Справа № 138/2152/20
Провадження №:1-в/138/110/20
19 серпня 2020 року м.Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника Могилів-Подільської ВК-114 ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду, в режимі відеоконференцїї з Державною установою «Могилів-Подільська виправна колонія (№114)», клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, вперше засудженого 05.02.2016 Гайворонським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.121 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі. Згідно ст.72 КК України зараховано в строк покарання час перебування під вартою з 16.11.2015 по 05.02.2016. Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14.11.2016 вирок змінено, згідно вимог ч.5 ст.72 КК України в строк покарання зараховано строк його попереднього ув'язнення з 16.11.2015 по 14.11.2016 включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, в решті вирок залишено без змін
10.08.2020 засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення, мотивуючи тим, що він довів своє виправлення, оскільки в нього на утриманні семеро малолітніх дітей, є заохочення, він працював, хворіє та підтримує соціально-корисні зв'язки з сестрою та тіткою.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 клопотання підтримав, просив звільнити його умовно-достроково на невідбутий строк покарання. Зазначив, що він довів своє виправлення сумлінною поведінкою.
Прокурор, представник ВК-114 вважають, що в задоволенні клопотання слід відмо-вити, з огляду на те, що засуджений не довів свого виправлення, хоч і став на цей шлях.
Заслухавши засудженого, представника ВК-114 та прокурора, дослідивши зміст клопотання, матеріали особової справи засудженого, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч.2, п.3 ч.3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення після фактичного відбуття ним не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 засуджений за тяжкий злочин до 8 років 6 місяців позбавлення волі і станом на 19.08.2020 відбув більше ніж 2/3 строку покарання: 5 років 9 місяців 1 день, до повного відбуття залишилось 2 роки 8 місяців 30 днів, а тому формально підпадає під дію ст.81 КК України. Разом з тим, у суду відсутні об'єктивні дані про те, що засуджений довів своє виправлення.
Положення про те, що засуджений довів своє виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків у період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість його життя поза межами установи виконання покарання без загрози для суспільних інтересів. Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, його участі в самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації установ виконання покарань, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Ставлення до праці теж повинно бути взірцевим для інших засуджених.
При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суд враховує поведінку та ставлення до праці засудженого за увесь період відбування покарання. Згідно характеристики з місця відбування покарання ОСОБА_5 за час відбування покарання він характеризується посередньо, в установі не працевлаштований у зв'язку з відсутністю виробничих потужностей та відповідної спеціальності, впродовж 2017 року відносно нього тричі було застосовано стягнення за порушення розпорядку дня, куріння в невстановленому місці, за те, що самовільно переліг на інше спальне місце, протягом 2018-2019 років він тричі заохочувався подяками за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки. Також він лише формально приймає участь у суспільному житті установи, програмах диференційованого виховного впливу. Крім того, 31.07.2020 комісією виправної колонії відмовлено ОСОБА_5 в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання, у зв'язку з тим, що він не довів свого виправлення.
Наведені вище обставини, оцінені в сукупності, на думку суду, не свідчать про глибокі зміни у свідомості засудженого та вказують виключно на ситуативний характер його поведінки та деяку тенденцію в 2018-2019 роках до виправлення. Враховуючи викладене, зокрема те, що ОСОБА_5 за період перебування в умовах ізоляції від суспільства в рівних частинах отримував як стягнення, так і заохочення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Керуючись ст.81 КК України, ст.369-372, ст.537 ч.1 п.2, ст.539 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1