Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
18 серпня 2020 р. № 520/8450/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі судового засідання Муравської І.Ю.,
у присутності представника позивача Гаспарян А.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування постанови
Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до Харківського окружного з позовом, в якому просить скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП № 60177042 від 14.11.2019 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що вказана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства у сфері примусового виконання судових рішень, оскільки винесена за умови відсутності обов'язкових передумов - фактичного виконання рішення та вжиття державним виконавцем заходів з примусового виконання рішення.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.
Заслухавши думку представника позивача про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, враховуючи наявні в матеріалах справи документи та положення ст.268 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що на виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження ВП № 60177042 з виконання виконавчого листа № 2040/5466/18, виданого 19.09.2019 року Харківським окружним адміністративним судом, яким зобов'язано Головне управління ДФС у Харківській області вирішити по суті питання з приводу реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних складених ТОВ «Перша європейська компанія».
30.09.2019 року державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60177042 щодо примусового виконання виконавчого листа виданого на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 року по справі № 2040/5466/18, та зобов'язано боржника ГУ ДФС у Харківській області виконати рішення суду протягом 10 днів, та повідомити державного виконавця.
У постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 60177042 державний виконавець зазначив про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16692.00 грн.
Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору Головне управління ДФС у Харківській області оскаржила її в судовому порядку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2019, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019, у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови від 30.09.2019 № 60177042 в частині стягнення виконавчого збору відмовлено.
14.11.2019 з урахуванням положень ст.ст.3,27,40 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до абз.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Аналіз положення статей 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання.
Водночас, ч.2, 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у ред. Закону України № 2475-VIII від 03.07.2018) встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Вказаною нормою не передбачено, що стягнення виконавчого збору можливе лише після здійснення державним виконавцем примусових заходів виконання, як зазначає позивач по справі.
Проте суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч.4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
У відповідності до п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Також, ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що питання про стягнення виконавчого збору вирішується або на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, з одночасним винесенням постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, або, якщо виконавчий збір не стягнуто шляхом винесення постанови про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.1, 3, 4, 6 ч.1 ст.37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч.9 ст.27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч.1 ст.39 цього Закону.
Тобто, Законом України «Про виконавче провадження» визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору, якщо така не винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження).
Виконавче провадження ВП№ 60177042 відкрито постановою від 30.09.2019 року, з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 16692.00 грн.
Однак, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору, винесена 14.11.2019 року з посиланням на ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», тоді як відповідачем не надано доказів про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу.
З огляду на обов'язок державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження або у випадках повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не стягнуто не пізніше наступного робочого дня з дня винесення постанови про повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження), суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору 14.11.2019 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із положеннями ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності прийнятого рішення, та, відповідно, наявність підстав для задоволення позовних вимог
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 271, 272, 287, 297, пункту 3 Прикінцевих положень, пп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 14.11.2019 ВП № 60177042
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України або відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII КАС України.
Рішення виготовлено та підписано 18.08.2020 року.
Суддя Зоркіна Ю.В.