18 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 260/800/19
адміністративне провадження № К/9901/1764/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Желєзного І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №640/10770/19
за позовом Міжгірського міського споживчого товариства до Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Спілка споживчих товариств «Міжгірська районна спілка споживчих товариств», про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міжгірського міського споживчого товариства на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року, постановлену у складі головуючого судді Скраль Т.В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Іщук Л. П., суддів: Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,
Міжгірське міське споживче товариство звернулося до суду з позовом до Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення 22 сесії 7-го скликання Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області від 13 листопада 2018 року № 321 «Про відмову у виділенні земельних ділянок»,
- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на яких розміщені його об'єкти торгівлі, а саме: ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та склади громадського харчування площею 0,265 га по АДРЕСА_1 ; магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » площею 0,0554 га по АДРЕСА_2 ; універмаг « ІНФОРМАЦІЯ_3 » площею 0,10460 га по АДРЕСА_3 ; кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 » площею 0,0447 га по АДРЕСА_4 ; кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 »/ ІНФОРМАЦІЯ_6 площею 0,108 га по АДРЕСА_5 ; магазин « ІНФОРМАЦІЯ_7 » площею 0,072 га по АДРЕСА_6 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, провадження в адміністративній справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У поданому відзиві Спілка споживчих товариств «Міжгірська районна спілка споживчих товариств» просить відмовити у задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, оскаржуваним рішенням 22 сесії 7-го скликання Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області від 13 листопада 2018 року № 321 позивачу відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування об'єктів торгівлі, які йому належать на праві власності у зв'язку із наявністю державних актів на право постійного користування землею від 01 вересня 1997 року серії ІІ ЗК № 002125 та від 16 грудня 1997 року серії ІІ ЗК № 000038.
Не погоджуючись із таким рішенням селищної ради Міжгірське міське споживче товариство звернулося до суду з даним позовом.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки оспорювання рішення відповідача з вимогою зобов'язати його вчинити дії з надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок зачіпає право користування земельними ділянками третьої особи - Міжгірської районної спілки споживчих товариств.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Частиною 5 цієї статті визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК).
Частинами десятою та одинадцятою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. З огляду на вимоги частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за нормами Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Разом з цим, якщо ж особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Водночас, у даній справі суди не встановили обставин прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу у власність чи в оренду іншим особам земельної ділянки, стосовно якої позивач порушував питання перед селищною радою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо її відведення.
Зокрема, у своєму позові позивач звертав увагу, що рішенням Міжгірської селищної ради IV сесії XXIV скликання від 16 грудня 2002 року було вирішено питання щодо припинення права постійного користування Міжгірською райспоживспілкою земельними ділянками під об'єктами нерухомості, а саме: ресторан " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", кафе " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", склад, універмаг "Верховина", кафе "Вікторія", магазин "Продтовари №4".
Також, даним рішенням вирішено передати Міжгірському міському споживчому товариству земельні ділянки під вказаними об'єктами нерухомості для їх обслуговування, а землевпорядній службі внести відповідні зміни в державні акти на право постійного користування серії ІІ-ЗК №002125 від 01.09.1997 та серії ІІ-ЗК №000038 від 16.12.1997 і внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.
Тобто, уповноважений орган місцевого самоврядування прийняв відповідне рішення, чинне на даний час, стосовно припинення права постійного користування Міжгірською райспоживспілкою земельними ділянками під об'єктами нерухомості.
Таким чином, у цій справі спір, який виникає з цивільних правовідносин, - відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення селищної ради, яка у межах спірних відносин діє як суб'єкт владних повноважень, що свідчить про поширення на цю справу юрисдикції адміністративного суду.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі №826/5735/16, від 12 червня 2019 року у справі №749/942/18 та від 13 лютого 2019 року у справі № 820/688/17.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Приймаючи оскаржувані рішення судами було порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення судового рішення, яке перешкоджає доступу до суду, а отже вимоги касаційної скарги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу Міжгірського міського споживчого товариства задовольнити.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року - скасувати, а справу №260/800/19 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
І.В. Желєзний,
Судді Верховного Суду