19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 440/2254/20
адміністративне провадження № К/9901/19765/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №440/2254/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернулася до суду, з використанням сервісу «Електронний суд», з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Дорошкевич В. Л. про відкриття виконавчого провадження від 10 квітня 2020 року ВП №61793706; визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Дорошкевич В. Л. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні від 10 квітня 2020 року ВП №61793706.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 квітня 2020 року від приватного виконавця Дорошкевич В. Л. на адресу ОСОБА_1 надійшов рекомендований лист з оскаржуваними постановами від 10 квітня 2020 року. Вказує, що приватний виконавець Дорошкевич В. Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, однак, позивач не проживає в м. Київ, ніякого майна на території м. Києва не має, зареєстрований і постійно проживає в с. Лазірки, Оржицького району Полтавської області, де і працює, тому вважає, що виконавче провадження відкрито з порушенням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ прийнято до виконання приватним виконавцем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням його майна. Зазначає, що при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 10 квітня 2020 року ВП №61793706 відповідачем порушено приписи частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, позовні вимоги задоволено.
У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Статтями 280, 281, 287, 288 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
У свою чергу, стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу рішень приватного виконавця.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо особа яка подає касаційну скаргу, обґрунтовано довела, що саме цей випадок стосується його безпосередньо, порушує його права, свободи та інтереси.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Однак, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, виняткового або фундаментального значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Верховний Суд відхиляє посилання заявника касаційної скарги на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наведені у ній доводи зводяться до переоцінки доказів у справі та не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до таких випадків.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №440/2254/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», про визнання протиправними та скасування постанов.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко