19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 815/854/16
адміністративне провадження № К/9901/43722/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Берназюка Я.О., Желєзного І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017р. (судді - Бойко А.В., Димерлій О.О., Єщенко О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Юніон Стандарт Банк» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Юніон Стандарт Банк» (далі - Уповноважена особа Фонду) від 10.12.2015р. №3-ТА в частині визнання правочину нікчемним із одночасним застосуванням наслідків нікчемності;
визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо не включення її до Переліку вкладників ПАТ «Юніон Стандарт Банк», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити її до Переліку вкладників ПАТ «Юніон Стандарт Банк», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відповідно до залишку на її картковому рахунку № НОМЕР_1 станом на 03.10.2015р., з одночасним поданням відповідних відомостей до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є вкладником в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідач протиправно не включив її до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує її право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу. Вважає, що віднесення її договору банківського вкладу до нікчемного на підставі п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2017р. позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Юніон Стандарт Банк» від 10.12.2015р. №3-ТА в частині визнання правочину, проведеного за участю позивача, нікчемним із одночасним застосуванням наслідків нікчемності, а саме - проведення сторнування банківських операцій з перерахування коштів з рахунку позивача та відображення сторнованих коштів на рахунку їх первісного власника.
Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Юніон Стандарт Банк» щодо не включення позивача до Переліку вкладників ПАТ «Юніон Стандарт Банк», що мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Юніон Стандарт Банк» включити позивача до Переліку вкладників ПАТ «Юніон Стандарт Банк», що мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до залишку на картковому рахунку позивача № НОМЕР_1 станом на 03.10.2015р. з одночасним поданням відповідних відомостей до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що вона відповідає вимогам вкладника згідно статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», підстави для невключення її до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми вкладу, відсутні, а тому право на отримання гарантованої суми вкладу протиправно та безпідставно порушено відповідачем.
Крім того, посилається на те, що процедуру виведення банку з ринку розпочато Фондом лише з 03.10.2015р., а тому віднесення її правочину до категорії нікчемних з підстав, що такий укладений в день віднесення банку до категорії неплатоспроможного є помилковим.
Вважає, що апеляційним судом прийнято незаконну, шаблонну постанову, без дослідження конкретної ситуації та надання їй правової оцінки, що суперечить діючому законодавству та принципу законності.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у ПАТ «Юніон Стандарт БАНК» позивачу відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Постановою Правління Національного банку України від 24.09.2015р. №631/БТ, з позначкою - «банківська таємниця», віднесено ПАТ «Юніон Стандарт Банк» до категорії проблемних. (том І а.с. 151 - 154)
02.10.2015р. між позивачем та ТОВ «АДВ Сістемс» укладено Договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) №021015ПФД, відповідно до якого товариство передає у власність позивачу грошові кошти в сумі 997000 грн, а остання зобов'язується їх повернути у строк до 02.11.2015р. (том І а.с. 22 - 23)
Згідно банківської виписки по особовому рахунку за період з 28.04.2015р. по 20.01.2016р. позивачу зараховано 02.10.2015р. суму коштів 997000 грн від ТОВ «АДВ Сістемс», призначення платежу - «надання безвідсоткової поворотної допомоги». (том І а.с. 15 - 21)
02.10.2015р. постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015р. №665/БТ ПАТ «Юніон Стандарт Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Цього ж дня Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №182 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Юніон Стандарт Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», запроваджено тимчасову адміністрацію у банку строком на три місяці з 03.10.2015р. до 02.01.2016р. включно, призначено Уповноважену особу Фонду і делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Білій І.В. (том І а.с. 42)
Наказом Уповноваженої особи Фонду від 20.10.2015р. №85 створено Комісію та призначено проведення перевірки вкладів фізичних осіб в ПАТ «Юніон Стандарт Банк» на предмет виявлення нікчемних договорів.
Згідно Акту про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), укладених ПАТ «Юніон Стандарт Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, які відповідають критеріям, передбаченим ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 10.12.2015р. №3-ТА, у Додатку №17 до Акту, в якому міститься перелік нікчемних правочинів, які вчинені в порушення вимог спеціального законодавства та встановлено заборону на їх проведення, включено банківські рахунки позивача та ТОВ «АДВ Сістемс», а також суму коштів в розмірі 997000 грн і проведену банківську транзакцію між вказаними вкладниками. (том І а.с. 144 - 149)
10.12.2015р. Уповноваженою особою Фонду прийнято рішення №3-ТА про віднесення зазначених у додатках до цього рішення правочинів до категорії нікчемних та застосування наслідків їх нікчемності з підстав їх відповідності за наявними ознаками критеріям нікчемності, визначеним пп. 1, 7, 8 та 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, у відповідності до яких правочини неплатоспроможного банку є нікчемними. (том І а.с. 81 - 83)
У додатку до вказаного рішення міститься банківська операція щодо перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ «АДВ Сістемс» на рахунок позивача. (том І а.с. 84)
Постановою Правління Національного банку України від 24.12.2015р. №939 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Юніон Стандарт Банк.
На підставі цієї постанови Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 28.12.2015р. №241 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Юніон Стандарт Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації банку з 28.12.2015р. до 27.12.2017р. включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора банку Кічуку О.І. терміном на два роки з 28.12.2015р. до 27.12.2017р. включно. (том І а.с. 43)
Судами встановлено, що на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про початок виплати Фондом гарантованої суми вкладів вкладникам ПАТ «Юніон Стандарт Банк», для чого вкладникам банку у період з 30.12.2015р. до 10.02.2016р. включно необхідно звертатись до установ банку-агенту Фонду ПАТ «ОТП БАНК» із відповідною вимогою.
05.01.2016р. позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду із заявою, в якій повідомила відповідача про те, що згідно залишку на її банківському картковому рахунку № НОМЕР_2 сума залишку після останньої операції по картці станом на 03.10.2016р. складає 753158,76 грн. Проте після звернення до відділення ПАТ «ОТП БАНК» сума гарантованої суми вкладу складала лише 185,34 грн. Враховуючи вказані обставини, позивач просила з'ясувати причину виплати гарантованої суми вкладу не у розмірі 200000 грн та повідомити її у письмовому вигляді про такі причини. (том І а.с.14)
18.02.2016р. №1587 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про те, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що 02.10.2015р. до моменту запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Юніон Стандарт Банк» проведено операцію по перерахуванню коштів ТОВ «АДВ Сістемс» на картковий рахунок позивача у розмірі 997000 грн, що отримані 02.10.2015р. згідно з Договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №021015ПФД від 02.10.2015р., частина яких у розмірі 24000 грн взята у вигляді готівкових коштів в АТМ та списання за купівлю товарів (послуг) через мережу Інтернет. (том І а.с. 24 - 25)
За висновком перевірки встановлено, що наслідком вчинення таких дій стало виникнення у позивача цивільних прав на грошові кошти, що за висновками Комісії містять ознаки нікчемності та підпадають під критерії нікчемності, передбачені пунктом 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а нетиповий характер вчинення вказаних операцій може свідчити про здійснення спроб за штучно-створених підстав отримати задоволення своїх вимог з коштів Фонду та/або заволодіння майном банку.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду із позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником в розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому має право на отримання гарантованої суми вкладу за рахунок Фонду.
При цьому суд виходив з того, що відповідачем до суду не надано жодних доказів, які б свідчили, що укладений між позивачем та TOB «АДВ Сістемс» Договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 02.10.2015р. №021015ПФД є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, тощо.
Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що договір про надання позивачу поворотної фінансової допомоги, який відповідачем віднесено до категорії нікчемних із застосуванням наслідків нікчемності у вигляді повернення грошових коштів з рахунку позивача на рахунок TOB «АДВ Сістемс», є двостороннім і погоджений двома особами, а тому ПАТ «Юніон Стандарт Банк» не є стороною відповідного договору щодо надання фінансової допомоги, не пов'язаної з підприємницькою діяльністю.
Також суд першої інстанції виходив з того, що у рішенні від 10.12.2015р. №3-ТА про визнання правочинів нікчемними та застосування наслідків нікчемності не наведено і не обґрунтовано підстави для визнання, укладеного між позивачем та TOB «АДВ Сістемс» правочину нікчемним з урахуванням положень ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI. При цьому, за висновком суду, посилання відповідача на всю норму статті 38 Закону №4452-VI без аргументації конкретної підстави нікчемності правочинів, є недостатніми, оскільки в рішенні не зазначено з яких, зокрема, підстав Уповноважена особа Фонду дійшла висновку щодо нікчемності правочину.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що кошти в сумі 997000 грн надійшли на рахунок позивача з рахунку іншого клієнта Банку - ТОВ «АДВ Сістемс» - юридичної особи, яка не є вкладником у розумінні положень ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тобто, на рахунок позивача перераховані кошти з рахунку юридичної особи, розміщеного в Банку, за договором про поворотну фінансову допомогу, які не вносилися позивачем і не являються його коштами та не являються вкладом фізичної особи - вкладника, який, в розумінні цілей Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», підлягає відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а є коштами поворотної фінансової допомоги, які підлягають поверненню ТОВ «АДВ Сістемс».
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що фактично Уповноваженою особою Фонду виявлені факти укладання банком договорів із вкладниками, внаслідок чого надається перевага одному вкладнику, вклад якого не підлягає відшкодування Фондом, а саме, Уповноваженою особою Фонду встановлено, що вказана юридична особа ТОВ «АДВ Сістемс» має намір отримати за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування свого вкладу без будь-яких обмежень, замість отримання вкладу за рахунок реалізації майна банку, як кредитор сьомої черги.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що кошти на банківський рахунок позивача зараховані 02.10.2015р., тобто в день прийняття постанови Правління Національного банку України №665/БТ «Про віднесення ПАТ «Юніон Стандарт Банк» до категорії неплатоспроможних», що в тому числі свідчить про його нікчемність.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 2 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI), тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №4452-VI у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Згідно частин 1, п. 1 ч. 2 статті 27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затв. рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012р. №14 (в редакції рішення Виконавчої дирекції Фонду від 26.05.2016р. №823; далі - Положення №14), яке розроблено відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) і визначає порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду, передбачено процедуру визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, яка передбачає такі послідовні етапи: складення Уповноваженою особою Фонду Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого Переліку до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого Переліку Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
При цьому Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування Переліку в межах гарантованої суми відшкодування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону №4452-VI вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом №4452-VI, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.
Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів статті 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018р. у справі №802/351/16-а (провадження №11-886апп18) та від 27.02.2019р. у справі №826/9960/15 (провадження №11-1403апп18).
Відповідно до частини 2 статті 37, частин 2 та 4 статті 38 Закону №4452-VI Фонд або його Уповноважена особа протягом дії тимчасової адміністрації зобов'язані забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону, та повідомити сторони за договорами про нікчемність цих договорів і вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Станом на дату укладення між Банком і позивачем договору банківського рахунку частина 3 статті 38 Закону №4452-VI передбачала, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7); та що здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (пункт 9).
Таким чином, хоч Уповноважена особа Фонду відповідно до положень статей 37, 38 Закону №4452-VI і наділена правом проведення перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину.
При цьому висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом спричиняють застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведення перевірки правочинів (в тому числі договорів), вчинених (укладених) ПАТ «Юніон Стандарт Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про нікчемність правочину (операції) на підставі п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI: правочини за операцією по перерахуванню 02.10.2015р. коштів ТОВ «АДВ Сістемс» на картковий рахунок позивача коштів в розмірі 997000 грн.
В ході розгляду справи не встановлено, які переваги чи пільги отримав безпосередньо позивач внаслідок вчинення спірного правочину, а доводи відповідача свідчать про можливість отримання таких переваг (пільг) третьою особою, яка до участі в справі залучена не була і такі обставини не були предметом дослідження у даній справі.
Водночас, така обставина як наявність руху коштів по рахункам інших клієнтів банку, які мали на той час великі вклади, та відповідно до яких в цей час проводились операції по рахункам вкладників, не може бути підставою для відмови позивачу у включенні до переліку вкладників.
Предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим їх дій та бездіяльності.
Натомість встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.
Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.
Посилання відповідача, як на підставу нікчемності операції по зарахуванню 11.01.2017р. коштів на рахунок позивача на частину 3 статті 36 також є безпідставним, оскільки цією нормою передбачено обмеження та заборону на вчинення після початку процедури виведення банку з ринку правочинів органами управління та керівниками банку.
Зокрема, статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено наслідки початку процедури виведення банку з ринку, які передбачають призупинення всіх повноважень органів управління та керівників банку.
Водночас, спірний правочин пов'язаний із зарахуванням коштів, як поворотної фінансової допомоги на рахунок позивача, органи управління та керівники банку безпосередньої участі в такій операції не брали, а тому посилання відповідача на частину 3 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як на підставу нікчемності правочину та невключення позивача до Переліку вкладників також є безпідставними.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.11.2018р. у справі №810/896/16, від 28.11.2018р. у справі №826/3486/16, від 19.06.2019р. у справі №826/1793/16, у яких спір є аналогічний тому, який розглядається в цій справі (№816/378/16), дійшла висновку, що укладення договору банківського вкладу (рахунку) й зарахування на нього коштів відбулись до початку віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI.
Водночас, розглядаючи справу №816/378/16 у постанові від 01.07.2020р. Велика Палата Верховного Суду визнала зазначені висновки такими, що не охоплюють усієї проблематики цих правовідносин. Зокрема, не враховано, що у спорах, які виникають у зв'язку з невключенням позивачів до Переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, обов'язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені статтею 26 Закону №4452-VI гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).
За наслідками розгляду справи №816/378/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
«…ні Законом України «Про банки і банківську діяльність», ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012р. №346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012р. за №1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.
Водночас постанова НБУ №…(про віднесення банку до числа проблемних) згідно зі статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачки про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку.
Згідно з постановою НБУ №… (про віднесення банку до числа проблемних) Банк було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення Банку до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові.
Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку…, а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.
Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв'язку з чим підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.
Крім того, у постанові НБУ №…(про віднесення банку до числа проблемних) не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.»
Такі висновки Великої Палати Верховного Суду підтримано у постановах Верховного Суду від 06.08.2020р. у справі №826/18684/16 та від 13.08.2020р. у справі № 826/1897/16.
Враховуючи наведені вище норми законодавства, встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, а також висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.
Водночас, у постанові від 04.07.2018р. №819/353/16 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії щодо можливості розгляду в судовому порядку позовних вимог щодо визнання відповідачем нікчемним укладеного з позивачем договору.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлена правова природа наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку.
Відповідно до пункту 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що постанова суду першої інстанції скасована апеляційним судом помилково, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про нікчемність договору банківського вкладу, а провадження у справі в цій частині - закриттю. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.
Керуючись статтями 238, 345, 349, 350, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017р. скасувати.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2017р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Юніон Стандарт Банк» від 10.12.2015р. №3-ТА в частині визнання правочину, проведеного за участю ОСОБА_1 , нікчемним із одночасним застосуванням наслідків нікчемності, а саме - проведення сторнування банківських операцій з перерахування коштів з рахунку ОСОБА_1 та відображення сторнованих коштів на рахунку їх первісного власника, а провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.
В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2017р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний