"19" серпня 2020 р.
Справа № 150/276/20
Провадження № 3/150/186/20
19.08.2020 року с. Мазурівка
Суддя Чернівецького районного суду Вінницької області Кушнір Б.Б., розглянувши матеріали, що надійшли від Чернівецького ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності ч.1 ст.130 КУпАП, -
27.05.2020 о 21 годині 10 хвилин в с.Біляни по вул.Незалежності ОСОБА_1 передав керування своїм автомобілем ВАЗ 2107 днз НОМЕР_1 ОСОБА_2 , яка знаходилась в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на алкотестері Драгер 6810, чим порушив вимоги п.2.9 (Г) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Начальником СРПП №1 Чернівецького ВП ГУНП у Вінницькій області Кушнір В.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 461342 від 27.05.2020.
Також, 28.05.2020 о 19 годині 45 хв. в с.Біляни ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2107 днз НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, однак, від проходження у встановленому законом порядку, медичного огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інспектором СРПП Чернівецького ВП ГУНП у Вінницькій області Котигою В.С. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 214154 від 28.05.2020.
В судовому засіданні 19.08.2020 ОСОБА_1 вину визнав повністю, однак, заперечив факт наявності у нього водійського посвідчення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доводиться матеріалами справи: протоколами про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 461342 від 27.05.2020, ДПР18 № 214154 від 28.05.2020, копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №461341 від 27.05.2020, відповідно до якого зафіксовано керування ОСОБА_2 автомобілем ВАЗ 2107 днз НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, роздруківкою результату алкотестеру «Драгер» щодо ОСОБА_2 - 1,16проміле, направленням від 28.05.2020 водія ОСОБА_1 для проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного спяніння.
До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 (далі - Закон), тобто до 01.07.2020, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Після набрання чинності Законом, тобто з 01.07.2020, відповідальність за вказане правопорушення виключено з частин першої та третьої статті 130 КУпАП та закріплено у статті 286-1 КК «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої статті 58 Конституції України, згідно якої ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Виходячи із цих положень до 01.07.2020 діяли норми частини 1 статті 130 КУпАП, які встановлювали адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, а тому оскільки згідно протоколу ОСОБА_1 вчинив правопорушення 27 та 28 травня 2020, його дії слід кваліфікувати у відповідності до закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення, тобто за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, стаття 8 КУпАП, передбачає, що закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення містяться у частині 2 статті 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Відтак, виходячи з наведеного особи, які до 01.07.2020 вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за статтею 286-1 КК України, адже Законом посилено юридичну відповідальність і замість адміністративної передбачено кримінальну відповідальність, а сама санкція ст. 286-1 КК України, передбачає більш суворе покарання ніж стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у редакції чинній до 01.07.2020.
У зв'язку з чим, при вирішенні питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, застосуванню підлягають норми ч. 1 ст. 130 КУпАП, у редакції від 07.07.2016.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Аналізуючи вищенаведені факти, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, у їх сукупності та взаємозв'язку, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена і сумніву не викликає.
При визначенні виду стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність правопорушника згідно зі ст. ст. 34, 35 КУпАП, суд не вбачає.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративні правопорушення.
При розгляді справи суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.5 ПДРУкраїни, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Згідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно дост. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, щообвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
У відповідності до ПП ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, суди не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Однак, враховуючи, що у протоколі про вчинення адміністративного правопорушеня та в матеріалах справи відсутні відомості про наявність посвідчення водія у ОСОБА_1 , тому суд позбавлений можливості застосувати до останнього санкцію ст. 130 ч. 1 КУпАП, в частині позбавлення права керування транспортними засобами.
Таким чином, в судовому засіданні доведено, що правопорушник ОСОБА_1 винен у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, тому, з врахуванням вимог ст. 33 цього ж Кодексу, а саме, характеру вчинених правопорушень, особи порушника, ступіня його вини, майнового стану, на підставі ст. 36 ч. 2 КУпАП, приходжу до висновку про необхідність призначення стягнення в межах санкції ст.130 ч.1КУпАП - у виді сплати штрафу в дохід держави. Даний вид адміністративного стягнення згідно ст. 23 КУпАП буде достатньою та необхідною мірою відповідальності, яке досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання законів, а також запобіганню вчинення нових правопорушень правопорушником.
Відповідно дост. 4 ч. 5 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки з 01.01.2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн., тому вважаю за необхідне, що з правопорушника підлягає стягненню 420,40 грн. судового збору в прибуток держави.
Керуючись ст. ст. 23, 27, 33, 36, 40-1, 221, 276, 283, 284, 287, 289, 294 КпАП України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та застосувати адміністративне стягнення, згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 (десять тисяч двісті) гривень на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Чернівецький районний суд Вінницької області.
Суддя Б.Б.Кушнір