19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 389/08/2070
адміністративне провадження № К/9901/19611/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Смоковича М.І., Загороднюка А.Г.
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 389/08/2070 за позовом ОСОБА_1 до Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого Мусієнка Івана Івановича, Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України Наливайченка Валентина Олександровича про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого Мусієнка Івана Івановича, Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України Наливайченка Валентина Олександровича, в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати з 29 вересня 2006 року наказ Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 за підпунктом «а» пункту 65 та підпунктом «є» пункту 67 «Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України», затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, (за службовою невідповідністю) в запас Служби безпеки України;
2) визнати протиправним та скасувати з 10 жовтня 2006 року наказ Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого полковника Мусієнко І.І. від 10 жовтня 2006 року № 189-ос «Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1 »;
3) на підставі частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з застосуванням за аналогією закону частини дев'ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, визнати таким, що не відповідає частині першій статті 61 Конституції України, наказ Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року;
4) визнати протиправною бездіяльність відповідача Голови Служби безпеки України, що полягає у не скасуванні ним в порушення частини третьої статті 5 Закону України «Про Службу безпеки України» наказу Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт «є» статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;
5) зобов'язати відповідача Голову Служби безпеки України вчинити певні дії, а саме: зобов'язати відповідача Голову Служби безпеки України скасувати наказ Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт «є» статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;
6) поновити підполковника ОСОБА_1 з 10 жовтня 2006 року на військовій службі в Службі безпеки України на посаді не нижчій, ніж посада старшого викладача Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; на підставі пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України щодо цієї позовної вимоги у разі її задоволення судом допустити негайне виконання рішення суду;
7) зобов'язати відповідача Службу безпеки України нарахувати з 10 жовтня 2006 року по 27 квітня 2015 року підполковнику ОСОБА_1 всі види забезпечення, що відповідно до чинного законодавства підлягають нарахуванню військовослужбовцям, які проходять військову службу в Службі безпеки України, тобто нарахувати з 10 жовтня 2006 року по 27 квітня 2015 року підполковнику ОСОБА_1 матеріальне, речове, грошове та інші види забезпечення, на яке підполковник ОСОБА_1 має право як військовослужбовець;
8) стягнути з відповідача Служби безпеки України на користь позивача ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 679566 гривень 21 копійка (шістсот сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень 21 копійка, нанесеної підполковнику ОСОБА_1 невиплатою за період з 01 січня 2008 року по 27 квітня 2015 року грошового забезпечення внаслідок його незаконного звільнення зі Служби безпеки України.
14 травня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
30 вересня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Голови Служби Безпеки України, першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Мусієнка Івана Івановича про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на роботі та стягнення матеріальної шкоди.
У 2017 році ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року в адміністративній справі № 389/08/2070.
03 грудня 2019 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі №389/08/2070 за нововиявленими обставинами за позовом ОСОБА_1 до Першого заступника директора Інституту підготовчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого Мусієнка І.І., Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України Наливайченка В.О. про зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
На вказані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 07 серпня 2020 року.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Суди попередніх інстанцій установили, що позивач вважає нововиявленою обставиною те, що у подібних спірних правовідносинах Вищий адміністративний суд України прийняв 01 грудня 2016 року рішення у справі №К/800/32792/16, відповідно до якого у справі про поновлення особи на військовій службі не підлягає застосуванню Постанова Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року №21-389а13, тобто не підлягає застосуванню частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у справах про звільнення, працівник може звернутися до суду із заявою в місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Харківський окружний адміністративний суд приймаючи постанову від 14 травня 2015 року виходив з того, що позивача було звільнено в запас наказом голови Служби безпеки України від 29 вересня 2006 року №1533-ос, наказом першого заступника директора Інституту №189-ос від 10 жовтня 2006 року позивач був виключений зі списків особового складу, про що йому стало відомо 11 жовтня 2006 року, а з позовом до суду він звернувся лише 06 вересня 2007 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з позовною заявою.
Суди попередніх інстанцій визнали, що доводи позивача у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та обставини про прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 01 грудня 2016 року у справі №К/800/32792/16 у подібних правовідносинах, що визначаються ним, як нововиявлені істотні обставини, фактично зводяться до незгоди з правовими висновками суду, викладеними в постанові від 14 травня 2015 року у справі № 389/08/2070, з якими в подальшому погодилися суд апеляційної та касаційної інстанції.
Суди зазначили, що не можуть бути визнані нововиявленими обставинами нові обставини, тобто такі, що виникли чи змінилися після ухвалення судового рішення.
Таким чином, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, констатував, що викладені у заяві обставини є новими аргументами та доказами у справі, свідченням намагання заявника повторно переглянути справу за допомогою даних доказів і дійшов висновку про те, що наведена заявником обставина не є нововиявленою у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України та не може бути підставою для перегляду судового рішення.
Отже, заявник касаційної скарги вважає нововиявленою обставиною висновок Вищого адміністративного суду України, викладений у судовому рішенні за результатами розгляду іншої справи.
Крім того, судове рішення Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2016 року у справі №К/800/32792/16, з якою ОСОБА_1 пов'язує виникнення нововиявлених обставин, прийняте пізніше ухвалення рішення у даній справі, тобто на час її розгляду такого рішення не існувало.
З огляду на вказане, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій щодо того, що викладений Вищим адміністративним судом України правовий висновок не є нововиявленою обставиною в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 12 серпня 2020 року у справі № 826/3389/18.
Харківський окружний адміністративний суд, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, та суд апеляційної інстанції, який за наслідками перегляду в апеляційному порядку залишив це судове рішення без змін, вірно застосували положення статті 361 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 389/08/2070 за позовом ОСОБА_1 до Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого Мусієнка Івана Івановича, Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України Наливайченка Валентина Олександровича про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді М.І. Смокович
А.Г. Загороднюк