Справа 2-5113/09
Іменем України
23 квітня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Малинникова О.Ф. при секретарях - Мягкій Т.Ю., Комаревцевій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Київський завод безалкогольних напоїв „Росинка", про зміну формулювання звільнення, виплату вихідної допомоги, стягнення, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У січні 2009 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ВАТ "Київський завод безалкогольних напоїв „Росинка" про зміну формулювання звільнення, виплату вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначив, що він був прийнятий на роботу до відповідача на посаду водія навантажувача електротранспортної дільниці у липні 2007 року.
З розпорядженням № 24, виданим на підставі наказу № 1053П про скорочення штатних одиниць водіїв, його було ознайомлено 3 вересня 2008 року і одночасно було запропоновано роботу водія у штаті дільниці готової продукції з 6 листопада 2008 року. У жовтні 2008 року йому запропонували подати таку заяву, яку він написав 20.10.2008 року без зазначення дати переведення.
У зв'язку із змінами умов праці та необхідністю, на його думку, укладання договору про матеріальну відповідальність на новій посаді він прийняв рішення про звільнення з посади. На прохання адміністрації його переконали звільнитись за угодою сторін і запевнили, що він отримає всі виплати як за скороченням штату, з чим він погодився.
За наказом № 301-К від 31 жовтня 2008 року його звільнено за п.1 ст. 36 КЗпП України та пояснено, що виплати, пов'язані із звільненням він отримує 11 листопада. Однак до цього часу йому не виплатили вихідну допомогу. Тому просив задовольнити його вимоги:
• - скасувати наказ про його переведення на іншу посаду,
• - скасувати частково наказ про звільнення і змінити формулювання звільнення на п.1 ст. 40 КЗпП,
• - виплатити вихідну допомогу у зв'язку із порушенням законодавства про працю,
• - виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу,
- стягнути моральну шкоду за спричинення моральних страждань у зв'язку з приниженням та докладанням зусиль для організації свого життя.
У запереченнях проти позову (а.с. 56-58) представник відповідача пояснив, що у зв'язку із несприятливими економічними умовами та падінням виробництва та з метою підвищення його ефективності на підприємстві наказом від 2 вересня 2008 року було прийняте рішення про скорочення штатів, зокрема, з 6 листопада 2008 року на електротранспортній дільниці, де працював позивач скорочено 36 одиниць водіїв навантажувачів, які в установленому порядку були попереджені про скорочення посад. Водночас було запропоновано посади водіїв навантажувачів готової продукції і тари з новими умовами праці. На підставі заяви позивача від 20 жовтня 2008 року був переведений на таку посаду з матеріальною відповідальністю, йому було роз'яснені умови роботи. Відповідач працював деякий час на цій посаді і згодом звернувся до адміністрації про звільнення з роботи за угодою сторін для постановки на облік у Центрі зайнятості, а працюватиме неофіційно . Наказом від ЗО жовтня 2008 року його було звільнено з підстав п.1 ст. 36 КЗПП України. Незважаючи на неодноразові усні та письмові пропозиції трудову книжку не отримав.
Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 працював у ВАТ "Київський завод безалкогольних напоїв „Росинка" на посаді водія навантажувача електротранспортної дільниці згідно з наказом Голови правління ВАТ "Київський завод безалкогольних напоїв „Росинка" від 21 липня 2007 року.
На підставі наказу від 02.09.2008 року з метою підвищення ефективності організації виробництва та вдосконалення структури управління з 6 листопаду 2008 року внесено зміни до штатного розкладу, зокрема, 36 посад водіїв навантажувачів 3 розряду виведені з транспортного цеху і введені до дільниці готової продукції і тари. (а.с. 81). Розпорядженням від 03.09.2008 року водії були попереджені про зміну штатного розкладу та звільнення 05.11.2008 року. У тому ж розпорядженні, з яким водії були ознайомлені була запропонована робота на нових посадах.(а.с. 82).
Згідно із заявою від 20.10.2008 року позивач просив перевести його на посаду водія навантажувача 3 розряду дільниці готової продукції і тари з колективною матеріальною відповідальністю, (а.с. 76). У той же день наказом № 288-к його було переведено на цю посаду з оплатою праці почасово з місячним посадовим окладом згідно штатного розпису та колективною матеріальною відповідальністю. Як зазначив позивач у позовній заяві умови та специфіка праці змінилися і до того ж треба було укладати договір про матеріальну відповідальність. У зв'язку з чим він подав заяву про звільнення його за угодою сторін 31.10.2008 року (а.с. 7, 78). Наказом № 301-к від 31 жовтня 2008 року його було звільнено у цей же день за п.1 ст. 36. КЗПП України з виплатою компенсації за невикористані дні відпустки.
Оспорюючи накази про переведення та звільнення з роботи в частині формулювання підстав звільнення, позивач посилався на те, що він не був ознайомлений з новими умовами роботи при переведенні, стосовно звільнення за п.1 ст. 36 Кодексу, то йому було запропоновано звільнення з цих підстав.
Досліджуючи матеріали справи, у тому числі за змістом позовної заяви, та надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив, що наказ про переведення позивача на посаду водія навантажувача 3 розряду дільниці готової продукції і тари з колективною матеріальною відповідальністю видано на підставі його заяви від 20.10.2008 року, у якій позивач чітко вказав місце роботи „дільницю готової продукції", а не транспортний цех, де він працював.
Наказом № 301-к від 31 жовтня 2008 року його було звільнено за п.1 ст. 36. КЗПП України з посади водія навантажувача 3 розряду дільниці готової продукції і тари.
Починаючи з листопада 2008 року позивач звертався до адміністрації, профспілкового комітету про виплату йому вихідної допомоги, яку начеб то йому було обіцяно при звільненні.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу про його переведення на іншу посаду, скасування частково наказу про звільнення та зміну формулювання звільнення на п.1 ст. 40 КЗпП та стягнення вихідної допомоги і середнього заробітку за час вимушеного прогулу не знайшли підтвердження при розгляді справи. Пояснення позивача про те, що він фактично звільнений з посади водія навантажувача транспортного цеху у зв'язку із скороченням штату, а звільнення за угодою сторін було запропоновано адміністрацією спростовується письмовими доказами, зокрема його заявами, за змістом яких слідує, що він з умовами нової роботи при переведенні ознайомлений, зокрема щодо підписання договору про матеріальну відповідальність, що згодом він визнав неприйнятним і подав заяву про звільнення за угодою сторін. Ці обставини підтверджені також його поясненнями у позовній заяві про зміну умов роботи при переведенні, табелем виходу на роботу за жовтень 2008 року саме на дільницю готової продукції, іншими письмовими доказами.
Положеннями ст. 44 КЗпП України передбачено, що вихідна допомога виплачується працівникові при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, у розмірах, не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
З огляду на викладене підстав для задоволення позову про скасування наказу про переведення та зміни формулювання звільнення не вбачається.
Що стосується решти вимог позивача про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди, то у задоволенні цих вимог має бути відмовлено, оскільки відсутні підстави для задоволення позову про скасування наказу про переведення та зміни формулювання звільнення.
Враховуючи викладене, на підставі п.1 ст. 36 ст. ст. 44, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. .10, 11, 57.60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд -
Вирішив
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ "Київський завод безалкогольних напоїв „Росинка", про зміну формулювання звільнення, виплату вихідної допомоги, стягнення, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Заява про оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.