Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
18 серпня 2020 р. № 520/8720/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, оф. 71-А, м. Київ, 02002), третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" (м. Київ, Новопечерський провулок,19/3, корп.2, оф.9) про скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 62434971 від 30.06.2020
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, приватний виконавець може прийняти до виконання виконавчий документ стосовно боржника, яким є фізична особа, тільки за місцем проживання, перебування цього боржника, у межах відповідного виконавчого округу. Позивачем вказано, що він зареєстрований та проживає в Харківській області, тоді як виконавчим округом відповідача є місто Київ. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі відкрито провадження.
Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявленого позову заперечував та зазначив, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Відповідач зазначає, що виконавче провадження відкрито на підставі даних, зазначених стягувачем, який в силу приписів ч. 1 ст.24 Закону № 1404-VIII наділений правом вибору місця відкриття виконавчого провадження. Окрім цього, у виконавчому написі приватного нотаріусу вказано місце проживання боржника, а саме м. Київ.
Позивач або представник позивача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" звернулось до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни із заявою № б/н від 25.06.2020, яку зареєстровано відповідачем за № 118.28.
Зі змісту вказаної заяви про примусове виконання рішення вбачається, що заявник просив відкрити, за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Житомірського міського нотаріального округу Гораєм О.С. №2467 від 20.06.2020 року, про стягнення заборгованості з боржника, яким є позивач, коштів у розмірі 15989.10 грн., накласти арешт на все рухоме майно, грошові кошти на банківських рахунках в межах суми заборгованості та у випадку встановлення доходу боржника, звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.
Постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 30.06.2020 року відкрито виконавче провадження № 62434971 з примусового виконання виконавчого напису №2467 .
Як зазначено відповідачем у відзиві на адміністративний позов, відкриття виконавчого провадження здійснено з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження" та з огляду на обставини того, що у наданому стягувачем до виконання виконавчому написі №2467 від 20.06.2020 року, зазначено, що місцем проживання позивача є адреса: АДРЕСА_2 .
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями п.3 ч.1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до положень ст. 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
Згідно із ч.2 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 року №1403 (далі - Закон №1403).
Згідно із положеннями ст.1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Згідно із приписами ст.25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до ч.1 ст.27 вказаного Закону фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Також суд зазначає, що п.1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802; далі - Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Як передбачено п.4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно із п.10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Відповідно до положень ч.ч. 2 та 4 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
З аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08 квітня 2020 року по справі № 804/6996/17 та від 30 квітня 2020 року по справі №580/3311/19.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до приписів ч.5 ст. 24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Під час судового розгляду справи встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту позивача.
З наявних в матеріалах справи доказів та наданих до суду пояснень вбачається, що відповідач, мотивуючи власну правову позицію та правомірність прийнятих ним рішень, послався на обставини того, що відповідно до виконавчого напису та заяви про примусове виконання рішення адресою проживання боржника є м. Київ.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ч.3 ст. 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно із ч.7 ст.26 Закону №1404-VІІІ у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
З наявної в матеріалах справи копії заяви про примусове виконання рішення вбачається, що стягувачем дійсно зазначено дві адреси боржника, а саме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , та місце проживання: АДРЕСА_2 . Вказані відомості стосовно боржника також зазначені і у поданому до примусового виконання виконавчому написі приватного нотаріуса № 2467.
Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що зазначена адреса проживання боржника є дійсною, як не надано і доказів наявності у позивача майна у виконавчому окрузі м. Київ.
Крім того, відповідачем до суду надано копію кредитного договору №5111283-А від 14.03.2019 року, в якому адреса позивача зазначена у Харківській області.
В той же час, матеріали виконавчого провадження не містять в собі доказів того, що зазначена адреса місця проживання позивача (м. Київ) була встановлена відповідачем.
Суд зазначає, що за даними Єдиного реєстру приватних виконавців приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Таким чином, враховуючи обставини відсутності в матеріалах справи доказів того, що місцем реєстрації/проживання позивача, який є боржником у виконавчому провадженні є місто Київ або місцезнаходженням майна позивача є м. Київ, тобто виконавчий округ, на території якого здійснює діяльність відповідач, то суд приходить до висновку, що виконавчий документ у виконавчому провадженні прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, або ж місцем знаходження майна такої особи. При цьому, суд зазначає, що доказів протилежного матеріали справи не містять.
Вказані обставини свідчать про прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження № 62434971 від 30.06.2020 р. за відсутності на те законних підстав, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із положеннями ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності прийнятих рішень, та, відповідно, наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Позивач в позовній заяві просив суд відшкодувати витрати на надання професійної правничої допомоги.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 3,4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір про надання юридичних послуг 02/07 від 02.07.2020 , акт приймання-передачі наданих послуг від 03.07.2020 № 1, згідно якого вартість наданих послуг складає 5000 грн., в тому числі вивчення документів 1000грн., надання усної консультації 1000 грн., складання позовної заяви 3000 грн., прибутковий касовий ордер № 92 від 03.07.2020 року.
Положеннями ч.5 ст.134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суму сплачених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000.00 грн. Та судового збору у сумі 840.80 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 73781
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 271, 272, 287, 297, пункту 3 Прикінцевих положень, пп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 62434971 від 30.06.2020.
Стягнути з приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 5840 (п'ять тисяч вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України або відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII КАС України.
Суддя Зоркіна Ю.В.