Справа № 219/1819/16-ц
Провадження № 2/219/745/2020
04 лютого 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі;
судді Хомченко Л.І.
секретар Останкевич Є.Ю,
за участю представника позивача Танких Д.В.,
розглянуву відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бахмут цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк « Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач АТ Комерційний банк «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 19483,71 грн. за кредитним договором № б/н від 27 від 06.02.2012 року, яка складається з наступного: 4118,00 грн. - заборгованість за кредитом, 12026,01 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1935,71 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 903,99 грн. - штраф (процентна складова), а також судовий збір в розмірі 1378,00 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який час змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується Правилами користування платіжною карткою.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідач, в порушення умов договору та вимог діючого законодавства, своєчасно не надав банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого станом на30.11.2015 року має заборгованість - 19483,71 грн. Таким чином, просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.02.2012 року.
Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22.03.2016 року відкрито провадження .
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові, та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином був повідомлений про час розгляд справи, в судове засідання не з,явився, тому, суд ухвалив про розгляд справи у відсутність відповідача.
Заслухавши сторону позивача, дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що пред'явлені позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі анкети-заяви позичальника б/н від 06.02.2012 року відповідач отримав кредитну картку , відповідно до тарифів якої отримала кредит 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом.
Згідно вказаної Анкети Заяви б/н від 06.02.2012року відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також, тарифами банку, які були надані для ознайомлення, згодний, що ця заява разом з пам,яткою клієнта , Умовами та Правилами , а також Тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг, Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку, він зобов,язується виконувати вимоги Умов та Правил, а також, регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку, про що свідчить особистий підпис відповідача, і що останнім не було спростовано.
Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Умов, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або в установленій банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 1.1.2.4 Умов, позичальник зобов'язується при незгоді зі змінами Правил та/або Тарифів банку, звернутися до банку для розірвання договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.
Таким чином, на виконання вищевказаних умов кредитного договору банк передав відповідачу кредитну картку, однак, останній не виконав взятих на себе зобов'язань, не сплатив у встановлений строк суму основного боргу, а тому, за розрахунком позивача станом на 30.11.2015 року має заборгованість в розмірі 19483,71 грн. за кредитним договором № б/н від 06.02.2012 року, яка складається з наступного: 4118,00 грн. - заборгованість за кредитом, 12026,01 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1935,71 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 903,99 грн. - штраф (процентна складова).
Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Аналогічні висновки були сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131 цс 19).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як видно з матеріалів справи, у заяві позичальника від 06.02.2012 року процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Проте у матеріалах справи міститься довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки « Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка особисто підписана відповідачем 06.02.2012 року та якою підтверджується, що відповідач ознайомився і погодився з умовами кредитування, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів у зазначеному розмірі .
Таким чином, вищевказана довідка про умови кредитування від 06.02.2012 року є складовою частиною кредитного договору № б/н, укладеного між сторонами 06.02.2012 року шляхом підписання заяви від 06.02.2012 року, оскільки умови кредитування, викладені у довідці, підписані особисто позичальником 06.02.2012 року, і цей факт свідчить про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Таким чином, сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
У зв'язку з порушенням умов кредитного договору № б/н від 06.02.2012 року, відповідач повинен на повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів, тобто суму непогашеного тіла кредиту у розмірі 4118,00 грн. Тому вказані позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом суд зазначає наступне.
Як видно з матеріалів справи, сторони погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки .
Відтак, розмір процентів на 01.01.2014 року складає 295,67 грн. Також, у межах строку кредитування з 01.01.2014 року по 30.11.2015 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними платежами .Розмір процентів за цей період складає 2395,30 грн. з наступного розрахунку: 4118,00 грн. х30% : 360 днів х 698 днів=2395 грн.). Всього розмір процентів складає 2690,97 грн. ( 295,67 + 2395,30 грн.), які підлягають стягненню з відповідача.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на вказане, суд відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, суд зазначає наступне.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).
Оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування , то необґрунтованою є вимога позивача про стягнення нарахованої на проценти неустойки.
Аналогічні висновки були сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18).
Крім того, суд вважає неправомірним нарахування позивачем за даним кредитним договором неустойки, оскільки 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -VII).
Відповідно до ст. 2 Закону № 1669-VII, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч. 1). Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч. 2).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 11 Закону України «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Закону України «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція»
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».
Як встановлено судом, відповідач зареєстрований у с.Серебрянка Бахмутсбкого району Донецької області, яке відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 року та від 02.12.2015 року входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач звільняється від сплати штрафів та неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене, в задоволенні іншої частини вимог слід відмовити у зв'язку із необґрунтованістю.
На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 481,57 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк « Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06.02.2012 року 4118,00 заборгованість за тілом кредита, 2690,97 грн заборгованість по процентам за користування кредитом , а також, судовий збір у розмірі 481,57 грн,а у задоволенні позову у іншій частині відмовити .
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення
Рішення складене у повному обсязі 07.02.2020 року
СУДДЯ Л.І.ХОМЧЕНКО
Справа № 219/1819/16-ц
Провадження № 2/219/745/2020
04 лютого 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі;
судді Хомченко Л.І.
секретар Останкевич Є.Ю,
за участю представника позивача Танких Д.В.,
розглянуву відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бахмут цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк « Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду повязаного з потребою в обгрунтуванні доводів с орін на що може бути витрачено значний час суд вважає на необхідне постановити встпну та резолютивну частину
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк « Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06.02.2012 року 4118,00 заборгованість за тілом кредита, 2690,97 грн заборгованість по процентам за користування кредитом , а також, судовий збір у розмірі 481,57 грн,а у задоволенні позову у іншій частині відмовити .
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.
СУДДЯ Л.І.ХОМЧЕНКО
Суддя Л.І. Хомченко
17.08.2020