Справа № 953/12401/20
н/п 2-з/953/159/20
"19" серпня 2020 р. Суддя Київського районного суду м.Харкова Колесник С.А., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Барінова Дениса Валерійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баринов Денис Валерійович до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб по справах дітей Харківської міської ради про забезпечення повернення дитини до постійного місця проживання до Федеративної Республіки Німеччина, -
04.08.2020 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Барінов Денис Валерійович звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб по справах дітей Харківської міської ради про забезпечення повернення дитини до постійного місця проживання до Федеративної Республіки Німеччина.
06.08.2020 суддею ОСОБА_3 був зроблений запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональних даних, що в містяться в картотеці реєстраційного обліку щодо ОСОБА_2 , адреса, зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_1 .
18.08.2020 від представника представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Барінова Дениса Валерійовича надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони малолітньому громадянину Російської Федерації ОСОБА_4 виїзд за межі України без супроводу його матері - громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту незаконного утримання останнім на території України ОСОБА_4 та забезпечення повернення останнього до постійного місця проживання до Федеративної Республіки Німеччина; направити відповідну ухвалу до Державної прикордонної служби України.
18.08.2020 заява про забезпечення позову надійшла в провадження судді Колесник С.А., про що свідчить запис у контрольному журналі судових справ та інших матеріалів, переданих до розгляду судді.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що малолітня дитина, громадянин Російської Федерації, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьки - мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 , обидва є громадянами Російської Федерації. Позивачка з дитиною мають посвідку на постійне проживання у Федеративній Республіці Німеччина. 12.12.2018 рішенням суду по справах сім'ї першої інстанції м. Кельн ФРН затверджені умови мирової угоди між позивачкою та відповідачем, відповідно до яких відповідач не піддає сумніву місцезнаходження дитини у позивачки - м. Кельн (ФРН) та місцевість радіусом 50 км. Від м. Кельн; дитині дозволено знаходитись за кордоном ФРН не більше 60 діб; відповідач повинен пройти курс навчання «Чоловік без насильства»; відповідач мав право на спілкування з дитиною виключно у визначений час та у визначеному місці. 01.07.2020 Судом по сімейних справах Дільничного суду м. Кельна ухвалене рішення, відповідно до якого відповідач тимчасово позбавляється батьківських прав стосовно дитини; позивачці передається виключне право батьківської опіки над дитиною; відповідач зобов'язаний повернути дитину позивачці. Рішенням Кіровського районного суду м. Омськ Російської Федерації від 06.02.2020 місце проживання дитини визначене разом із позивачкою. Позивачка з дитиною втекли від відповідача на тлі домашнього насильства, і проживали в притулку для жінок НПО Рейн-Ерфткрайс, розташованому у м. Ерфштадт, ФРН, з 13.09.2018 до 05.04.2019. Крім того, зазначив, що незважаючи на це, відповідач 15.08.2019 близько 11 години, перебуваючи на території о. Родос, Грецька Республіка, викрав дитину та у подальшому, через територію Російської Федерації, перевіз її до України через пункт пропуску «Харків». На теперішній час відповідач з дитиною знаходяться на території України, але їх місцезнаходження ГУ НП в Харківській області розкривати позивачці відмовляється, хоча їх перебування стало відоме органам МВС РФ з боку правоохоронних органів України. Після звернення позивачки та державних органів ФРН, Міністерством юстиції України була проведена перевірка та встановлена адреса перебування дитини в Україні - АДРЕСА_1 , яка збігається з даними, які були надані органам МВС РФ з боку правоохоронних органів України. Дитина до встановлення місцезнаходження на території України УМВС Росії по Омській області була оголошена в міжрегіональний розшук, стосовно нього до НЦБ Інтерполу УМВС Росії по Омській області був спрямований запит для встановлення кордонного контролю та встановлення місцезнаходження за межами Російської Федерації. 24.02.2020 Департаментом по громадянству та міграції МВС Республіки Бєеарусь в'їзд до Республіки Беларусь дитині обмежений до досягнення ним повноліття або до дозволу позивачки. Також позивачкою подані заяви про викрадення дитини до правоохоронних органів Федеративної Республіки Німеччина та Грецької Республіки. Враховуючи, що відповідач після викрадення дитини неодноразово змінював свої місця проживання та країни перебування, громадянство обох Російської Федерації, на цей час існує обґрунтований ризик вивезення дитини відповідачем за межі України, що суттєво ускладнює повернення дитини позивачці. Питання про зустрічне забезпечення позивачкою не розглядається з огляду на те, що позовні вимоги до відповідача, не несуть для нього матеріальних витрат, окрім судових.
Дослідивши матеріали справи, суддя прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України передбачені види забезпечення позову.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на необхідність забезпечення основного завдання правосуддя ефективного поновлення в правах. Так, в п. 9 рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 КСУ зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.
Зокрема, ЄСПЛ зазначав: «Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимогам, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним» (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права людини на суд, враховуючи принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в його права».
В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що виїзд дитини за межі України без дозволу матері, суттєво ускладнить повернення дитини позивачці та невжиття заходів забезпечення може утруднити, чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, оскільки відповідач після викрадення дитини неодноразово змінював свої місця проживання та країни перебування, громадянство обох Російської Федерації, на цей час існує обґрунтований ризик вивезення дитини відповідачем за межі України.
Отже, виходячи з об'єкту, щодо якого заявник просить забезпечити позов на час розгляду справи, суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення суттєво порушить права позивача та може утруднити, чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.
Вказаний вид забезпечення на переконання суду є співмірними із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст.ст.149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви.
Обраний судом вид забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує прав юридичної особи, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання можливого судового рішення.
Згідно зі статтею 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Підстави для застосування зустрічного забезпечення позову відсутні.
Відповідно до ч.6 ст.153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153, 157 ЦПК України, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Барінова Дениса Валерійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баринов Денис Валерійович до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб по справах дітей Харківської міської ради про забезпечення повернення дитини до постійного місця проживання до Федеративної Республіки Німеччина - задовольнити.
Накласти заборону малолітньому громадянину Російської Федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виїзд за межі України без супроводу його матері - громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту незаконного утримання останнім на території України ОСОБА_4 та забезпечення повернення останнього до постійного місця проживання до Федеративної Республіки Німеччина.
Ухвалу направити до Державної прикордонної служби України - для виконання.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала про забезпечення позову набирає чинності з моменту її підписання суддею, строк пред'явлення до примусового виконання ухвали становить три роки та обчислюється з наступного дня після її прийняття.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня її складання. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Суддя Колесник С.А.