Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 серпня 2020 р. № 520/5681/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України у Харківській області від 31.12.2019 р. № 0195700-5806-2038 про стягнення з ОСОБА_1 транспортного податку за грудень 2019 року у сумі 2083,33 грн. за володіння легковим автомобілем Audi Q8, 2019 року випуску, об'єм двигуна 2967 см3, тип пального D (дизель), державний номер НОМЕР_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 31.12.2019 р. № 0195700-5806-2038 є протиправним та таким, що порушує права позивача, оскільки транспортний засіб позивача марки AUDI, модель Q8, 2019 року випуску не належав до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2019 році з підстав того, що його середньоринкова вартість не перевищувала встановлених законом розмірів. Крім того, зазначив, що об'єм циліндрів двигуна автомобіля позивача становить 2967 см.куб, тобто не досягає 3000 см.куб. Також, вказав, що жодне рішення Харківської міської ради до нього не застосовується, оскільки позивач не зареєстрований в м. Харкові.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2020 року відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно наданого до суду відзиву на позов відповідач вказав, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0195700-5806-2038 від 31.12.2019 р. є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком на 2019 рік, який розміщено на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, заначено автомобіль марки AUDI, модель Q8, 2019 року випуску, отже відповідно до ст.267 ПК України автомобіль позивача підлягає оподаткуванню.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та вказані заяви, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником автомобіля марки AUDI, модель Q8, тип кузова - загальний легковий - загальний хетчбек-В, з об'ємом двигуна 2967 куб.см., паливо: D - дизель, 2019 року випуску, дата реєстрації 13.12.2019 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.12-13).
Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі ст. 267 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 31.12.2019 р. № 0195700-5806-2038, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2019 податковий рік у розмірі 2083,33 грн., тобто, за період з часу володіння транспортним засобом.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із значеним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до п.п. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального".
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п.267.4 ст.267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 зазначеної статті ПКУ.
Згідно п.п.267.6.6 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України, за об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.
Таким чином, для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити чи є транспортний засіб позивача - автомобіль марки AUDI, модель Q8, тип кузова - загальний легковий - загальний хетчбек-В, з об'ємом двигуна 2967 куб.см., паливо: D - дизель, 2019 року випуску, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2019 році.
Відповідно до листа Мінекономрозвитку від 17.06.2020 №3821-06/37530-05, наданого на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020, якою витребувано у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо середньоринкової вартості автомобіля марки Audi Q8, тип ТЗ кузова - загальний легковий - загальний хетчбек - В, об'єм двигуна 2967 куб.см., тип пального D (дизель), рік випуску - 2019, станом на 2019 рік, повідомлено, що автомобіль марки AUDI, модель Q8, з об'ємом двигуна 3,0 літра, дизель до 2 років експлуатації (включно) включено до Переліку та розрахована у 2019 році середньоринкова вартість автомобіля марки AUDI, модель Q8, з об'ємом двигуна 3,0 літра, дизель, 2019 року випуску становила 2243561,60 грн. (з ПДВ).
У той же час, розмір 375 мінімальних заробітних плат, перевищення якого є обов'язковим критерієм об'єкту оподаткування транспортним податком у 2019 році - складає 1564875,00 грн. (4173,00*375).
Суд з цього приводу зазначає, що Методика визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, встановлює механізм визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Відповідно до п.п. 2,3 вказаної Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100),
де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального;
Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403.
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).
Так само Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403, в п. 4 визначає, що джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.
Є загальновідомим те, що прайс-листи містять дані щодо об'єму двигуна автомобіля як в одиницях виміру "літри", так і "см.куб", при цьому характеристики у літрах завжди визначаються у цілих одиницях.
Враховуючи, що об'єм двигуна автомобіля, що належить позивачу, за даними техпаспорту, зазначений у куб. см. та дорівнює 2967 см. куб., а об'єм двигуна автомобіля, який за середньоринковою вартістю віднесений до об'єкта оподаткування транспортним податком у 2019 році, визначений у літрах та дорівнює 3,0 літра, суд приходить до висновку, що прирівняння вказаних технічних характеристик відповідачем є правомірним, як еквівалентних величин.
Щодо посилання представника позивача на правову позицію Верховного Суду по справі № 822/2687/17, висловлену у постанові від 05.11.2018, суд вважає, що вона не підлягає врахуванню при розгляді даної справи, оскільки пізніше Верховним Судом при розгляді інших справ (зокрема, №819/2377/17 від 29.11.2018, № 804/1912/18 від 21.02.2019, №2240/2333/18 від 18.04.2019, № 620/3257/18 від 28.05.2019) встановлено, що об'єм двигуна транспортного засобу, щодо якого виникав спір щодо його віднесення до об'єкта оподаткування транспортним податком, визначений у техпаспорті у см.куб., а Мінекономрозвитком внесений до переліку за об'ємом двигуна у літрах, без врахування десятих та сотих, однак вказані обставини не були підставою для висновків суду про те, чи є відповідне авто об'єктом оподаткування транспортним податком.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що не контролюючий орган здійснює округлення показника двигуна, а Мінекономрозвитку. У наданому переліку автомобілів, що є об'єктами оподаткування, всі показники об'єму циліндрів двигуна округлено до десятих, так як 1000 куб.см. є еквівалентом 1 літру, а тому об'єм циліндрів двигуна автомобіля 2967 куб.см. з урахуванням заокруглення до десятих дорівнює 3,0 куб.см.
Таким чином, враховуючи розрахунок вартості автомобіля Мінекономрозвитку, зазначений у листі від 17.06.2020 №3821-06/37530-05, середньоринкова вартість автомобіль марки автомобіля марки AUDI, модель Q8, з об'ємом двигуна 3,0 літра, дизель, 2019 року випуску становила 2243561,60 грн., тобто є більшою від визначеної податковим законодавством, внаслідок чого, автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком станом на 2019 рік.
Посилання позивача на те, що жодне рішення Харківської міської ради до нього не застосовується, оскільки позивач не зареєстрований в м. Харкові судом не приймається до уваги, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п.267.4 ст.267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 зазначеної статті ПКУ.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Згідно наданої позивачем до суду відповіді на відзив, ОСОБА_1 станом на 31.12.2019 року перебував на обліку в Ярмолинецькій ДПІ Дунаєвського управління Головного управління ДПС у Хмельницькій області та місцем фактичного проживання є АДРЕСА_1 .
Як вбачається з долученої до матеріалів справи копі паспорту позивача, ОСОБА_1 , останнім місцем його реєстрації є АДРЕСА_2 , а датою знаття з реєстрації вказаного місця проживання є 24.01.2019. Жодних інших відміток щодо реєстрації місця проживання позивача після зняття з реєстрації, на виконання вимог ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», паспорт позивача не містить.
Відповідно до п.п.267.6.1 п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку, зазначеною в реєстраційних документах на об'єкт оподаткування.
Суд зауважує, що невиконання приписів щодо реєстрації особи не може створювати окрему правову підставу для висновку про відсутність підстав для нарахування податкового зобов'язання.
Абзацом 2 п.66.3 ст. 66 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.
Доказів подання до Ярмолинецької ДПІ Дунаєвського управління Головного управління ДПС у Хмельницькій області облікової картки за формою 1 ДР, як фізичної особи, та перебування у вказаному податковому органі за основним місцем обліку позивачем до суду не подано. Доказів зняття з обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області матеріали справи також не містять.
Представником відповідача на виконання ухвали суду від 06.07.2020 р. про витребування доказів, надані до суду 17.08.2020 р. пояснення, відповідно до яких у зв'язку з тим, що реєстраційні дані за формою №1ДР ОСОБА_1 були надані до контролюючого органу 11.02.1997 р., а п'ятирічний термін зберігання минув, у контролюючого органу відсутня можливість надати до суду відповідну довідку за формою №1ДР. Також зазначив, що наразі позивач перебуває на обліку в Слобідському районі ГУ ДПС у Харківській області, стан 11- припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).
Посилання позивача на те, що він знаходиться на обліку в Ярмолинецькій ДПІ Дунаєвського управління Головного управління ДПС у Хмельницькій області та сплачує земельний податок не спростовує зазначені висновки, оскільки відповідно до п.287.2 ст.287 Податкового Кодексу України, облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно визначено об'єктом оподаткування транспортним податком автомобіль, що належить позивачу - марки AUDI, модель Q8, тип кузова - загальний легковий - загальний хетчбек-В, з об'ємом двигуна 2967 куб.см., паливо: D - дизель, 2019 року випуску та відповідно встановлено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за податковим повідомленням-рішенням № 0195700-5806-2038 від 31.12.2019 р. у сумі 2083,33 грн.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Волошин