Ухвала
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 539/2875/16-ц
провадження № 61-35526 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши заяву обласного комунального підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом обласного комунального підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року касаційну скаргу обласного комунального підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» задоволено частково, рішення апеляційного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У червні 2018 року обласне комунальне підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго» подало до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення та просить стягнути з кожного з відповідачів по 826,8 грн, а всього - 1653,6 грн судових витрат за подання касаційної скарги відповідно до платіжного доручення № 1175 від 22 грудня 2016 року.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 ЦПК України у чинній на момент подання касаційної скарги редакції в ухвалі суду касаційної інстанції зазначаються наслідки розгляду касаційної скарги, які формулюються у резолютивній частині із зазначенням висновку суду касаційної інстанції, розподілу судових витрат, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Відповідно до частини п'ятої статті 88 ЦПК України у чинній на момент подання касаційної скарги редакції якщо суд касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц.
Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року рішення апеляційного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тобто зміни чи ухвалення нового рішення не відбулося, підстави для задоволення заяви обласного комунального підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» про ухвалення додаткового рішення відсутні.
Після остаточного ухвалення судового рішення у справі (після нового судового розгляду) особа не позбавлена можливості клопотати про розподіл судових витрат, у тому числі, понесених у зв'язку з касаційним переглядом справи.
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У задоволенні заяви обласного комунального підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат відмовити.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук