1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року,
за участі: прокурора представника власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9 , та накладено арешт на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі № 21 (в літ.В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1950940880000), яке на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , шляхом заборони будь-яким особам на відчуження, розпорядження та/або користування будь-яким чином зазначеним вище майном.
Приймаючи рішення, слідчий суддя прийшов до висновку, про наявність підстав для арешту майна, оскільки воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити. Також, просить поновити строк апеляційного оскарження, зважаючи на те, що розгляд клопотання слідчого відбувався за відсутності власника майна та його представника, а копію постановленого рішення останній отримав 09 червня 2020 року.
Зокрема, представник зазначає, що нежитлове приміщення не відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містить на собі будь які сліди або відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. При цьому, сам факт визнання майна речовим доказом не може слугувати підставою для накладення арешту на майно.
Звертає увагу на те, що майно належить ОСОБА_6 , який є добросовісним набувачем і не має жодного відношення до кримінального провадження у рамках якого накладено арешт.
Вважає, що заборона користуватися майном є занадто суворим обмеженням і є необґрунтованим.
Також, зауважує, що право власності за ТОВ «Кей-Колект» зареєстровано із використанням ст. 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому, товариство виконало вимоги вказаної статті та направило вимогу з повідомленням про задоволення вимог Іпотекодержателя на адресу боржника, тобто ОСОБА_10 . Разом з цим, слідчим і прокурором не надано жодного доказу на підтвердження підробки документів, зокрема, поштового підтвердження про отримання боржником вимоги, або внесення у них завідомо неправдивої інформації.
Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді оскаржена, в частині накладення арешту на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , належне ОСОБА_6 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді лише в межах апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині належного ОСОБА_6 майна, поновивши строк на апеляційне оскарження, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів справи видно, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власників майна та їх представників. Даних, які б підтверджували доводи представника ОСОБА_5 , про отримання ним копії постановленого рішення 09 червня 2020 року матеріали судового провадження не містять, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Як убачається з наданих суду матеріалів провадження, Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань13 листопада 2019 року під № 12019100010009603, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, щодо самоправних дій невідомих осіб відносно нежитлових приміщень №№ 18, 19 за адресою: АДРЕСА_1 .
29 січня 2020 року старший слідчий слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року з клопотанням про накладення арешту на нежитлові приміщення, розташовані, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: № 22 (в літ.В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1950946980000), яке на праві приватної власності належить ОСОБА_11 ; № 21 ( в літ.В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1950940880000), яке на праві приватної власності належить ОСОБА_6 ; № 20 (в літ.В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1950933880000, яке на праві приватної власності належить громадянину ОСОБА_12 , шляхом заборони будь-яким особам на відчуження, розпорядження та/або користування будь-яким чином зазначеним вище майном.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року клопотання слідчого задоволено.
Таке рішення слідчого судді в частині накладення арешту на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , належне ОСОБА_6 , колегія суддів вважає незаконним, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна, які виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення у кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів судового провадження, підозру у кримінальному провадженні № 12019100010009603 не оголошено нікому.
За таких обставин, власник майна, на яке слідчим суддею накладено арешт, тобто ОСОБА_6 , на даному етапі досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні бере участь у статусі третьої особи.
Разом з тим, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувся старший слідчий слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України, в якій чітко зазначено, що з даним клопотанням має право звертатися лише прокурор.
Зважаючи на те, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що клопотання про арешт майна подано неналежною особою, інші доводи апеляційної скарги колегія суддів, у даному конкретному випадку вважає за можливе не аналізувати.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга представника власника майна - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, як такого, що внесене до суду із порушенням вимог КПК України.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Поновити адвокату ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження та задовольнити його апеляційну скаргу.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року, в частині якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9 , та накладено арешт на нежитлове приміщення № 21, (в літ.В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1950940880000), яке розташовано, за адресою: АДРЕСА_1 і на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , скасувати.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9 , про накладення арешту на нежитлове приміщення № 21, (в літ.В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1950940880000), яке розташовано, за адресою: АДРЕСА_1 і на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/3344/2020 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_13 Доповідач: ОСОБА_1