18 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 760/21187/15-ц
провадження № 22-ц/824/10208/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач),
суддів - Махлай Л.Д., Шкоріної О.І.
за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»
відповідач - ОСОБА_1
треті особи - Мале приватне підприємство «Аква», Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» - Пасацької Віри Вікторівни
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року у складі судді Коробенка С.В.
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», треті особи Мале приватне підприємство «Аква», Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання іпотечного договору припиненим,-
У грудні 2015 року представник ПАТ «Банк Кредит Дніпро» - Борецький Б.О. звернувся до суду з позовом, в якому просив у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №090805-Л/1 від 09 серпня 2005 року перед ПАТ «Банк Кредит Дніпро» звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 , а саме квартиру АДРЕСА_1 , шляхом її продажу на прилюдних торгах з початковою ціною у розмірі 1 307 505 грн; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 612,58 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 09 серпня 2005 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Кредит Дніпро», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро», та Малим приватним підприємством «Аква» укладено договір про надання кредитної лінії №090805-Л/1.
13 вересня 2005 року між ЗАТ КБ «Кредит Дніпро», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро», та ОСОБА_1 у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Н.С. за реєстровим №4921.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2009 року у справі №2-1293/09 задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк Кредит Дніпро» про солідарне стягнення з МПП «Аква», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Аква Трейд», ПП з іноземними інвестиціями «ТД Смачко», ПП «Валмар» заборгованості у розмірі 26 990 639,90 грн.
Стверджував, що на дату звернення до суду з позовом, заборгованість перед банком жодним із солідарних боржників, зокрема відповідачем ОСОБА_1 , не погашена.
У зв'язку з визнанням МПП «Аква» банкрутом, відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 02 липня 2012 року, позивач вважав за можливе звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» та умов іпотечного договору.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2016 позовні вимоги ПАТ «Банк Кредит Дніпро» були задоволені, звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №130905-І/2 від 13.09.2005 - належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року заочне рішення скасовано.
У жовтні 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати припиненим іпотечний договір №130905-І-2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Козярик Н.С. за реєстровим номером №4921, укладений між ЗАТ КБ «Кредит Дніпро», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , у зв'язку з пропуском строку позовної давності та закінченням строку дії кредитного договору.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року у задоволенні первісного позову та у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням, 02 липня 2020 року представник позивача АТ «Банк Кредит Дніпро» - Пасацька В.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, а саме звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 09 серпня 2005 року шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною у розмірі 1 075 603 грн.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Уважає, що оскільки основне зобов'язання МПП «Аква» за кредитним договором не виконано, заборгованість не погашено, то позивач має право звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Стверджує, що рішення суду першої інстанції про пропущення банком строків позовної давності є помилковим, оскільки відповідач несе відповідальність перед позивачем до моменту повного та належного виконання Малим приватним підприємством «Аква» основного зобов'язання за кредитним договором.
27 липня 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав до суду відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Стверджує, що банк подав до суду позов про звернення стягнення на предмет іпотеки до ОСОБА_1 лише у 2015 році, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, у порушення ст. 257 ЦК України.
Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
11 серпня 2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання начальника Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації Давиденко Вікторії, в якому остання просить розглянути справу за відсутності представника служби, відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро», врахувавши інтереси дитини ОСОБА_7 .
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час ті місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходили.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на задоволення своїх вимог до позичальника, заборгованість якого була визначена судовим рішенням, за рахунок квартири переданої відповідачем ОСОБА_1 в іпотеку позивачу з 2008 року, проте з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся лише в грудні 2015 року, тобто через сім років після виникнення такого права, у зв'язку з чим пропустив строк позовної давності. Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання іпотечного договору припиненим, місцевий суд виходив з того, що пропуск кредитором установленого законом строку позовної давності не є підставою для припинення зобов'язання, а є лише підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що 09 серпня 2005 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний Банк «Кредит-Дніпро», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро», та Малим приватним підприємством «Аква» було укладено Договір про надання кредитної лінії №090805-Л/1, до якого в подальшому вносилися зміни згідно з відповідними договорами: №1 від 31 березня 2006 року, №2 від 11 квітня 2006 року, №3 від 27 вересня 2006 року, №4 від 02 жовтня 2006 року, №5 від 27 лютого 2007 року, №6 від 27 березня 2007 року, №7 від 09 серпня 2007 року, №8 від 10 серпня 2007 року, №9 від 28 жовтня 2007 року, №10 від 28 листопада 2007 року, №11 від 29 лютого 2008 року, №12 від 10 квітня 2008 року, №13 від 18 червня 2008 року.
Згідно з указаним кредитним договором (після внесення останніх змін) позивач зобов'язався надати МПП «Аква» ліміт кредитування у розмірі 3 380 000 доларів США строком до 31 грудня 2009 року.
Пунктом 5.8 кредитного договору передбачено право банку звернутися до позичальника із вимогою достроково повернути одержані кредитні кошти у разі порушення позичальником умов кредитного договору, а відповідно до пункту 4.7 кредитного договору позичальник зобов'язується по письмовій вимозі банку достроково повернути отримані кредитні кошти та сплатити відсотки за їх використання протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку.
13 вересня 2005 року з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позичальника (МПП «Аква») за кредитним договором між ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір №130905-І/2.
Відповідно до Розділу І іпотечного договору ОСОБА_1 передала іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 57,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
31 березня 2006 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, згідно з яким уточнено обсяг зобов'язань позичальника, які забезпечуються предметом іпотеки (том 1, а.с 10-13).
Квартира зареєстрована за відповідачем на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 12 жовтня 1998 року.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду від 27 березня 2009 року позовні вимоги ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Малого приватного підприємства «Аква», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Трейд», Приватного підприємства з іноземною інвестицією «ТД Смачко», Приватного підприємства «Валмар» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів суму заборгованості за договором про надання кредитної лінії №090805-Л/1 від 09 серпня 2005 року в загальному розмірі 26 990 639,90 грн.
Указаним рішенням установлено, що у порушення умов кредитного договору позичальник МПП «Аква» взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, графіку погашення заборгованості за кредитом не дотримувався, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення усієї заборгованості.
У зв'язку з тим, що заочне рішення Солом'янського районного суду від 27 березня 2009 року не виконується, ПАТ «Банк Кредит Дніпро»у грудні 2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому, зокрема, заявила про застосування строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
У пунктах 1.1 іпотечного договору сторони погодили, що іпотекою за цим договором забезпечується виконання зобов'язань позичальника по договору про надання кредитної лінії №090805-Л/1 від 09 серпня 2005 року, укладеному між іпотекодержателем та позичальником. Зміст, розмір, строк і порядок виконання основного зобов'язання передбачений у пункті 1.2 іпотечного договору з урахуванням можливих змін та доповнень до кредитного договору.
Умовами укладеного кредитного договору після внесення останніх змін передбачено дату остаточного повернення кредиту - 31 грудня 2009 року.
Разом з тим, у пункті 5.8 кредитного договору сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду від 27 березня 2009 року установлено, що позивачем 06 жовтня 2008 року позичальнику була вручена вимога від 02 жовтня 2008 року про дострокове виконання усіх зобов'язань за кредитним договором.
Таким чином, пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання.
Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв'язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі.
При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через 10 робочих днів з моменту отримання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання.
У справі, яка є предметом перегляду, позивач міг пред'явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання (11 день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №357/9126/17.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.
За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.
Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Однією із підстав переривання позовної давності є пред'явлення особою позову до одного із боржників.
У зв'язку із цим, звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Малого приватного підприємства «Аква», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Трейд», Приватного підприємства з іноземною інвестицією «ТД Смачко», Приватного підприємства «Валмар» про стягнення заборгованостіу лютому 2009 року, який розглянутий судом по суті, банк перервав строк позовної давності у спорі щодо погашення спірної кредитної заборгованості, а тому при зверненні у грудні 2015 року до суду із позовом у цій справі щодо тієї ж суми кредитної заборгованості, але шляхом вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк пропустив строк позовної давності.
Зважаючи на викладені обставии та норми закону колегія вважає, що установивши, що банк, пред'явивши 06 жовтня 2008 року боржнику досудову вимогу про дострокове повернення всього боргу за кредитним договором, змінив строк виконання основного зобов'язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ПАТ «Банк Кредит Дніпро»пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач міг пред'явити позов до іпотекодавця, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання протягом трьох років, проте до суду звернувся з позовом лише у грудні 2015 року, тобто зі спливом строку позовної давності.
Щодо зустрічних позовних вимог, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що пропуск кредитором встановленого законом строку позовної давності не є підставою для припинення зобов'язання, а є лише підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, яким надано належну правову оцінку судом першої інстанції.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» - Пасацької Віри Вікторівни - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено «18» серпня 2020 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді Л.Д. Махлай
О.І. Шкоріна