Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
18 серпня 2020 р. № 820/4865/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сагайдака В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №38662920 від 14.08.2017 р., що виніс ст. державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України С.В. Сіренко, як незаконну.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 р. відкрито провадження у справі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 14 серпня 2017 року ВП №38662920.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.03.2020 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 р. у справі №820/4865/17 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 01.04.2020 р. справу передано на розгляд судді Сагайдак В.В.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 р. прийнято до провадження адміністративну справу №820/4865/17.
Ухвалою суду від 06.04.2020 р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство юстиції України. Від третьої особи надійшов відзив, згідно змісту якого просив суд відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 28.04.2020 р. залучено у справі в якості другого відповідача Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ). Відповідач не скористався правом надання відзиву на позов.
Відповідно до ч.2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до ч.5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 03 липня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП №386962920 на підставі рішення Європейського суду з прав людини № 11770/03 від 06 червня 2013 року. (т.1 а.с.23)
Рішенням ЄСПЛ визначено, що (а) держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1 (за винятком заяв № 28061/08 та 28071/08) та 1500 (одну тисячу п'ятсот) євро (і) кожному заявнику або його спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2 та (іі) заявникам за заявами № 28061/08 та 28071/08, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових та інших витрат, разом з будь-якими податками, шо можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої мас бути додано три відсоткові пункти.
На виконання зазначеного рішення ЄСПЛ від 06 червня 2013 року № 11770/03 за виконавчим провадженням №38662920 на користь ОСОБА_1 платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2824 від 06 вересня 2013 року перераховані кошти у розмірі 31657,08 грн. (еквівалент 3000 євро). Платіжним дорученням Міністерства юстиції України №537 від 20 червня 2014 року сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 247 грн. Відповідно до інформації управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області рішення національного суду винесеного на користь стягувача виконано фактично у повному обсязі. (т.1 а.с.69)
27 червня 2014 року державним виконавцем відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №38662920. (т.1 а.с.71)
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року у справі № 820/13354/14 постанову про закінчення виконавчого провадження № 38662920, яку винесено 27 червня 2014 року - скасовано. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі №820/13354/14 постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року по справі №820/13354/14 залишена без змін. (т.1 а.с.76-78, 80-84)
23 березня 2015 року відновлено виконавче провадження №38662920. (т.1 а.с.90)
14 серпня 2017 року по виконавчому провадженню №38662920 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», частини п'ятої статті 8 Закону України «Про виконання рішень застосування практики Європейського суду з прав людини» прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі платіжного доручення Міністерства юстиції України №3090 від 30 червня 2017 року у розмірі 779,32 грн. в рамках виконавчого провадження №48908528. Як на підставу для прийняття спірної постанови ВП №38662920 відповідачем зазначено платіжне доручення, видане в рамках ВП №48908528.
Позивач, не погоджуючись з постановою від 14 серпня 2017 року ВП №38662920 про закінчення виконавчого провадження, звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції при первісному розгляді справи дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що постанова про закінчення виконавчого провадження №38662920 прийнята передчасно, оскільки відповідачем не надано відповідних доказів на підтвердження виконання виконавчого документу, виданого на підставі рішення Європейського суду від 06 червня 2013 року № 11770/03.
Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року ОСОБА_2 виклала письмово свою окрему думку. Вказала, що відповідач не сплатив різницю, яка виникла при конвертації євро, в рамках виконавчого провадження № 38662920, хоча визнав про таку сплату в мотивувальній частині постанови від 14 серпня 2017 року. Зазначила, що суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції, не перевірили зазначені обставини, обмежившись визначенням того, що відповідач не надав суду відповідних доказів, які б переконували суд, що відповідач у повному обсязі виконав рішення ЄСПЛ.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач посилається на невиконання в повному обсязі виконавчого провадження №48908528 на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року по справі №820/14579/14, за якою позивачка стала стягувачем 1/2 частини від 3000 євро. Зазначеною постановою від 02.10.2014 р., яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 15.03.2019 р., скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №38662946, яку винесено 17.07.2014 року. Зобов'язано Державну виконавчу службу України здійснити повне виконання рішення суду, а саме перерахувати на банківській рахунок ОСОБА_3 , ОСОБА_1 кошти як то визначено рішенням Європейського суду з прав людини а саме: різницю яка виникла при конвертації 3000 Євро в національну валюту, на підставі перерахування її не за курсом який існував на день здійснення платежу, а за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини. Зобов'язано Державну виконавчу службу України нарахувати пеню у розмірах визначених рішенням Європейського суду з прав людини а саме: нарахувати простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, з 07.09.2013 року по день здійснення остаточного розрахунку, який складається з повної виплати 3000 Євро які конвертовані в національну валюту по курсу який існував 24.01.2014 року (на день здійснення платежу), до якого необхідно додати три відсоткові пункти.
Як зазначив Верховний Суд під час касаційного розгляду, в матеріалах справи відсутній доказ фактичного виконання в повному обсязі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року по справі №820/14579/14. Натомість в матеріалах справи є платіжне доручення від 06 вересня 2013 року №2824 в розмірі 31657,08 грн. щодо виконання ВП №38662920.Відповідач не сплатив різницю, яка виникла при конвертації євро, в рамках виконавчого провадження №38662920, хоча зазначив про таку сплату в мотивувальній частині постанови від 14 серпня 2017 року.
Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи спір суди попередніх інстанцій не перевірили зазначені обставини, обмежившись визначенням того, що відповідач не надав суду відповідних доказів, які б переконали суд, що відповідач в повному обсязі виконав рішення ЕСПЛ за виконавчим провадженням №38662920.Тому, суди на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які вважали встановленими дійшли передчасного висновку про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №38662920.
Отже, під час розгляду даної справи необхідним є встановлення факту виконання в повному обсязі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року по справі № 820/14579/14 та факт сплати різниці, яка виникла при конвертації євро, в рамках виконавчого провадження №38662920.
На момент прийняття оскаржуваної постанови умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (в редакції від 17.02.2017 р.).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Суд зазначає, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
З аналізу вказаних положень вбачається, що закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" можливо лише у разі фактичного виконання виконавчого документу.
З відзиву Міністерства юстиції України вбачається, що у Відділі на виконанні перебувало ВП №48908528 по виконанню виконавчого листа від 03.06.2015 року №820/14579/14, яким зобов'язано ДВС України здійснити повне виконання рішення Європейського суду з прав людини №11770/03 від 06.06.2013 р. у справі «Кононовата інші проти України», а саме на користь ОСОБА_1 перерахувати різницю яка виникла при конвертації 3000 Євро в національну валюту, на підставі перерахування її не за курсом який існував на день здійснення платежу, а за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини. В рамках виконавчого провадження №48908528 грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України №3090 від 30.06.2017 у розмірі 779,32 грн. (різниця яка виникла при конвертації 3000 Євро в національну валюту на підставі перерахування її не за курсом який існував на день здійснення платежу, а за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини).
Судом з відповіді на відзив встановлено, що позивач не заперечує, що останньому перераховано 779,32 грн. 30.06.2017 р., як день повного виконання рішення ЄСПЛ №11770/03 від 06.06.2013 р. щодо виплати ОСОБА_1 Ѕ частки з суми 3000 евро. Водночас, позивач зазначає, що ця виплата стосувалась виконання іншого виконавчого провадження за цим рішенням ЄСПЛ, а саме тих коштів, які необхідно було виплатити ОСОБА_4 , а позивачу ці кошти виплачувались як спадкоємцю ОСОБА_4 , а не стосовно виконання вимог рішення ЄСПЛ, які стосувались особисто ОСОБА_1 (позивача) і за яким було відкрито ВП №38662920. Також позивач зазначив, що на цей час існує рішення ЄСПЛ щодо невиконання Україною рішення ЄСПЛ №11770/03 від 06.06.2013 р., що безпосередньо стосується виконавчого провадження №38552920.
Згідно ч.1 ст.78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Отже, виконавче провадження №48908528, яке відкрито по виконанню виконавчого листа від 03.06.2015 року №820/14579/14, було закінчено виконавцем, про що винесено постанову від 12.07.2017 р. у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Разом з тим, судом встановлено, що під час винесення оскаржуваної постанови від 14.08.2017 р. про закінчення виконавчого провадження №38662920 державний виконавець посилався на те, що в рамках виконавчого провадження №48908528 грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України №3090 від 30 червня 2017 року у розмірі 779,32 грн. (різниця, яка виникла при конвертації 3000 євро в національну валюту, на підставі перерахування її не за курсом, який існував на день здійснення платежу, а за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення ЄСПЛ).
Однак, слід зазначити, що виконавче провадження №386962920 було відкрито на підставі рішення Європейського суду з прав людини №11770/03 від 06.06.2013 року. Тобто, предметом є виконання ухвалених на користь заявника рішень національних судів, які залишаються невиконаними; сплата протягом трьох місяців заявнику або його спадкоємцю 3000 євро; сплата заявникові або його спадкоємцю 1500 євро, в якості матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових та інших витрат, разом з будь-якими податками; сплата заявникові простого відсотка.
Дослідивши постанову про закінчення виконавчого провадження від 14.08.2017 р. №386962920, суд дійшов висновку про відсутність в ній посилань на фактичне виконання виконавчого документу.
Крім того, необхідно зазначити, що Великою Палатою 12.10.2017 р. повідомлено позивача про те, що 26 червня 2017 року Велика Палата прийняла рішення, в якому встановила, що заяви у справі №46852/13, а також заяви, вказані у додатках до рішення, в тому числі заява ОСОБА_1 , є частиною процедури виконання пілотного рішення по справі Іванов (Юрій Миколайович Іванов проти України. №40450/04, 15 жовтня 2009 року). Зокрема. Суд вирішив, що відшкодування за системну проблему встановлену в рішенні по справі Іванов, має бути надано ОСОБА_1 в рамках процедури виконання під наглядом Комітету Міністрів. Рішення було проголошено 12 жовтня 2017 року. Суд вирішив приєднати заяву ОСОБА_1 до справи Бурмичта Інші проти України (№№ 46852/13 та ін.), відповідно до правила 42 § 1 Регламенту Суду в поєднанні з правилом 71 § 1. Він також вирішив вилучити усі об'єднані заяви з реєстру справ згідно зі статтею 37 § 1 (с) Конвенції та передати їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їх подальшого опрацювання в межах заходів загального характеру щодо виконання пілотного рішення по справі Юрій Миколайович Іванов проти України (№40450/04, 15 жовтня 2009 року).
Суд зазначає, що справу№46852/13 розпочато відповідно до п'яти заяв проти України. Заявники скаржились на невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів, винесених на їх користь. Вони стверджували про порушення їхніх прав, гарантованих статтею 6 Конвенції та статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції, статтею 13 Конвенції стосовно відсутності ефективного засобу юридичного захисту в національному законодавстві.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що рішення ЄСПЛ від 06 червня 2013 року № 11770/03 за виконавчим провадженням №38662920 не виконано в повному обсязі.
Аналіз пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII дає підстави для висновку, що закінчення виконавчого провадження, з наведених у цій нормі підстав, може мати місце у разі, якщо державному виконавцю надано докази повного і належного виконання боржником виконавчого документа. Оскільки виконавчий документ по ВП №386962920 стосувався виконання рішення ЄСПЛ, посилання державного виконавця на виконання виконавчого листа від 03.06.2015 р. у ВП №48908528 як на підставу для закінчення ВП №386962920 є необґрунтованим. У зв'язку з викладеними обставинами справи суд доходить висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження №386962920 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, прийнята державним виконавцем передчасно, оскільки рішення ЄСПЛ від 06 червня 2013 року № 11770/03 за виконавчим провадженням №38662920 не виконано в повному обсязі.
Суд наголошує, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, слід вважати невід'ємною частиною "судового розгляду" в цілях статті 6 Європейської конвенції з прав людини. Позицію з цього питання ЄСПЛ виклав у рішенні «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року.
Таким чином право на суд, у тому вигляді, як воно гарантоване статтею 6 ЄСПЛ, захищає виконання остаточних, зобов'язальних судових рішень. Україна є державою, яка визнає верховенство права (частина перша статті 129 Основного Закону), а тому виконання остаточного рішення будь-якого суду в Україні не може залишатись у тому стані, який не передбачає юридичних наслідків на шкоду одній зі сторін.
Також суд зазначає, що відповідно ч.1, 2 ст.41 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Суд дослідивши надані сторонами докази, врахувавши рішення Верховного Суду у даній справі, дійшов висновку про необґрунтованість прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №38662920 від 14.08.2017 р., оскільки державним виконавцем прийнято зазначену постанову не на підставі фактичного виконання виконавчого документу в даному виконавчому провадженні, а на підставі фактичного виконання виконавчого документу в іншому виконавчому провадженні (№48908528).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно положень ст.139 КАС України. Судом встановлено, що позивача ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 р. звільнено від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови, - задовольнити.
Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №38662920 від 14.08.2017 р., що виніс старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України С.В. Сіренко.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18 серпня 2020 року.
Суддя Сагайдак В.В.