Справа № 333/1296/20
Провадження № 1-кп/333/385/20
17 серпня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження № 12020080040000429 від 03.02.2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, не одруженого, працевлаштованого на посаді вантажника у СД «Нова Пошта», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без місця реєстрації, в порядку ст. 89 КК України раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
11.11.2020 року у вечірній час, ОСОБА_4 , перебуваючи в якості гостя за адресою: АДРЕСА_2 , отримав від потерпілого ОСОБА_5 оформлену та видану на його ім'я банківську картку «Укргазбанк» № НОМЕР_1 , назвавши при цьому ПІН-код від вказаної картки для придбання необхідних йому продуктів харчування. Далі, 12.11.2019 року приблизно о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись біля будинку №12 по вул. Чумаченка в м. Запоріжжі, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, будучи впевненим, що його злочинні дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, скориставшись раніше отриманою банківською карткою, що належить потерпілому ОСОБА_5 , без відома та дозволу останнього, через банкомат зняв з його рахунку готівку, а тим самим таємно викрав грошові кошти у розмірі 2000 гри. 00 коп., якими розпорядився на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому матеріальних збитків на вказану суму.
Своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
У судовому засіданні обвинувачений повідомив, що він з потерпілим уклали угоду про примирення. Згідно вказаної угоди, 06 лютого 2020 року між потерпілим та обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12020080040000429 від 03.02.2020 року у порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 471 КПК України, за спільною ініціативою та обопільною згодою укладено угоду про примирення.
У судовому засіданні обвинувачений визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у повному обсязі та пояснив, що зможе виконати усі умови, передбачені угодою, в тому числі відшкодовувати потерпілому 2000,00 грн. строком до 01 жовтня 2020 року.
Обвинувачений та потерпілий підтвердили суду, що угода про примирення між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просили її затвердити, призначивши узгоджену в ній міру покарання.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Враховуючи те, що потерпілий та обвинувачений досягли угоди про примирення, підписали її, причому обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин та між сторонами досягнута домовленість про призначення обвинуваченому покарання, суд розглядає клопотання про затвердження угоди про примирення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Згідно з ч. 1 ст. 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора, судді).
Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Відповідно до умов наданої угоди, потерпілий ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., а також обвинувачений ОСОБА_4 повинен відшкодувати потерпілому ОСОБА_5 2000,00 грн. строком до 01 жовтня 2020 року.
Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Потерпілий ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 суду заявили, що вони цілком розуміють наслідки укладення угоди про примирення.
З'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 цього Кодексу; характер кожного обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом (ч. 5 ст. 474 КПК України).
Потерпілий ОСОБА_5 цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди про примирення, що визначені у п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України, а саме, що наслідком укладення та затвердження угоди про примирення для нього, як потерпілого, є: обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди про примирення, тобто, що укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.
Узгоджені сторонами (обвинуваченим, потерпілим) вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, та заявлені в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, тобто, умови даної угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим відповідають вимогам діючого кримінально-процесуального та матеріального законодавства.
Відповідно до ст. 350 КПК України, клопотання учасників судового провадження розглядається судом після того, як буде заслухана думка щодо нього інших учасників судового провадження.
В ході судового розгляду клопотання про затвердження угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим сторони підтримали, прокурор вважає, що зміст угоди про примирення відповідає положенням діючого законодавства та підлягає затвердженню, а заявлене клопотання щодо постановлення вироку на підставі угоди - задоволенню.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 належить затвердити, а ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, з призначенням останньому узгодженої сторонами міри покарання.
Цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено.
Судові витрати у кримінальному провадженню відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 468, 469, 471, 473 - 476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про примирення від 06 лютого 2020 року у кримінальному провадженні № 12020080040000429 від 03.02.2020 року між потерпілим ОСОБА_5 , з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 , з іншого боку.
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Речові докази:
- виписку з особового рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 за період з 01.11.2019 року по 27.12.2019 року на 4 арк., який долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому, а інші учасники процесу мають право отримати копію вироку в суді.
Вирок набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження. В разі якщо вирок оскаржений учасниками процесу, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, яке набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок суду на підставі угоди між потерпілим та обвинуваченим про примирення може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладання угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами 6-7 ст. 474 КПК України;
- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому угода не може бути укладена.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1