18 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 200/10716/19-а
адміністративне провадження № К/9901/18996/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 200/10716/19-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У 2019 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати дій відповідача неправомірними в частині зменшення позивачу розміру пенсії та розміру індивідуального коефіцієнта стажу, не нарахування процентів до розміру пенсії;
- зобов'язати відповідача включити до страхового стажу позивача всі періоди відповідно до записів в трудовій книжці, у тому числі знаходження у Центрі зайнятості у 1993 році;
- зобов'язати відповідача збільшити пенсію позивачу на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу, загалом 16,5% на цей час, відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС»;
- зобов'язати відповідача повернути позивачу розмір індивідуального коефіцієнта страхового стажу до 0,44438, перерахувати індивідуальний коефіцієнт стажу з застосуванням кратності 1,35 з часу призначення пенсії по 01.10.2017, повернути розмір основної пенсії до 3 200,33 грн станом на 01.10.2017;
- стягнути з відповідача завдану моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн;
- застосувати до відповідача судовий контроль.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2020 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії відповідача щодо незарахування стажу перебування позивача у центрі зайнятості з 26.07.1993 по 20.12.1993;
- зобов'язано відповідача включити до страхового стажу період знаходження у центрі зайнятості на обліку позивача з 26.07.1993 по 20.12.1993 згідно відомостей у його трудовій книжці;
- в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 апеляційну скаргу задоволено, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2020 скасовано в частині відмови у задоволені позовних вимог про перерахунок пенсії на підставі вимог пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги про перерахунок пенсії на підставі вимог пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" задоволено частково:
- зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 21.06.2019 та прийняти вмотивоване рішення про перерахунок пенсії на підставі вимог пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з урахуванням висновків суду;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
03.08.2020 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача.
Перевіривши касаційну скаргу, суд установив, що вона не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Згідно із вимогами наведених положень процесуального закону Верховний Суд наголошує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Водночас касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, зазначене не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, що її подала.
Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Крім того, з вимог касаційної скарги неможливо встановити, які саме судові рішення оскаржуються, оскільки по тексту касаційної скарги скаржник оскаржує постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020, зазначаючи вказану постанову як ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2020. Також скаржник у прохальній частині просить скасувати вищенаведену ухвалу, інформація про яку відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 200/10716/19-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: Чиркін С.М.