проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"18" серпня 2020 р. Справа № 922/2001/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Пуль О.А.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
позивача - не з'явився,
відповідача - Бабич Ю.В. на підставі ордеру серії ДН №085885 від 17.08.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №002606 від 23.06.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" (вх.№1743Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.07.2020, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Аюповою Р.М., час проголошення ухвали - не зазначено, дата складання повного тексту ухвали - 03.07.2020, у справі №922/2001/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІОН ХХІ", м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар", м. Харків,
про стягнення коштів в розмірі 3 150 829,81грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІОН ХХІ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" про стягнення заборгованості за договором цесії в розмірі 3 150 829,81грн.
02.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІОН ХХІ" звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 3 150 829,81грн, які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар", в усіх банківських установах.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІОН ХХІ" про забезпечення позову у справі № 920/2001/20 задоволено та вжито заходи забезпечення позову; накладено арешт на грошові кошти в межах суми стягнення у розмірі 3 150 829,81грн, що належать відповідачу і знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках в усіх банківських установах Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар", до набрання рішенням законної сили.
Ухвала суду мотивована тим, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Зазначений у заяві захід забезпечення позову в межах позовних вимог не має на меті будь-якого перешкоджання господарській діяльності підприємства, адже відповідач має змогу сплачувати обов'язкові платежі та користуватися грошовими коштами, які знаходяться на його банківських рахунках та перевищують розмір забезпечення; невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або охоронюваних законом інтересів заявника.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 03.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.07.2020 скасувати і ухвалити нове рішення про залишення без задоволення в повному обсязі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІОН ХХІ" про забезпечення позову у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що наведені судом першої інстанції обґрунтування оскаржуваного рішення не містять посилань на наявність наведених ним же передумов для забезпечення позову з врахуванням критеріїв достатньої їх обґрунтованості та підтвердженості доказами, та всупереч припущення, висловленого судом оскаржуваною ухвалою, паралізовано господарську діяльність відповідача, оскільки останнього позбавлено можливості сплачувати обов'язкові платежі та збори до державного та місцевого бюджетів, а також позбавлено можливості здійснювати виплати працівникам по заробітній платі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.07.2020 у справі №922/2001/20; встановлено позивачу строк до 10.08.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 10.08.2020 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 18.08.2020 о 10:15год.
У встановлений судом строк від позивача відзиву на апеляційну скаргу не надійшло; заяв і клопотань по суті спору у встановлений судом строк від учасників справи також не надходило.
13.08.2020 від апелянта надійшли додаткові пояснення (вх.№7580), в яких апелянт додатково посилається на практику Верховного Суду з розгляду схожих правовідносин щодо забезпечення позову.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020, у зв'язку з відпустками суддів Бородіної Л.І. та Лакізи В.В., для розгляду даної справи визначено колегію у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Пуль О.А.
17.08.2020 з електронної адреси Павел Филатов dlpgroupf@gmail.com до Східного апеляційного господарського суду надійшов електронний лист, який не засвідчено електронним цифровим підписом, - клопотання ТОВ "ЗІОН ХХІ" про відкладення розгляду справи, в якому зазначено, що директор товариства Булавіна Г.В. з симптомами респіраторного захворювання знаходиться на самоізоляції, що унеможливлює її явку в судове засідання, у зв'язку із чим, просить продовжити позивачу встановлений судом строк подання відзиву і відкласти розгляд справи на строк не раніше закінчення карантину.
Східним апеляційним господарським судом складено акт №13-35/395 від 17.08.2020 про те, що отриманий електронний лист суперечить вимогам статей 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, Законам України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги", наказу Міністерства юстиції України від 11.11.2014 №1886/5 "Про затвердження Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2014 за №1421/26198 та пункту 22 частини 1 Тимчасового порядку обміну офіційними електронними документами, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 15.11.2016 №231. Відправнику надіслано повідомлення про отримання та невідповідність листа встановленим вимогам та запропоновано надіслати новий лист, підписаний належним чином або оригінал документа в паперовій формі.
Однак, іншого листа від ТОВ "ЗІОН ХХІ" до суду апеляційної інстанції не надходило.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представником).
Відповідно до частин 2, 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником або представником; суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявникові без розгляду.
За таких обставин, враховуючи що лист - клопотання ТОВ "ЗІОН ХХІ" про відкладення розгляду справи, який надійшов засобами електронного зв'язку, не підписаний електронним цифровим підписом, дане клопотання залишається судом без розгляду з огляду на його невідповідність вимогам господарського процесуального законодавства.
Поряд з цим, судова колегія зазначає, що явка представника позивача, у тому числі і директора товариства, не визнавалась обов'язковою; представник (директор) позивача не був позбавлений права і можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України як у приміщенні іншого суду, так і поза його межами, у тому числі і за місцем знаходження директора товариства на самоізоляції. А правові підстави для продовження строку подання відзиву на апеляційну скаргу і відкладення розгляду справи на весь час дії карантину відсутні, оскільки відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом (тобто, 06.08.2020).
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Вищезазначеним законом встановлено, що суд за заявою особи може продовжувати процесуальний строк, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Однак, позивач не звернувся до 06.08.2020 з належним чином оформленою відповідною заявою з доданими до неї доказами в її обґрунтування.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.08.2020 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить оскаржувану ухвалу скасувати і ухвалити нове рішення про залишення без задоволення в повному обсязі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІОН ХХІ" про забезпечення позову у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився; позивач був належним чином завчасно (24.07.2020 згідно наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення) повідомлений про час, дату та місце судового засідання.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, позивач не був позбавлений права і можливості взяти участь у судовому засіданні, зокрема й в режимі відеоконференції, а також подати відзив на апеляційну скаргу, у тому числі, і засобами електронного зв'язку відповідно до положень господарського процесуального законодавства, а неявка в судове засідання представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, про що сторони були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2020, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 01.06.2020 між ТОВ "ЗІОН XXI" та ТОВ "ЗАВОД ВИСКОВОЛЬТНОЇ АПАРАТУРИ" був укладений договір цесії (відступлення права вимоги) №1, за умовами якого позивач став новим кредитором ТОВ "ТЕХНОСТАР" на суму 1 531 829, 81грн.
01.06.2020 між позивачем та ФО-П Шевцовим Ігорем Юрійовичем був укладений договір цесії (відступлення права вимоги) №2, за умовами якого позивач став новим кредитором відповідача на суму 1 619 000, 00грн.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідач ігнорує свій обов'язок з погашення заборгованості за договорами №ТХ-10/01-1 від 10.01.2018 та №б/н від 10.07.2018, укладеними між відповідачем та ТОВ "ЗАВОД ВИСКОВОЛЬТНОЇ АПАРАТУРИ", а також між відповідачем та ФОП Шевцовим І.Ю., та за якими позивач (заявник) став новим кредитором ТОВ "Техностар".
Натомість, як зазначає заявник, відповідач веде господарську діяльність, здійснює розрахунки з іншими контрагентами, що, на думку заявника, свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов'язання за зазначеними договорами.
Апеляційним господарським судом встановлено, що у заяві про забезпечення позову заявник вказує, що у процесі перемовин між позивачем та відповідачем з приводу погашення заборгованості ТОВ "Техностар" категорично відмовилось провести розрахунок з ТОВ "ЗІОН XXI".
Однак, доказів в обґрунтування зазначеного до заяви позивачем не додано.
Крім того, у заяві ТОВ "ЗІОН XXI" зазначає, що після подачі позову до суду товариство дізналось про позовні вимоги ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" до ТОВ "Техностар" з ціною позовом 816 841, 69грн (справа №922/1366/20) та ціною позову 29 378 913, 38грн (справа №922/1346/20), що, на думку заявника, вказує на існування значних боргів у відповідача і відсутність бажання виконувати свої фінансові зобов'язання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, у зазначених заявником справах лише відкрито провадження; а доказів існування значних боргів у відповідача і відсутність бажання виконувати свої фінансові зобов'язання заявником до заяви про забезпечення позову не додано.
Й взагалі позивачем до заяви про забезпечення позову, окрім доказів сплати судового збору, не додано жодного доказу в обґрунтування викладених у заяві обставин і припущень.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Судова колегія зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків (частина перша статті 234 Господарського процесуального кодексу України).
Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 08.11.2019 у справі №904/421/19.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову, мав обґрунтувати, в тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, що невжиття таких заходів спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Проте, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову зазначеному не відповідає, з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІОН ХХІ" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" про стягнення заборгованості за договором цесії в розмірі 3 150 829,81грн, і у заяві про забезпечення позову просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 3 150 829,81грн, які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар", в усіх банківських установах.
Однак, подана заявником заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду про стягнення заборгованості за договорами поставки і договорами цесії у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.
При цьому, заявник не надав жодного належного та допустимого доказу у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не встановлено обставин із посиланням на відповідні докази на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання.
Суд першої інстанції обмежився лише наведенням мотивів, викладених у заяві позивача про вжиття заходів забезпечення позову та посиланням на загальні норми Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в поданих суду матеріалах відсутні будь-які докази, які б підтверджували наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини існування значних боргів у відповідача і відсутність бажання виконувати свої фінансові зобов'язання, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову у справі.
Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем не наведено у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду, в тому числі і дій спрямованих на реалізацію належного йому майна, безпідставного витрачання ними коштів, приховування активів, тощо.
А самі по собі посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення їх майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Однак, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, місцевий господарський суд не звернув увагу, що доводи заявника ґрунтуються виключно на припущеннях, на підтвердження яких не надано жодного доказу; суд не здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходу забезпечення позову у даній справі.
У той же час, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вжиті заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти на рахунках відповідача навпаки можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.07.2020 у справі №910/3836/20 при розгляді схожих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не надав належну правову оцінку заяві позивача про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 03.07.2020 у справі №922/2001/20 слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІОН ХХІ" про забезпечення позову у справі №922/2001/20 відмовити.
Оскільки суд апеляційної інстанції не здійснює розгляд справи по суті, судові витрати відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 129, 255-256, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.07.2020 у справі №922/2001/20 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІОН ХХІ" про забезпечення позову у справі №922/2001/20 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.08.2020.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов
Суддя О.А. Пуль