79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
"18" серпня 2020 р. Справа № 914/215/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Данко Л.С.,
суддів Мирутенка О.Л.,
Хабіб М.І.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка, вих. №08-170 вих-20 від 18.06.2020 (вх. № 01-05/1874/20 від 25.06.2020)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 (повний текст складено 16.03.2020, м. Львів, суддя Долінська О.З.)
про затвердження мирової угоди та закриття провадження
у справі № 914/215/20
порушеній за позовом
за позовом: Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум трейдінг Ко. Лімітед» (Республіка Кіпр), м. Львів
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів
про визнання укладеним з дня набрання рішенням законної сили Договір від 28 грудня 2019 року про внесення змін до Договору оренди державного майна від 09.11.2016 року №188 (із змінами та доповненнями у редакції викладеній позивачем),
До Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка, вих. №08-170 вих-20 від 18.06.2020 (вх. № 01-05/1874/20 від 25.06.2020) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі № 914/215/20.
Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги, апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу суду від 11.03.2020 року та направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду. Клопотання про поновлення строку апелянт обгрунтовує тим, що оскаржувану ухвалу Міністерство культури та інформаційної політики України та Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка не отримували, а прокуратура області ознайомилась з ухвалою на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 10.06.2020 року. Окрім того, апелянт зазначає, що Прокуратура області 18.06.2020 року зверталась до суду з апеляційною скаргою ,однак, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області було закрито. Відтак після усунення недоліків апелянт повторно звернувся до суду з відповідною апеляційною скаргою.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку відмовити Прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка у відкритті апеляційного провадження у справі № 914/215/20 з наступних підстав.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 р. затверджено мирову угоду у справі № 914/215/20 за позовом Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко. Лімітед» (Республіка Кіпр) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання укладеним Договору про внесення змін до Договору оренди державного нерухомого майна № 188 від 09.11.2016 року.
На вказану ухвалу суду Прокуратурою Львівської області 19.06.2020 року за вх. № 01-05/1874/20 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просив суд поновити строк на апеляційне оскарження. Дане клопотання апелянт обґрунтовував тим, що оскаржувану ухвалу Міністерство культури та інформаційної політики України та Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка не отримували, а прокуратура області ознайомилась з ухвалою на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 10.06.2020 року.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 року у справі № 914/215/20 (склад колегії суддів: головуючий суддя Кордюк Г.Т. та судді: Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.) апелянту було поновлено строк на подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження.
В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 27.07.2020 року ухвалою Західного апеляційного господарського суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у справі № 914/215/2- було закрито.
Закриваючи апеляційне провадження суд апеляційної інстанції встановив відсутність підстав для представництва прокурором інтересів з держави.
Зокрема, суд у своїй ухвалі від 27.07.2020р. зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Судом встановлено, що заступник прокурора звертаючись з апеляційної скаргою повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу в інтересах якого подано дану скаргу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Однак, таких доказів бездіяльності Міністерства культури та інформаційної політики України матеріали апеляційної скарги не містять.
Крім того, суд також зазначає, що таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Однак, Заступником прокурора Львівської області не подано суду доказів виконання, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язку щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення Міністерства культури та інформаційної політики України та Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка, в інтересах яких подано апеляційну скаргу.
Крім того, а суд апеляційної інстанції зазначив, що заступником прокурора Львівської області не обґрунтовано в апеляційній скарзі наявності об'єктивних причин, що перешкоджали зверненню Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у даній справі.
Також, суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі від 27.07.2020р. зазначає, що згідно із п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
13.08.2020 року прокурор Львівської області повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у справі № 914/215/20 та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, які були зазначені у попередній апеляційній скарзі, що про оскаржувану ухвалу довідався ознайомившись 10.06.2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень та виправлення недоліків поданої попередньої апеляційної скарги.
Слід зазначити, що апелянт, безпідставно ототожнює ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 27 липня 2020року, якою закрито апеляційне провадження, з ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до ч. 3 та ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
В даному випадку Прокуратура Львівської області вже один раз скористалась своїм правом на подання апеляційної скарги, яка була прийнята судом та згідно якої було відкрито апеляційне провадження.
Разом з тим, вказана ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження підлягає оскарження в порядку, встановленому ст. ст. 288, 289 ГПК України. Однак, вказана ухвала Прокуратурою Львівської області оскаржена не була.
Тобто, Прокуратура Львівської області не скориставшись своїм право касаційної оскарження вищевказаної ухвали та доведення у встановленому порядку законності та підставності оскарження судового рішення суду першої інстанції, у справі, де не була учасником, тим самим визнала законність рішення суду апеляційної інстанції, недосконалість поданої апеляційної скарги та допущення порушень в її підготовці та оформленні.
Слід зазначити, що суд може прийняти та відкрити апеляційне провадження щодо повторно поданої апеляційної скарги, якщо така скарга вміщує нові доводи та аргументи, які відрізняються від доводів та аргументів первісної (попередньої) апеляційної скарги, поданою тією ж особою на те ж саме судове рішення.
Якщо повторна апеляційна скарга не містить таких нових доводів в апеляційного суду є всі підстави у відмові у відкритті такого провадження (ч. 4, 5 ст. 272 ГПК України).
Однак, повторна апеляційна скарга Прокуратури Львівської області за своїм змістом, доводами та аргументами є аналогічна первісній (попередній) апеляційній скарзі, нових доводів в підтвердження представництва інтересів держави прокурором в суді повторна апеляційна скарга не містить.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох (виключних) випадках:
якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
у разі відсутності такого органу.
Підставою для звернення до суду з апеляційною скаргою прокурора Львівської області вказав, що Міністерство культури та інформаційної політики України як уповноважений орган управління об'єктами державної власності не вживало заходів щодо оскарження вказаної ухвали, що має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноважених суб'єктів владних повноважень та підтверджує наявність виключного випадку для звернення прокурора з апеляційною скаргою до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.
Разом з тим, повторна апеляційна скарга в частині пасивної поведінки Міністерством культури та інформаційної політики України щодо оскарження спірного рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Відтак, посилання прокурора на те, що Міністерство культури та інформаційної політики України як уповноважений орган управління об'єктами державної власності не здійснювало захист інтересів держави та не вживало заходів щодо оскарження вищевказаної ухвали суду про затвердження мирової угоди, що й спонукало до прокурорського звернення до суду з апеляційною скаргою є голослівним не заслуговує на увагу, оскільки матеріали нової апеляційної скарги не містять належних та допустимих доказів в підтвердження даної обставини.
Вказане знайшло своє відображення у правових висновках Верховного Суду.
Так, у справі № 822/1169/17 Верховний Суд ухвалою від 19 липня 2018 року відмовив у прийнятті касаційної скарги заступника прокурора, мотивуючи відмову тим, що скаржником не обгрунтовано підстави звернення до суду від імені суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, в нашому випадку варто зазначити, що, прокурор у поданій новій апеляційній скарзі не враховує того, що положення вищевказаних нормативних - правових актів не можуть визначати конкретні підстави звернення з відповідними заявами (скаргами), з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.
Всі вищенаведені доводи узгоджується з правовим висновком Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду, відображеного у постанові від 20.09.2018р. у справі № 924/1237/17.
В матеріалах нової апеляційної скарги міститься повідомлення про буцімто повідомлення Міністерства культури та інформаційної політики України та Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка про звернення до суду з апеляційної скаргою від 03.08.2020р. №08-235 вих.20.
Разом з тим, доказів направлення саме даного повідомлення нова апеляційна скарга не містить, як і не містить доказів отримання та відповіді зазначених осіб щодо звернення прокуратури до суду з апеляційної скаргою.
Також, варто зазначити про те, що прокурором Львівської області, який звернувся з апеляційною скаргою до суду в інтересах держави, зокрема, про скасування ухвали місцевого господарського суду про затвердження мирової угоди, було визначено органи, уповноважені здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, що є додатковим підтвердженням як наявності таких органів, так і визнання органами прокуратури відповідних обставин.
При цьому вважаємо, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує судсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону ие здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Отже, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Зворотного матеріали справи не містять.
При цьому варто звернути увагу, що згідно п.1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019р. №885 Міністерство культури та інформаційної політики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ч. 245) п.4 вищевказаного Положення Міністерство культури та інформаційної політики України, здійснює функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Статтею 4 цього ж Закону передбачено суб'єкти управління об'єктами державної власності Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління);
Відповідно до ч ч. 30 та 32 п. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі; організовують контроль за використанням орендованого державного майна.
Відтак, в силу зазначених правових норм Міністерство культури та інформаційної політики України як належний суб'єкт та уповноважений орган управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, для виконання покладених на нього завдань має право гай може, самостійно здійснювати в суді захист порушених прав чи інтересів, якщо таке порушення має місце. При цьому слід звернути увагу, що в апараті Міністерство культури та інформаційної політики України є Управління правового забезпечення зі штатом 22 осіб (копія наказу Міністерство культури та інформаційної політики України від 22.06.2020р. №1914 про затвердження структури апарату вказаного Міністерства - додається).
Крім того, слід зазначити, що подання апеляційної скарги в інтересах Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка суперечить частині третій статті 23 цього Закону України «Про прокуратуру», оскільки згідно даної норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій організаційно-правовою формою Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка, є державна організація (установа, заклад), а не орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень.
Також, в апеляційній скарзі Прокуратури Львівської області не обґрунтовано наявності об'єктивних причин, що перешкоджали зверненню Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у даній справі.
Слід зазначити, що Верховний Суд відмовляв у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою (що надходила від особи, яка не брала участі у справі) на ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 5 ст. 272 ГПКУ. оскільки правильність відмови у відкритті апеляційного провадження не викликала сумнівів у Верховного Суду (ухвали від 12.12.2019 р. у справі № 906/451/19, від 13.01.2020 р. у справі № 904/529/19).
Щодо пропущення апелянтом строку на подання апеляційної скарги та поданням аналогічного клопотання про поновлення строку із попередньо поданою апеляційною скаргою з тих самих підстав слід зазначити.
Як уже було зазначено вище, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у справі № 914/215/20 на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України та Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка не надходила, а прокуратура Львівської області ознайомилася з нею на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 10.06.2020р. що є підставою на поновлення строку на апеляційне оскарження.
Однак, зазначене апелянтом не відповідає дійсності, оскільки з документів, долучених до апеляційної скарги вбачається, що ректор Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка листом від 12.05.2020р. за №184 звернувся до прокурора Львівської області з листом в якому просив вжиття відповідних правових заходів з метою повернення нерухомого державного майна державному навчальному закладу. При цьому серед додатків до вказаного листв було долучено копію оскарженої ухвали господарського суду Львівської області від 11.03.2020р. у справі № 914/215/20.
Вказаний лист був зареєстрований прокуратурою Львівської області 12.05.2020р. за №16617-20, що підтверджується відповідною відміткою прокуратури на цьому листі.
Відтак, прокуратура Львівської області знала про ухвалу господарського суду Львівської області від 11,03.2020р. у справі № 914/215/20 12.05.2020р. ще 12 травня 2020р.
Разом з тим, попередня апеляційна скарга була подана до місцевого господарського суду 20 червня 2020р., а нова апеляційна скарга була подана 10 серпня 2020.
Крім того, про оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду Прокуратура Львівської області знала подаючи першу апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27 липня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у справі № 914/215/2- було закрито.
Вказані обставини спростовує твердження прокурора області, що про оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду прокуратура довідалася з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень 10.06.2020.
Згідно частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Статтею 256 унормовано, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Відтак, строк звернення до суду з даною апеляційною скаргою пропущений з неповажних причин.
Відповідно до ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо: відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у даній справі.
Керуючись ст. ст. 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Відмовити Прокурору Львівської області у відкритті апеляційного провадження у справі № 914/215/20.
2. Апеляційну скаргу Прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка, вих. №08-170 вих-20 від 18.06.2020 (вх. № 01-05/1874/20 від 25.06.2020) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі № 914/215/20 з доданими до неї документами повернути апелянту.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий-суддя Л.С. Данко
Суддя О.Л.Мирутенко
Суддя М.І.Хабіб