20.08.2020 року Справа № 904/935/20
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Орєшкіної Е.В., Кощеєва І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2020 у справі №904/935/20 (суддя Золотарьова Я.С., повне рішення складено 17.04.2020)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача Широківського житлово-комунального підприємства, с. Широке Дніпропетровської області
про стягнення 21 988,82 грн
У лютому 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Широківського житлово-комунального підприємства (надалі відповідач) та просило стягнути борг у загальній сумі 21 988,82 грн, у тому числі пеня - 18705,64 грн, 3% річних - 1028,76 грн, інфляційні втрати - 2 254,42 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №1051/15-БО-5 від 26.11.2014 в частині оплати поставленого газу.
Відповідач позов не визнав, обгрунтовуючи тим, що є теплопостачальною, теплогенеруючою організацією, борг сплачено до 30.11.2016 та відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойка, проценти річних, інфляційні втрати не нараховуються. Вище вказана позиція підтверджена судової практикою Верховного Суду.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2020 у справі №904/935/20 (суддя Золотарьова Я.С.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в позові, суд погодився з доводами відповідача, що в силу положень ч.3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (надалі Закон) відсутні підстави для нарахування та стягнення пені, річних та інфляційних, оскільки відповідач є теплопостачальною, теплогенеруючою організацією, що підтверджено відповідними лізензіями.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про повне задоволення позову.
В обгрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд невірно застосував норми Закону, яким чітко визначено перелік осіб, які беруть участь у врегулюванні заборгованості відповідно до цього Закону. Відповідач до цього переліку не відноситься, оскільки не включений до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відомості якого є загальнодоступними, тому вважає відсутніми підстави для звільнення його від відповідальності за порушення строків оплати природного газу. Також вказує, що відповідачем не доведено, що він є теплопостачальною, теплогенеруючою організацією, тому положення Закону на нього не розповсюджуються.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу апеляційної скарги для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач, суддів Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М. та ухвалою від 25.05.2020 означеною колегією відкрито апеляційне провадження.
У зв'язку з відпусткою судді Подобєда І.М. у справі здійснено повторний автоматичний розподіл, за наслідками якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач, суддів Орєшкіної Е.В., Кощеєва І.М. та ухвалою від 20.08.2020 означеною колегією справу прийнято до свого провадження
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечує. Посилається на те, що спірна заборгованість була повністю сплачена 10.02.2016 року, газ за спірним договором було придбано виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, він має відповідні ліцензії на здійснення господарської діяльності з виробництва теплової енергії та теплопостачання, тому суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин положення ч.3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про необгрунтованість апеляційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в подальшому перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), як Постачальником, та Широківським житлово-комунальним підприємством, як Покупцем, було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1051/15-БО-5 від 26.11.2014, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2015 році природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.2. Договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Згідно із пунктом 2.1. Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року (включно) газ обсягом до 101,3 тис.куб.м, в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.
В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу, яка в подальшому змінювалася укладеними сторонами Додатковими угодами.
Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі невиконання покупцем п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2. договору).
Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (пункт 9.3. Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Позивач виконав умови договору та впродовж дії договору поставив відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі за січень-квітень, жовтень-грудень 2015 року на загальну суму 682251,65 грн.
Відповідач отриманий газ оплатив повністю в строки відповідно з 02.02.2015 по 10.02.2016, що визнається сторонами, тобто оплати здійснювалися з порушенням строків, визначених договором.
Посилаючись на вказані порушення строків оплати газу, позивач звернувся з цим позовом про стягнення з відповідача пені - 18705,64 грн, 3% річних - 1028,76 грн, інфляційних втрат - 2 254,42 грн, що і предметом спору.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
З аналізу спірних правовідносин, що склалися між сторонами, суд доходить висновку, про наявність правовідносин з постачання природного газу.
Так, згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами факт постачання газу на загальну суму 682251,65 грн, а також його повна оплата, яка здійснена з порушенням строків, визначених договором.
Разом з тим, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
У частині 3 статті 7 цього Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Судом встановлено, що остаточно заборгованість відповідачем була сплачена 10.02.2016 року, тобто до набрання чинності Законом.
За умовами договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Суд першої інстанції також встановив, що господарська діяльність відповідача з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підтверджується відповідними ліцензіями - серії АЕ №273310, АЕ №273311, АЕ №273312, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відтак, суд зробив правомірний висновок про безпідставність нарахування позивачем пені, інфляції та річних відсотків.
Вказана правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, згідно якої частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі. Таким чином, виконання частини 3 статті 7 Закону не потребує включення відповідача до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості) - Постанови Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 16.05.2019 у справі №922/2685/18.
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства доводи апелянта про обов'язковість включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, для застосування до нього норм цього Закону, є безпідставними та апеляційним судом відхиляються. Також не відповідають дійсності його доводи, що відповідачем не доведено, що він є теплопостачальною, теплогенеруючою організацією, оскільки відповідач у своєму відзиві наводив дані про наявні в нього ліцензії на дані види діяльності, та копії їх долучив до справи.
Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції, як прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судови витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги підлягають віднесенню на апелянта.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2020 у справі №904/935/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2020 у справі №904/935/20 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженнню не підлягає.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.М. Кощеєв