18 серпня 2020 року Справа №215/2581/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 щодо бездіяльності Дніпропетровської УВП №4, -
04.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із скаргою в порядку п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України щодо бездіяльності адміністрації Дніпропетровської УВП №4, в якій просить суд:
- скасувати накладене на нього адміністрацією Дніпропетровської УВП №4 07.05.2019 року стягнення у виді попередження та визнати вказане стягнення недостовірним;
- притягти до передбаченої законом відповідальності службових осіб адміністрації Дніпропетровської УВП №4, які прийняли незаконне рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді попередження.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2020 року скаргу ОСОБА_1 щодо бездіяльності Дніпропетровської УВП №4 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
13.08.2020 року матеріали адміністративної справи №215/2581/20 надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Перевіривши скаргу на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Як зазначено у ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно із ч. 2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява подається в письмовій формі.
Проте, в порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, а не з позовною заявою.
Також, пунктом 5 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але до такого позову застосовуються положення статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
Частиною 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що у разі пропущення строку для звернення до суду, позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. При цьому, необхідною рисою таких підстав повинна бути саме поважність причин пропуску строку.
Відповідно до ч.1ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається із скарги, скаржник оскаржує рішення Дніпропетровської УВП №4 про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 07.05.2019 року, проте зі скаргою до суду звернувся лише 04.05.2020 року, тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Разом з тим, скаржник вказав, що про прийняття оскаржуваного рішення дізнався в кінці березня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами особової справи, проте, в порушення вимог ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, не долучив відповідної заяви про поновлення строку на звернення до суду.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 840,80 грн.
Згідно із п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
Проте, в матеріалах справи відсутня квитанція про сплату ОСОБА_1 судового збору, так як і відсутні докази, які підтверджують відсутність на його особовому рахунку коштів, достатніх для сплати судового збору, що є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Проте, скаржником не дотримано зазначених вимог законодавства та не долучено копії позовної заяви для відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно надати до суду письмове звернення, викладене у формі позовної заяви; заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин; докази сплати судового збору або докази, які підтверджують відсутність на його особовому рахунку коштів, достатніх для сплати судового збору; копію позову з додатками для відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 169, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Скаргу Деркача Сергія Івановича щодо бездіяльності Дніпропетровської УВП №4 - залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:
- письмового звернення, викладеного відповідно до ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України у формі позовної заяви;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин;
- доказів сплати судового збору або доказів, які підтверджують відсутність на його особовому рахунку коштів, достатніх для сплати судового збору;
- копії позову з додатками для відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець