22 квітня 2009 року справа № 2-2394/09
Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапенка О.М. при секретарі Касянчук Л.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Редакція журналу «Світу про Україну», третя особа ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання трудового договору, виплати заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, -
у вересні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Редакція журналу «Світу про Україну», третя особа ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання трудового договору, виплати заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивує, тим що 01.08.2007р. вона була прийнята на роботу в ТОВ «Редакція журналу «Світу про Україну» на посаду заступника головного редактора «Ukrainian journal». В подальшому за усною домовленістю з генеральним директором, ОСОБА_2, позивача було переведено на посаду головного редактора журналу.
Починаючи з жовтня 2007р. відповідач перестав виплачувати позивачу заробітну плату, що в свою чергу змусило останнього звернутися до відповідача з вимогою провести остаточний розрахунок та звільнити її з роботи на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Однак ОСОБА_2 ігноруючи ці вимоги всіляко ухилялася від цього, а згодом взагалі перестала з»являтися на роботі, при цьому печатка та бухгалтерська документація залишилась у неї.
Такі дії з боку ОСОБА_2 змусили позивача звернутися до суду з зазначеним позовом і просити в судовому порядку зобов»язати відповідача внести до трудової книжки позивача запис про призначення її у жовтні 2007р. головним редактором журналу «Ukrainian journal», звільнити її з посади головного редактора журналу «Ukrainian journal» на підставі ч. 1 ст. 40 КЗПпП України із занесенням відповідного запису до трудової книжки, виплатити заборгованість за жовтень місяць 2007р. гонорар у сумі 2000 грн., заробітну плату за листопад 2007р. в розмірі 4000 грн. та гонорар за написання статей в розмірі 2 000 грн., виплатити середньомісячну заробітну плату за період вимушеного простою з вини роботодавця з грудня 2007р. по серпень 2008р., яка склало 36 000 грн., виплати вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у розмірі 12 000 грн., відповідно до ст. .44.КЗпП України.
Крім того, неправомірні дії з боку відповідача завдало позивачу моральних страждань, а тому на їх відшкодування просила стягнути 60 000 грн.
Представник ТОВ «Редакція журналу «Світу про Україну» та ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилися, повідомлялися належним чином про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу в їх відсутності за наявними у справі матеріалами.
ОСОБА_3 позов фактично визнав.
Заслухавши позивача та його представника, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. .60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із наданої позивачем трудової книжки вбачається, що останній запис в трудовій книжки позивача зроблено 01.08.2007р. відповідно до якого наказом №7 її було прийнято на роботу в ТОВ «Редакція журналу «Світу про Україну» на посаду заступника головного редактора. При цьому судом не встановлено та не доведено позивачем призначення її на посаду головного редактора в ТОВ «Редакція журналу «Світу про Україну», а тому позовні вимоги в цій частині не знайшли своє підтвердження.
Відповідно до п.1 ст. .40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані
власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, втому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Зазначена стаття надає право розірвати трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, проте такої ініціативи з боку відповідача не було, так само як не встановлено факту змін в організації виробництва і праці, втому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання товариства, скорочення чисельності або штату працівників. Крім того, в судовому засіданні позивач не заперечувала тієї обставини, що вона не зверталася із завою про її звільнення з роботи, а відтак підстав для задоволення вимог щодо зобов»зання внесення у трудову книжку запису про звільнення позивача за ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відсутні.
Як зазначала позивач в своєму позові виплата заробітної плати і гонорару ОСОБА_2 проводила особисто без пред»явлення відомостей або інших фінансових документів. Витребувати дані щодо відомостей по заробітній платі позивача не виявилося можливим, оскільки на даний час місцезнаходження ОСОБА_2 в якій бухгалтерські документи та печатка товариства невідоме.
Разом з тим із виданого Солом»янским судом м. Києва судового наказу, набравшего законної сили, вбачається, що на користь позивача було стягнуто з ТОВ «Редакція журналу «Світу про Україну» заборгованість по заробітній платі за жовтень-листопад 2007р. у сумі 4 640 грн., а відтак щомісячна заробітна плата позивача складає 2 320 грн.
Оскільки відповідач не надав доказів про відсутність наявності заборгованості по заробітній платі з грудня 2007р. по серпень 2008р., то виходячи з того що позивач не звільнена з роботи і перебуває в трудових відносинах з відповідачем, з останнього підлягає стягнення заборгованість по заробітній платі у сумі 20 880 грн.
Щодо стягнення з відповідача суми гонорару за жовтень 2007р. та написання статей, то всупереч ст. .60 ЦПК України позивач не довела в судовому засіданні та не надала належних доказів на підтвердження в цій частині позовних вимог.
Відповідно до ст. .44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу -не менше двомісячного середнього заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
В силу зазначеної статті вихідна допомога виплачується у разі припинення трудового договору, але оскільки звільнення позивача не було, то в цій частині позовних вимог також слід відмовити.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Дослідивши обставини, які передували затримки виплати заробітної плати, а також наслідки таких затримок для позивача, спричинені їй моральні страждання та втрату нормальних життєвих зв"язків, суд приходить до часткового задоволення у цій частині позовних вимог та вважає за потрібне відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 1 500 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. . ст. 40, 44, 237-1 КЗпП України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Редакція журналу «Світу про Україну», третя особа ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання трудового договору, виплати заборгованості пс заробітній платі та моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «Редакція журналу «Світу про Україну» на користь ОСОБА_1 20 880 грн.
Стягнути з ТОВ «Редакція журналу «Світу про Україну» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 500 грн.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про
апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.