із правочинів, а безпосередньо із актів цивільного законодавства, тому наявні всі підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення річних та інфляційних втрат. Зобов'язання припиняється його виконання, тому вчинені відповідачем заходи щодо внесення цих витрат до видатків місцевого бюджету не є підставою для відмови у стягненні річних та інфляційних. Суд погодився з доводами відповідача, що вказані нарахування не здійснюються на стягнений за судовим рішенням судовий збір, тому позов задовольнив частково.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, просив рішення суду в оскаржуваній частині скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду просив залишити без змін.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на таке:
- фінансування програми щодо компенсації виплат, відшкодування витрат за надані пільги окремим категоріям громадян здійснюються відповідно до виділених асигнувань на зазначені видатки, які не залежать від волевиявлення відповідача;
- спірні відносини між сторонами виникли без укладання договору, строк виконання рішень господарським судом не встановлено, тому відсутні підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України;
- зобов'язальні відносини не виникають з рішення суду, а виникають із актів цивільного законодавства;
- річні та інфляційні повинні нараховуватися на суму боргу та є безпідставним їх нарахування на суми судового збору;
- виконання рішення суду щодо стягнення коштів з місцевого бюджету здійснюється виключно органами Казначейства в порядку черговості надходження таких документів та будуть виконані в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач), суддів: Кузнецової І.Л., Іванова О.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 у справі №908/129/20. Розгляд справи визначено проводити в порядку письмового провадження без виклику сторін.
20.08.2020 у зв'язку з перебуванням судді Іванова О.Г. у відпустці у справі здійснений повторний автоматизований розподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кощеєва І.М., Кузнецової І.Л. Ухвалою від 20.08.2020 означена колегія прийняла справу до свого провадження.
Позивач проти апеляційної скарги заперечив, про що надав суду відзив. Посилається на те, що наслідком неправомірного користування чужими грошовими коштами, тобто прострочення виконання грошового зобов'язання (як договірного так і позадоговірного) є нарахування процентів річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України. На підтвердження своїх доводів навів судову практику. Вказує, що включення спірного відшкодування до відповідних програм місцевого бюджету, відсутність фінансування, тощо не впливає на обов'язок відповідача виконати рішення суду та його обов'язок може бути припинений тільки сплатою грошових коштів. А наведені апелянтом обставини не впливають на право кредитора вимогати сплати річних та інфляційних втрат. Просив рішення суду залишити без змін.
Апелянт у запереченнях на відзив наводить свої аргументи щодо доводів позивача, які є подібними до висловлених ним у відзиві на позов та апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, перевірено апеляційним судом, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами, рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі №908/2023/18 було стягнуто з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» 837223,52 грн вартості наданих телекомунікаційних послуг за період з травня 2017 року по серпень 2018 року та 12558,35 грн судового збору.
Також, рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.06.2019 у справі №908/1106/19 було стягнуто з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» 179140,23 грн заборгованості та 2687,10 грн судового збору.
Вказані рішення в апеляційному порядку не переглядалися та набрали законної сили.
При цьому, означеними рішеннями встановлено, що ПАТ «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.
Згідно статті 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку», «Про соціальний захист дітей війни», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про охорону дитинства», «Про прокуратуру», «Про Національну поліцію», «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації в Україні», «Про Службу безпеки України», «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про культуру», «Про музеї і музейну справу», «Про захист рослин». Кодексу Цивільного захисту України та Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.
Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача.
Приписами п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку.
Судами було встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати позивачу вартості телекомунікаційних послуг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг, які проживають у м. Мелітополь Запорізької області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством за період з травня 2017 року по серпень 2018 року та за період з вересня 2018 по грудень 2018 року відповідно в сумі 837223,52 грн та сумі - 179140,23 грн.
Посилаючись на те, що вказана оплата відповідачем до цього часу не здійснена, рішення суду не виконано, позивач звернувся з цим позовом про стягнення річних за період прострочення з 19.04.2019 по 20.01.2020 та інфляційних втрат за період з 19.04.2019 по 31.12.2019, стягнення яких і є предметом цього позову.
Відповідно до ст. 269 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Основним доводом апеляційної скарги є те, що зобов'язання відповідача виникли не з договору, тому відсутні підстави для застосування положень ст. 625 ЦК; фінансування вказаних видатків здійснюється за рахунок місцевого бюджету в межах асигнувань, виділених на відповідні програми, а рішення суду виконується виключно органами Казначейства в порядку черговості, на що відповідач не впливає, а отже не може нести відповідальність..
Відповідно до частини 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом у справах №908/2023/18 та №908/1106/19 право позивача вимагати відшкодування виплат, а обов'язок відповідача оплатити позивачу вартість телекомунікаційних послуг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг, які проживають у м. Мелітополь Запорізької області, і мають право на відповідні пільги, виник безпосередньо із законів, перелік яких наведений вище, та інших нормативно-правових актів, що встановлюють порядок такого відшкодування.
Тому, заперечення апелянта, що стягнені рішеннями судів суми не є його грошовими зобов'язаннями, не відповідають вище наведеним положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Доказів сплати заборгованості відповідачем не надано, тому позивач має законне право вимагати сплати річних та інфляційних.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягнене за судовими рішеннями відшкодування витрат по сплаті судового збору за своєю правовою природою не являється грошовим зобов'язаням відповідача, тому правомірно відмовив у стягненні річних та інфляційних, нарахованих на суми судового збору.
В цій частині доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції врахував його позицію, висловлену у відзиві на позов, та задовольнив позовні вимоги частково.
Відтак, 3% річних за заявлений позивачем період з 19.04.2019 по 20.01.2020 щодо несплати 837223,52 грн вартості наданих телекомунікаційних послуг (встановлена рішенням суду у справі №908/2023/18) становлять 19057,41 грн.
За цей же період прострочення щодо несплати 179140,23 грн вартості наданих телекомунікаційних послуг (встановлена рішенням суду у справі № 908/1106/19) становлять 1339,07 грн.
Всього річні становлять 20 396,48 грн.
Інфляційні втрати за період прострочення платежів з травня 2019 по грудень 2019 року включно за виключенням суми судового збору становлять 4945,14 грн.
За наведених обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги частково.
Щодо інших доводів апелянта слід зазначити, що існування міських програм щодо компенсації виплат, відшкодування витрат за надані пільги окремим категоріям громадян та відсутність бюджетних асигнувань на зазначені видатки, як і те, що виконання рішення суду щодо стягнення коштів місцевого бюджету покладено виключно на органи Казначейства в порядку черговості, не є виконання рішення суду та сплатою спірних коштів позивачу, тобто не припиняє грошового зобов'язання останнього. А відтак є правомірним нарахування річних та інфляційних.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 у справі №908/129/20, як прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 у справі №908/129/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 у справі №908/129/20 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадках, визначених ч.3 ст. 287 ГПК України
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Кощеєв