№2-3172/2009
24 квітня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Зубкова С. О.
при секретарі Савковій Ю.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційні фірма «АМК LTD» про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить стягнути з відповідачів солідарно борг за договором позики у сумі 10 998 934 грн. 58 коп.
Своїм вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 2000 по 2003 роки він передавав у позику відповідачам грошові кошти на загальну суму 900 000 доларів США. Зазначені операції відбувались поетапно, а саме: 31.05.2000 року - 200 000 доларів США, 15.09.2000 року - 300 000 доларів США, 17.11.2000 року - 200 000 доларів США, у кінці травня 2003 року - 200 000 доларів США. Отримавши кошти від позивача, ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання щодо їх повернення, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 900 000 доларів США, що станом на 03.11.2003 року згідно офіційного курсу НБУ складало 4 893 310 грн. За укладеною новою угодою від 03.11.2003 року було підтверджено існування заборгованості перед позивачем на загальну суму 900 000 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 4 893 310 грн.). Внаслідок угоди від 03.11.2003 року було замінено: спосіб виконання, строк розрахунку, відповідальність відповідача за невиконання мирової угоди. Також, дана угода обумовила виникнення солідарного зобов'язання відповідачів перед позивачем. Отже, з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та збільшених позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 10 998 934 грн. 58 коп.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю.
Представник відповідачів у судовому засіданні позов не визнав повністю, просив в його задоволенні відмовити, оскільки між позивачем та відповідачами були відсутні взаємовідносини позики, договір позики не укладався, грошові кошти в позику від позивача вони не отримували, про що свідчить відсутність в матеріалах справи належних доказів.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив.
На підтвердження своїх позовних вимог та як доказ передання грошових коштів відповідачам позивач надав суду ксерокопії розписок від 31.05.2000 p., від 15.09.2000 p., від 17.11.2000р. та оригінал документу від 03.11.2003 р. Також, було надано висновок судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 07-7704 від 08 серпня 2008 року. В той же час, представником відповідачів, було подано клопотання про витребування оригіналів доказів -ксерокопій розписок від 31.05.2000 p., від 15.09.2000 р. та від 17.11.2000 p., але представник позивача не надав суду оригінали вказаних розписок.
Згідно ст. 374 ЦК УРСР за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Згідно п. 2 ст. 65 ЦПК України письмові докази, як правило подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У зв'язку з відсутністю у позивача оригіналів розписок від 31.05.2000 p., від 15.09.2000 p., від 17.11.2000 p., копії таких розписок не можуть вважатись належними доказами по справі, які підтверджують взаємовідносини позики між позивачем та відповідачами. Відповідно, копії наданих розписок не підтверджують і не встановлюють момент передання позивачем грошей відповідачам, за наявності якого, згідно ст. 374 ЦК УРСР, договір позики вважається укладеним. Доказування позивача про наявність договору позики з відповідачами не може ґрунтуватись лише на його припущеннях.
Крім того, згідно до абзацу 2 ст. 216 ЦК УРСР, якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення зазначити про це в розписці, що ним видається. Знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобов'язання, поки не доведено інше. В абзаці 3 ст. 216 ЦК УРСР вказано, що при відмові кредитора видати розписку, повернути борговий документ або відмітити в розписці неможливість його повернення боржник вправі затримати виконання.
Отже, виходячи з положень ст. 216 ЦК УРСР, для обґрунтування кредитором своїх вимог до боржника за борговим документом, в боржника обов'язково повинен знаходитись оригінал боргового документу, в даному випадку - оригінал розписки.
Оригінал документу від 03.11.2003р. також не свідчить і не підтверджує факт наявності взаємовідносин позики між сторонами. Зазначений документ, в якому написано «долг АМК (ОСОБА_3 ) перед ОСОБА_1 - 900 тыс $», не встановлює момент передання позивачем грошей відповідачам. З цього документу не вбачається правова природа заборгованості, внаслідок чого виник борг, не зазначено розмір боргу в грошових коштах, відсутні ідентифікуючі ознаки сторін, зокрема, не має запису саме про товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD». Вказаний документ не може бути доказом виникнення солідарних обов'язків відповідачів перед позивачем, адже відповідно до ст. 174 ЦК УРСР солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають, якщо вони передбачені договором або встановлені законом, зокрема, при неділимості предмета зобов'язання. В даному випадку, договірні відносини між позивачем та відповідачами відсутні.
Наданий позивачем висновок судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 07-7704 від 08 серпня 2008 року, в якому вказується ким саме виконані підписи на ксерокопіях розписок, не свідчить про наявність між сторонами взаємовідносин позики, оскільки в матеріалах справи відсутні безпосередньо оригінали документів про передання відповідачам грошових коштів.
Таким чином, позивач не надав суду докази, які б підтверджували передання ним у позику відповідачам грошових коштів за договором позики.
З 2003 року позивач не пред'являв до відповідачів жодних претензій, не звертався до судових органів про стягнення з них грошових коштів. Лише у 2008 році, пропустивши встановлений термін позовної давності, який згідно ст. 257 ЦК України складає три роки, подав позов до суду про стягнення заборгованості. Зазначене також свідчить про безпідставність вимог позивача, у зв'язку з пропущеним терміном позовної давності.
Таким чином, оцінюючи зібрані у справ докази у їх сукупності, суд вважає, що в позивач не довів факту передання ним грошових коштів у позику відповідачам, отже у позові слід відмовити.
Враховуючи викладене і керуючись ст. 374, 216 ЦК УРСР, 10, 60, 212- 215 ЦПК України, суд
вирішив:
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» про стягнення боргу за договором позики відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.