19 серпня 2020 року Справа № 160/7972/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області згідно повідомлення за №359/03.03 А про відмову у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням положень роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 року «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо занятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати позивачу додатково до пільгового страхового стажу 4 роки і період проходження строкової військової служби 01 рік 06 місяців 07 днів та повторно розглянути заяву від 25.11.2019 року про призначення позивачу пенсії у відповідності до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням положень роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20.01.1992 року «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо занятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обгрунтування позовну зазначено, що позивач 25.11.2019 року звернувся до відповідача з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що передбачено частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак 05.03.2020 року позивач отримав повідомлення №359/03.03.А про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з тим, що на дату звернення загальний стаж роботи становить 29 років 29 днів, а пільговий стаж 15 років 2 місяці 22 дні, що недостатньо для призначення пенсії на дату звернення. Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та зазначає, що відповідачем безпідставно не зараховано до пільгового стажу період проходження строкової військової служби та не застосовано при обрахунку стажу роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 року.
Ухвалою суду від 20.07.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що на день звернення до органу Пенсійного фонду України 25.11.2019 року ОСОБА_1 виповнилось 45 років 04 місяців 04 дні, загальний стаж роботи по списку № 1 складає 21 рік 02 місяці 05 днів. Не зараховані до пільгового стажу періоди роботи позивача за відсутності атестації робочого місця, період проходження строкової військової служби, періоди роботи на посадах, які не віднесені до переліку частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Права на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1 у позивача не має через відсутність встановленого законодавством віку 50 років. Таким чином, вимоги позивача щодо не призначення йому пільгової пенсії згідно із його заявою від 25.11.2019 року та наданих документів, відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що дає право на пенсію незалежно від віку за наявності стажу роботи на відповідній посаді за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, 25 та 20 років відповідно, безпідставні та задоволенню не підлягають.
Виходячи з положень пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 25.11.2019 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV).
Разом з заявою позивачем були надані копії документів підтверджуючих факт виконання робіт, які надають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Листом №359/03.03.-А від 15.01.2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах через відсутність відповідного пільгового стажу. Так, відповідачем роблено висновок, що загальний стаж позивача на дату звернення становить 29 років 29 днів, пільговий стаж за частиною 3 статті 114 Закону №1058-ІV - 15 років 2 місяці 22 дні.
Позивач, вважаючи рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Аналогічна норма закріплена і в частині 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII), в якій зазначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
Із записів копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 30.06.1993 року судом встановлено, що позивач працював, зокрема,:
- з 25.06.1993 року по 13.12.1993 року на "Дніпропетровському металургійному комбінаті ім. Дзержинського" на посаді електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання 4 розряду;
- 13.12.1993 року звільнено до Збройних сил згідно п.3 ст.(40) 36 КЗпП України, згідно розпорядження про звільнення від 14.12.1993 року №1254;
- з 20.12.1993 року по 27.06.1995 року проходив службу у Збройних силах;
- з 01.08.1995 року по 09.12.1997 року на ВАТ "Дніпропетровському металургійному комбінаті ім. Дзержинського" на посаді електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання 5 розряду;
- з 10.12.1997 року переведений там же плавильником розкислювачів 4 розряду;
- 24.03.2005 року переведений там же підручним сталевара конвертера 6 розряду;
- робоче місце атестовано (пост. №992 від 29.12.2006 року);
- 23.11.2007 року переведений там же підручним сталевара конвертера другим 6 розряду;
- 26.05.2008 року переведений там же підручним сталевара конвертера першим 7 розряду;
- робоче місце атестовано (пост. №658 від 26.12.2012 року);
- 19.10.2017 року у зв'язку з приведенням найменування професії у відповідність з штатним розкладом переведений там же підручним сталевара конвертера 7 розряду;
- робоче місце атестовано (пост. №24 від 26.12.2017 року);
В матеріалах справи містяться довідки №023-1505, №023-1506, №023-1507, №023-1508, №023-1509, №023-1510, №023-1511 від 02.07.2019 та №023-2439 від 23.10.2019 року, надані ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, які підтверджують періоди роботи позивача на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1:
- з 01.08.1995 року по 09.12.1997 року електромонтер по ремонту та обслуговуванню електрообладнання на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" в сталеплавильному виробництві - 02 роки 04 місяці 06 днів за списком №1;
- з 01.10.2000 року по 30.11.2002 року плавильник розкислювачів, у зв'язку з виробничою необхідністю в період з 01.10.2000 по 30.11.2002 року виконував роботу підручного сталевара конвертера на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" в сталеплавильному виробництві - вибірково 00 років 09 місяців 16 днів за статтею 114 (20 років);
- з 10.12.1997 року по 06.02.2003 року плавильник розкислювачів, на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" в сталеплавильному виробництві - вибірково 04 роки 09 місяців 14 днів за списком №1;
- з 07.02.2003 по 23.03.2005 року плавильник розкислювачів, на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" в сталеплавильному виробництві - вибірково 01 рік 00 місяців 23 дні за списком №1;
- з 01.05.2003 року по 23.03.2005 року плавильник розкислювачів, у зв'язку з виробничою необхідністю в період з 01.05.2003 року по 23.03.2005 року виконував роботу підручного сталевара конвертера на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" в сталеплавильному виробництві - вибірково 00 років 11 місяців 20 днів за статтею 114 (20 років);
- з 24.03.2005 року по 02.08.2016 року підручний сталевара конвертера, на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" в сталеплавильному виробництві - 11 років 03 місяці 16 днів за статтею 114 (20 років);
- з 03.08.2016 року по 24.04.2019 року підручний сталевара конвертера, на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" в сталеплавильному виробництві - 02 роки 05 місяців 19 днів за статтею 114 (20 років);
- з 25.04.2019 року по 21.10.2019 року підручний сталевара конвертера, на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" в сталеплавильному виробництві - 00 років 05 місяців 27 днів за статтею 114 (20 років).
З відзиву вбачається, що період роботи з 01.10.2000 року по 30.11.2002 рік (вибірково 00 років 09 місяців 16 днів) не зараховано відповідачем до пільгового стажу за частиною 3 статті 114 Закону №1058-ІV (20 років) внаслідок того, що в цей період позивач працював плавильником розкислювачів, тобто виконував роботу, яка не передбачена зазначеною нормою.
Суд не погоджується з таким твердженням з огляду на наступне.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок №637) передбачено, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Позивачем надано відповідачу та до суду довідка про підтвердження наявного трудового стажу та права на пільгову пенсію ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" від 02.07.2019 року №023-1506, яка підтверджує, що ОСОБА_1 працював у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" з 01.10.2000 року по 30.11.2002 рік плавильником розкислювачів, у зв'язку з виробничою необхідністю в період з 01.10.2000 по 30.11.2002 року виконував роботу підручного сталевара конвертера (Список I, розділ III, підрозділ 2а, код КП: 1030200а-16758) на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" в сталеплавильному виробництві - вибірково 00 років 09 місяців 16 днів за статтею 114 (20 років).
Отже, в уточнюючій довідці зазначено, що в період з 01.10.2000 по 30.11.2002 року виконував роботу підручного сталевара конвертера вибірково 00 років 09 місяців 16 днів, яка включена до переліку професій, що діє право на пенсію за частиною 3 статті 114 Закону № 1058-ІV.
Таким чином, відповідачем безпідставно не зараховано 00 років 09 місяців 16 днів до пільгового стажу за частиною 3 статті 114 Закону № 1058-ІV.
У відзиві зазначено, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не зараховані до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи з 19.10.1999 року по 24.12.2001 рік у зв'язку з непроведенням підприємством атестації робочих місць.
Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо незарахування до пільгового стажу за списком №1 періодів роботи позивача з 19.10.1999 по 24.12.2001 року, в ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" у зв'язку з відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця.
Також, у відзиві відповідачем заначено, що період з 20.12.1993 року по 27.06.1995 рік проходження строкової військової служби в армії не зараховується до пільгового стажу.
Суд вважає таке твердження безпідставним з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» N 2232-XII від 25.03.1992 року встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до пункту109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала службі чи безпосередньо слідувала за нею. При цьому зазначені періоди враховуються в розмірі, який не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах чи пільгових розмірах.
Враховуючи ту обставину, що позивач після звільнення 27.06.1995 року зі строкової військової служби був працевлаштований з 01.08.1995 року електромонтером по ремонту і обслуговуванню електрообладнання у сталеплавильному виробництві (робота відноситься до списку №1), де працював 02 роки 04 місяці 06 днів, до пільгового стажу позивача за списком №1 має бути зараховано період проходження строкової військової служби.
Щодо твердження позивача, що при підрахунку пільгового стажу слід враховувати роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 20.01.1992 року № 8, суд зазначає наступне.
22.02.1992 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №81 "Про заходи щодо застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", що містить Додаток, в якому наведено перелік нормативних актів щодо застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення". Серед цих документів є роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8.
На час трудової діяльності позивача і наразі є чинними роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 року і постанова Кабінету Міністрів України № 81 від 22.02.1992 року.
В роз'ясненні Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 року зазначено, що працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці.
У своєї практиці ЄСПЛ застосовує принцип «належного урядування» який знайшов своє відображення у рішенні «Рисовський проти України» (заява № 29979/04). Так, у п.71 вказаного рішення Суд зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPinev. theCzechRepublic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPinev. theCzechRepublic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Суд зазначає, що у даному випадку незважаючи на те, що Законами № 1788-XII, та № 1058-IV не передбачено додавати 3 місяці за кожен відпрацьований рік, проте суб'єкт владних повноважень узяв на себе такий обов'язок, а тому позбавлення такого права є втручання у майнові права позивача.
Таким чином, на думку суду, при розрахунку пільгового стажу, що дає право на пенсію за частиною 3 статті 114 Закону №1058-ІV має застосовуватись роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 20.01.1992 року № 8.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 року у справі №1240/2802/18.
З огляду на встановлені у справі обставини, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах, яке викладено в листі №359/03.03.-А від 15.01.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо обрання належного способу захисту порушеного права суд зазначає, що порушене право позивача полягає у відмові суб'єкта владних повноважень призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах. У межах спірних правовідносин способом судового захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування індивідуального акта - рішення суб'єкта владних повноважень про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Дії, які суб'єкту владних повноважень необхідно вчинити у межах спірних правовідносин з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є не зобов'язати зарахувати до пільгового стажу роботи певні періоди роботи, а повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №0375510001 від 14.07.2020 року.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладене в листі №359/03.03.-А від 15.01.2020 року «Про відмову в призначенні пенсії».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.11.2019 року про призначення пенсії у відповідності до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар