Справа № 219/4257/20
Провадження № 3/219/1652/2020
18 серпня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
судді Лапченко О.М.,
за участі секретаря Скорубо Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Бахмут Донецької області матеріали адміністративної справи, які надійшли з Бахмутського відділу поліції ГУ Національної поліції в Донецькій області, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює старшим інспектором охорони «Еко маркет», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КпАП України,
встановив:
згідно протоколу про адміністративне правопорушення 23.04.2020 року о 7.45 годині по вул. Лермонтова, 12 в м. Бахмут Донецької області ОСОБА_1 керував автомобілем «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння очей). Від продуття алкотестеру «Драгер» та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбаченні цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст.279 КУпАП на засіданні при розгляді справи про адміністративне правопорушення заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. При цьому серед обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначених ст. 280 КУпАП, є встановлення того, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що 23.04.2020 року о 7.45 годині по вул. Лермонтова, 12 в м. Бахмут Донецької області дійсно керував автомобілем «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час руху автомобіля він побачив колегу, а тому вирішив зупинитися аби підвезти її на роботу. Він зупинився, колега сіла в машину. Під час руху автомобіля за ним їхав патрульний автомобіль поліції, він зупинився, до нього підійшли працівники поліції та вказали, що він порушив правила дорожнього руху, однак не вказали що саме він порушив та не складали протокол щодо порушення. Працівники поліції вказали, що він ніби перебуває в стані алкогольного сп'яніння, а тому просили проїхати на освідування. Вказав, що на момент зупинки він не знаходився в стані алкогольного сп'яніння, пояснив поліцейським, що він є начальником охорони супермаркету та повинен відкривати магазин та не може запізнюватися на роботу з цього приводу. Вважає дії працівників поліції незаконними, оскільки йому не було роз'яснена причина зупинки. Під час відео фіксації свідки стояли на 5-6 метрів від нього, він не виходив з автомобіля.
Адвокат Топчийов Є.В. у судовому засіданні підтримав пояснення ОСОБА_1 , звернув увагу на те, що працівники поліції не повідомили причину зупинки автомобіля ОСОБА_1 , про що ним також було відмічено в протоколі про адміністративне правопорушення.
З метою перевірки вказаних обставин за клопотанням ОСОБА_1 в судове засідання були викликані свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , поліцейські ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та оглянутий диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що дійсно 23.04.2020 року о 7.45 годині по вул. Лермонтова в м. Бахмут Донецької області був свідком того як водій відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. Водій сидів в машині, не виходив, він стояв подалі від автомобіля. Водій був цілком тверезий, адекватний, мова була внятною, чіткою, він нього не пахло алкоголем.
В судові засідання, призначені на 22.06.2020 року, 6.07.2020 року, 13.07.2020 року, 20.07.2020 року, 28.07.2020 року, 17.08.2020 року свідки по справі ОСОБА_3 , поліцейські ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , жодного разу не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до наступних висновків.
Згідно вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавству справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів, при розгляді справ про адміністративні правопорушення на транспорті необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків.
Виходячи зі змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП), у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення - це документ, складений на відповідному бланку з неухильним дотриманням вимог щодо процедури та об'єму заповнення, який містить склад інкримінованого особі діяння (адміністративного правопорушення), та в межах якого судом розглядається справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним беззаперечним доказом наявності вини у діях особи, відносно якої складений протокол.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність за нею настає за: керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п. 2.9 «а» ПДР України), у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п. 2.9 «г» ПДР України), а також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР).
Таким чином для кваліфікації діяння за ч.1 ст.130 КУпАП необхідно встановити, що особа: керувала транспортним засобом, при цьому будучи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; або передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, за умови, що тому, хто передає керування, відомо про такий стан; або керувала транспортним засобом та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз вищевказаних норм законодавства та диспозиції інкримінованої ОСОБА_1 статті КУпАП доводить суду, що законодавець чітко визначив вичерпний перелік підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, і кожна ця обставина як окрема так і у сукупності з іншими є по суті складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Судом було досліджено відеозапис правопорушення, з якого вбачається процес спілкування працівників патрульної поліції із водієм ОСОБА_1 . Останній відповідно до обстановки, що склалась на місці правопорушення, реагує на зауваження працівників патрульної поліції щодо сумнівів про перебування у стані алкогольного сп'яніння та просить пояснити причину його зупинки. Водієві не пропонується пройти жодних тестів на координацію рухів, не приведено ознак алкогольного сп'яніння, які б об'єктивно підтверджувались у зовнішньому вигляді правопорушника. Так, серед ознак сп'яніння інспектор поліції приводить запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння очей, які, як вбачається з відеозапису, поліцейським не перевірялась.
З показань свідка ОСОБА_2 , який був присутній під час складання протоколу, також вбачається, що при ньому поліцейським зазначені ознаки сп'яніння не перевірялися, а, зі слів, свідка водій мав чітку мову, явних ознак сп'яніння не було.
З Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858 вбачається, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Оцінивши наявні за протоколом про адміністративне правопорушення докази провини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що об'єктивних підстав вважати про перебування водія у стані сп'яніння працівники патрульної поліції не вказали. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівники патрульної поліції, всупереч вимог ст.130 КУпАП, не встановили об'єктивні ознаки перебування водія у стані сп'яніння. Зазначені за протоколом ознаки не були пред'явленні свідкам на місці виявлення правопорушення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що адміністративне правопорушення був учинене і особа, відносно якої складений протокол, є винною у вчиненні правопорушення.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надав автор протоколу, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим протоколом.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, автор протоколу має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Згідно рішення у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
За змістом статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити цей недолік протоколу.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130 ч.1, 247, 268 КпАП України, суд,
постановив:
провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з моменту її винесення.
Суддя О. М.Лапченко