19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 280/1425/19
адміністративне провадження № К/9901/7429/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у складі судді Калашнік Ю.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Шальєвої В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А. у справі № 280/1425/19 за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору, - Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - арбітражний керуючий ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ № 997/5 від 28.03.2019 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)»; зобов'язати поновити дію свідоцтва № 139 від 12.02.2013 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) шляхом видання наказу про відновлення діяльності арбітражного керуючого та внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України змін в графі «стан» щодо свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, змінивши інформацією з «не діє» на «діє».
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №997/5 від 28.03.2019 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ».
2.2. Зобов'язано Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) запис про дійсність свідоцтва №139 від 12.02.2013 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ..
2.3. В іншій частині позову відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ОСОБА_2 здійснює діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі свідоцтва від 12.02.2013 №139, виданого Міністерстом юстиції України.
3.2. 03 грудня 2018 року на підставі листа-доручення Мін'юсту від 22.11.2018 №1061/13251-32-18/9.3.1, від 26.11.2018 № 1067/37156-33-18/-3.1, листа Дніпропетровської обласної громадської організації «Комітет по боротьбі з корупцією і порушенням прав громадян» від 17.08.2018 № 08/17, скарги ОСОБА_3 від 22.11.2018 ГТУЮ прийнято доручення № 13-08/70 на проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 у строк з 13.12.2018 по 17.12.2018.
3.3. 03 грудня 2018 року ГТУЮ направлено ОСОБА_1 повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки № 65-2, копію посвідчення на проведення перевірки від 03.12.2018 № 66-1.
3.4. 07 грудня 2018 року позивач повідомив ГТУЮ про те, що у період з 10.12.2018 по 25.12.2018 буде перебувати у відпустці, надавши копію наказу, в якому зазначена підстава вибуття у відпустку - хвороба матері та відсутність інших осіб, які мають здійснювати догляд за хворою особою.
3.5. У зв'язку із перебуванням позивача у відпустці дорученням від 11.12.2018 № 13-08/72 ГТУЮ змінено строки проведення перевірки позивача, та визначений новий період перевірки - з 09.01.2019 по 11.01.2019, про що повідомлено позивача шляхом направлення повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки № 66-2-1 у період з 09.01.2019 по 11.01.2019 та копії посвідчення на проведення перевірки від 12.12.2018 № 67-1-1.
3.6. 08 січня 2019 року позивачем повідомлено ГТУЮ про те, що з 08.01.2019 він перебуває на стаціонарному лікуванні.
3.7. Дорученням від 08.01.2019 № 13-08/1 ГТУЮ змінено строки проведення перевірки позивача та визначений новий період перевірки - з 04.02.2019 по 06.02.2019, про що повідомлено позивача шляхом направлення повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки № 1-2 та копії посвідчення на проведення перевірки від 08.01.2019 № 1-1.
3.8. 23 січня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено ГТУЮ, що з 08.01.2019 по 18.01.2019 він перебував на стаціонарному лікуванні, надавши копію листка непрацездатності.
3.9. 31 січня 2019 року позивач повідомив ГТУЮ, що перебуває на лікуванні, та просив перенести проведення перевірки на інший термін.
3.10. 04 лютого 2019 року ГТУЮ складено акт №3/19 про відмову арбітражного керуючого у проведенні перевірки, в якому зазначено, що позивач безпідставно не надав у визначений термін документи, вказані у повідомленні від 08.01.2019, що робить проведення перевірки неможливим.
3.11. 06 лютого 2019 року ГТУЮ листом № 14909-13-04/13-13 на адресу Мін'юсту надіслано пропозицію про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у зв'язку із відмовою останнього від проведення позапланової невиїзної перевірки.
3.12. 13 лютого 2019 року ОСОБА_1 надано ГТУЮ копію листка непрацездатності.
3.13. 18 лютого 2019 року на адресу Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Департаментом з питань судової роботи та банкрутства Мін'юсту направлено подання № 1225 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, копія якого надіслана позивачу (лист від 18.02.2019).
3.14. Листом від 04.03.2019 відповідачем повідомлено позивача про засідання 19.03.2019 Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), до порядку денного якого включене питання про розгляд подання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
3.15. Дисциплінарною комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) за результатами заслуховування пояснень позивача та матеріалів подання вирішено застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання від 18.02.2019 № 1225 (витяг з протоколу № 80/03/19 від 19.03.2019). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховано, що рішенням комісії від 20.11.2014 за результатом розгляду подання від 21.10.2014 № 258 до позивача вже було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
3.16. Дисциплінарною комісією внесено до Мін'юсту подання № 919 від 19.03.2019 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
3.17. Наказом Мін'юсту № 997/5 від 28.03.2019 анульоване свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 .
3.18. Посилаючись на викладене, уважаючи зазначений наказ відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з указаним позовом.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що причини ненадання позивачем документів для проведення перевірки були поважними та попереднє дисциплінарне стягнення, яке застосовано до позивача, скасоване у судовому порядку, тому оскаржений наказ Міністерства юстиції України № 997/5 від 28.03.2019 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого позивачу є протиправним. При цьому, з метою повного захисту прав позивача та забезпечення відображення в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дійсної інформації про арбітражних керуючих, суд першої інстанції зобов'язав Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) запис про дійсність свідоцтва №139 від 12.02.2013 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 .
4.1. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що вимога позивача про зобов'язання відповідача видати наказ про відновлення його діяльності як арбітражного керуючого та внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України змін в графі «стан» щодо свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, змінивши інформацію з «не діє» на «діє» не може бути задоволена, оскільки повним та достатнім шляхом захисту прав позивача є саме зобов'язання відповідача внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих запис про дійсність свідоцтва позивача.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій Мін'юст, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
5.1. Свої доводи мотивує тим, що листок непрацездатності, який став підставою для висновку суду першої інстанції про поважність причин ненадання позивачем документів для перевірки, був відсутній в ГТУЮ при складанні 04.02.2019 акту про відмову у наданні документів та надійшов тільки 15.02.2019. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано неодноразове перенесення відповідачем позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого, що ставило під сумнів проведення перевірки. Вважає, що інтереси позивача може представляти представник або помічник (за наявності). Крім того, рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 20.11.2014, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, не скасоване, тому відповідачем правомірно його враховано при визначення виду відповідальності позивача.
5.2. У частині відмови у задоволенні позову рішення суду не оскаржується.
6. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задовлення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Основи діяльності арбітражного керуючого на час виникнення спірних правовідносин, визначав Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (далі - Закон № 2343-ХІІ).
8. Відповідно до частин 2 та 3 статті 98 Закону № 2343-ХІІ арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися вимог законодавства; подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у порядку, встановленому законодавством; створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) вимог законодавства.
Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
9. Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) затверджено наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.07.2013 р. за № 1113/23645 (далі - Порядок).
10. Відповідно до пункту 1.3 Порядку контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий) здійснюють Мін'юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства.
11. За змістом пункту 2.6 Порядку підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю.
12. Згідно з пунктом 2.6.1 Порядку позапланова перевірка здійснюється органом контролю за наявності згоди Мін'юсту на її проведення, крім випадків проведення позапланової перевірки з підстав, передбачених абзацами п'ятим і шостим пункту 2.6 цього розділу.
13. Для проведення перевірки орган контролю надає доручення на проведення перевірки (пункт 2.8 Порядку).
14. Пунктом 2.13 Порядку встановлено, що на підставі доручення на проведення перевірки оформлюються посвідчення на проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки, які підписуються керівником структурного підрозділу Мін'юсту або структурного підрозділу територіального органу з питань банкрутства, відповідального за забезпечення реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства.
15. Пунктом 2.15 Порядку врегульовано, що повідомлення про проведення позапланової перевірки разом з копією документа (заяви, скарги), який став підставою для її проведення, вручається особисто арбітражному керуючому або за його дорученням представнику, що посвідчується його особистим підписом, а у разі неможливості такого вручення у строки, визначені у пункті 2.7 цього розділу, надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом за рахунок коштів органу контролю на поштову адресу місцезнаходження контори (офіса) арбітражного керуючого. У разі надсилання повідомлення про проведення перевірки рекомендованим листом додатково таке повідомлення може бути надіслане факсимільним зв'язком та електронною поштою за реквізитами, які подаються арбітражним керуючим у документах обов'язкової звітності.
16. У повідомленні про проведення позапланової перевірки визначаються питання, які будуть перевірені в межах предмета перевірки, місце проведення перевірки, перелік документів, які арбітражний керуючий зобов'язаний надати комісії для перевірки, строк, до якого арбітражний керуючий зобов'язаний надати комісії пояснення та копії визначених у повідомленні документів, місце та спосіб їх надання (підпункт 2.15.1 Порядку).
17. Відповідно до підпункту 2.15.2 Порядку арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому органом контролю у строки та спосіб, визначені цим Порядком. Докази надсилання повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
18. Пунктом 2.16 Порядку визначено, що дата проведення перевірки може бути перенесена у разі неможливості її проведення з підстав, незалежних від органу контролю чи арбітражного керуючого, за вмотивованим рішенням органу контролю.
Проведення перевірки може бути перенесено за рішенням органу контролю до початку проведення перевірки виключно у виняткових випадках, якщо з об'єктивних підстав проведення перевірки у встановлений строк є неможливим.
19. Відповідно до пункту 2.17 Порядку проведення перевірки може бути продовжено понад строки, зазначені в пункті 2.4 цього розділу, за рішенням органу контролю виключно у виняткових випадках, якщо для проведення перевірки необхідно отримати в інших фізичних чи юридичних осіб додаткову інформацію, без отримання якої завершення проведення перевірки є неможливим або у випадку тимчасової непрацездатності арбітражного керуючого.
20. Відповідно до статті 105 Закону № 2343-ХІІ дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
21. Частинами 1-3 статті 107 Закону № 2343-ХІІ встановлено, що арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.
22. Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.
23. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.
24. Пунктом 7.1 Порядку визначено підстави для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, серед яких наявна така підстава, як відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки.
25. Відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки відповідно до підпункту 4.7.1 Порядку вважаються:
відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника під час проведення перевірки у час та у місці, визначені органом контролю в повідомленні про проведення перевірки, у разі належного повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки;
безпідставне ненадання або надання не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень арбітражним керуючим у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю;
ненадання арбітражним керуючим на письмову вимогу комісії документів, які стосуються предмета перевірки, у разі якщо без цих документів проведення перевірки є неможливим;
безпідставна відмова арбітражного керуючого в доступі комісії та інших осіб на територію, до будівель, споруд та інших приміщень боржника (банкрута) у випадках, передбачених цим Порядком, або до приміщення контори (офісу) арбітражного керуючого.
26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що терміни проведення перевірки переносились у зв'язку з повідомленням позивача про перебування у відпустці через хворобу матері та здійснення догляду за хворою матір'ю та перебуванні позивача на стаціонарному лікуванні.
27. 04 лютого 2019 року ГТУЮ складено акт № 3/19 про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, яка полягає у безпідставному не наданні позивачем документів, які визначені у повідомленні, що й стало підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення.
28. Водночас, у період з 10.12.2018 по 25.12.2018 позивач перебував у відпустці, яка пов'язана із хворобою матері позивача. Відповідно до свідоцтва про смерть мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29. У період з 08.01.2019 по 18.01.2019 та з 04.02.2019 по 12.02.2019 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено листками непрацездатності АДЛ №152412 та АДЛ 152800.
30. Зазначені обставини, які підтверджені належним чином оформленими листками непрацездатності та витягами з історії хвороби, суди попередніх інстанцій обгрунтовано визнали поважними причини ненадання документів для проведення перевірки.
31. При цьому, колегія суддів зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності листка непрацездатності в ГТУЮ при складанні 04.02.2019 акту про відмову у наданні документів, який надійшов 15.02.2019, не може бути підставою для висновку про безпідставність ненадання позивачем документів для перевірки, оскільки позивачем повідомлено ГТУЮ про перебування у стані тимчасової непрацездатності станом на 04.02.2019, відповідно, незакритий листок непрацездатності позивач не мав змоги надати ГТУЮ. Після закриття листок непрацездатності був наданий ГТУЮ, про що зазначено вище.
32. Разом із цим, за даних обставин, неодноразове перенесення позапланової перевірки з підстав перебування у щорічній відпустці та на лікарняному, що ставило під сумнів проведення перевірки, а також можливість у арбітражного керуючого мати помічника, на чому наголошував відповідач в касаційній скарзі, не спростовує висновків судів щодо поважності причин ненадання документів для проведення перевірки.
33. Відповідно до частин 1, 2 статті 109 Закону № 2343-ХІІ визначено, що дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.
34. Аналогічні положення містяться у пункту 7.4 Порядку, а саме дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
35. Згідно з пунктом 7.6 Порядку під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.
36. Як установлено судами попередніх інстанцій, за результатами розгляду подання від 18.02.2019 № 1225 Дисциплінарною комісією 19.03.2019 вирішено застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). При цьому при визначенні виду дисциплінарного стягнення враховано, що рішенням комісії від 20.11.2014 за результатом розгляду подання від 21.10.2014 № 258 до позивача вже було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляду попередження.
37. Однак, як правильно наголошено судами попередніх інстанцій, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2015 в справі № 808/7971/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного від 07.09.2015, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 263/7 від 04.12.2014 «Про накладення на арбітражних керуючих дисциплінарного стягнення у вигляді попередження» в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження на арбітражного керуючого ОСОБА_1 .
38. Відтак, на думку колегії суддів Верховного Суду, суди попередніх інстанцій обгрунтовано вважали безпідставним урахування при визначенні виду дисциплінарного стягнення наявність у позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, навівши з цього приводу відповідні мотиви.
39. За таких умов, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстацій про протиправність наказу Міністерства юстиції України № 997/5 від 28.03.2019 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ».
40. При цьому суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, обрав спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання Мін'юсту внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) запис про дійсність свідоцтва №139 від 12.02.2013 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 .
41. Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у справі № 814/483/16 не підлягає застосування у даній справі, оскільки стосується іншого предмету спору, а саме у справі № 814/483/16 спірним є питання наявності правових підстав для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого без попереднього застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
42. За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
43. За таких умов, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.
44. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
45. З огляду на наведене, касаційну скаргу Міністерства юстиції України необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
46. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
47. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 280/1425/19 - залишити без змін.
48. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко