№ 1-363/2009
07 квітня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Марчук Н.О. при секретарі - Бесага А.В.
з участю прокурора - Власова І.В., Перловської А.В. потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Баланівка Бершадського району Вінницької області, українця, громадянина України, військовозобов'язаного, освіта вища, неодруженого, дітей
не маючого, не працюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст. ст. 89, 108 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,
встановив:
16 вересня 2008 року приблизно о 02 год. ОСОБА_3, перебуваючи у дворі будинку № 11 по вул. Подвойського в м. Києві, за допомогою викрутки, принесеної із собою, зламав замок дверей автомобіля «ДЕУ Сенс», держномер НОМЕР_1, проник в салон автомобіля, звідки таємно викрав майно, належне ОСОБА_1, а саме:
• автомагнітолу «ДжіВіСі», з пультом дистанційного керування,
вартістю 200 грв.,
• барсетку, вартістю 20 грв., в якій знаходилися документи : паспорт на
ім'я ОСОБА_1, технічний паспорт на автобус «Богдан», держномер НОМЕР_2, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1, технічний паспорт на автомобіль «ДЕУ», талон попередження на ім'я ОСОБА_1„ довіреність на ім'я ОСОБА_1, які не становлять матеріальної цінності для потерпілого,
• • гроші в сумі 700 грв.,
• • атлас автомобільних доріг, вартістю 5 грв.,
• • чохли з передніх сидінь автомобіля, які не представляють для
потерпілого матеріальної цінності , а всього на загальну суму 925 грв., після чого з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 24 листопада 2008 року приблизно в 00 год. ОСОБА_3, перебуваючи біля будинку № 1/7 по вул. Печенігівській в м. Києві, за допомогою викрутки, принесеної із собою, розбив праве бокове вікно автомобіля «Фіат Дукато», держномер НОМЕР_3, проник в салон автомобіля, звідки таємно, повторно викрав майно, належне ОСОБА_2 , а саме автомагнітолу «Пролоджі», вартістю 850 грв., після чого з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчиненого, викладені вище, не оспорюючи найменування, кількості та вартості викрадених речей.
Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також підтвердили факт викрадення у них майна з автомобілів, заявили про повне відшкодування їм підсудним заподіяних збитків і відсутність будь-яких до них претензій.
За згодою учасників судового розгляду надалі судом визнано недоцільним дослідження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, в порядку ст. 299 КПК України.
Оцінивши зібрані по справі і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає повністю доведеним пред'явлене підсудному обвинувачення.
Досудовим слідством дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України як умисне таємне, повторне викрадення чужого майна.
Обираючи підсудному вид і міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, тяжкість вчиненого, дані про його особу, те, що він є раніше не судимим в силу ст. ст. 89, 108 КК України, характеризується задовільно, працює за домовленістю, щиро кається і добровільно відшкодував заподіяні збитки, що судом визнається пом'якшуючими обставинами, обтяжуючих обставин судом не встановлено.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання у виді арешту .
Речові докази по справі слід повернути потерпілим.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 6 ( шести ) місяців арешту.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з 25.11.2008 р.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 залишити у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання його копії, через районний суд.