19 серпня 2020 р.Справа №160/6914/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/6914/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -
24.06.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якій позивач просить визнати противоправними та скасувати податкові вимоги Головного Управляння Державної податкової служби України у Дніпропетровської області код ЄДРПОУ 43145015, № Ф 1973-50/67 від 12.11.2018 на суму 15 819,54 грн.; № Ф 1973-50/67 від 11.02.2019 на суму 18 276,72 грн.; № Ф 1973-50/67 від 22.05.2019 на суму 21 030,90 грн.; № Ф 1973-50/67 від 20.08.2019 на суму 23 785,08 грн.; № Ф 1973-50/67 від 08.11.2019 на суму 26 539,26 грн.; № Ф 1973-50/67 від 17.02.2020 на суму 29 293, 44 грн. до ОСОБА_1 код РНОКПП НОМЕР_1 .
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/6914/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 25.06.2020 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.08.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову в якій позивач просить зупинити стягнення за вимогами про сплату боргу (недоїмки) Ф-1973- 50/67 від 08.11.2019 року, Ф-1973-50/67 від 22.05.2019 року на підставі яких Новокадацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження, № ВП № 62408123 від 24.06.2020 року, № 61265236 від 15.02.2020 року до розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді.
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що існує реальна загроза звернення стягнення на предмет нерухомого, рухомого майна, які належить їй на праві власності, на підставі виконавчих проваджень, а також відчуження указаного майна.
Позивач зазначає, що відбудеться неправомірне стягнення на грошову суму, яка оспорюється. Крім того, позивач вказує, що сума, яка підлягає стягненню, є суттєвою для неї і може призвести да скрутного фінансового становища.
Вирішуючи питання про забезпечення позову у даній справі суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, статтею 151 КАС України, визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За своєю суттю інститут забезпечення і адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
З огляду на зміст позовних вимог, спірним у даній справі є нарахування до сплати позивачу недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, про що податковим органом складені вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф 1973-50/67 від 12.11.2018 на суму 15 819,54 грн.; № Ф 1973-50/67 від 11.02.2019 на суму 18 276,72 грн.; № Ф 1973-50/67 від 22.05.2019 на суму 21 030,90 грн.; № Ф 1973-50/67 від 20.08.2019 на суму 23 785,08 грн.; № Ф 1973-50/67 від 08.11.2019 на суму 26 539,26 грн.; № Ф 1973-50/67 від 17.02.2020 на суму 29 293, 44 грн.
Судом встановлено, шо на підставі вимог № Ф 1973-50/67 від 08.11.2019 та № Ф 1973-50/67 від 22.05.2019 державним виконавцем Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Барзіон О.І. відкриті виконавчі провадження №62408123 та №61265236.
Згідно постанов від 24.06.2020 р. та 15.02.2020 р. в межах даних виконавчих проваджень здійснюється виконавчого збору у розмірі 2103,09 грн. у ВП №61265236 та у розмірі 550,83 грн у ВП №62408123.
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст.156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Судом встановлено, що до судового розгляду звернуті вимоги про оскарження вимоги про сплату боргу, на підставі якої станом на поточну дату проводиться примусове стягнення заборгованості із доходів позивача.
Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначені заходи примусового виконання рішень, серед яких, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника.
Частиною сьомою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Згідно ч. 4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову (ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»).
Крім того, в силу положень ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що ефективність захисту інтересів заявника безпосередньо залежить від недопущення настання несприятливих змін власного матеріального становища у вигляді неправомірного стягнення грошових коштів за виконавчим документом.
Суд звертає увагу, що вчинення дій щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки), що, в свою чергу, свідчить про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача.
Викладені обставини свідчать про наявність підстав для забезпечення позову шляхом зупинення стягнень на підставі спірної вимоги в межах відкритого виконавчого провадження.
До того ж, суд наголошує, що таке вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища особи, яка звернулася за захистом своїх прав та законних інтересів до розгляду справи по суті.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 27.05.2013 у справі "Суханов та Ільченко проти України" першим і найголовнішим правилом ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в "інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.
Згідно ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).
У відповідності до ч.2 ст.76 КАС України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем доводи про існування обставин, визначених ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, є обґрунтованими, а відтак вказана заява підлягає задоволенню у обраний позивачем спосіб захисту.
Керуючись ст.ст. 77, 150-154, 241-243, 248 КАС України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/6914/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, - задовольнити.
Зупинити стягнення за вимогами про сплату боргу (недоїмки) Ф-1973-50/67 від 08.11.2019 року, Ф-1973-50/67 від 22.05.2019 року на підставі яких Новокадацьким відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження, № ВП № 62408123 від 24.06.2020 року, № 61265236 від 15.02.2020 року до розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді по справі №160/6914/20.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Копію ухвали направити заявнику, особам, яких стосуються заходи забезпечення, а також до негайного виконання Новокодацькому відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Юрія Кондратюка, б. 108, м. Дніпро, 49128, код ЄДРПОУ 34984467).
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у спосіб та строки, встановлені ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В.С. Віхрова