1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 10 серпня 2020 року, апеляційні скарги прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_5 і захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , кожного окремо, на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року, відносно
ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жуляни Києво-Святошинського району Київської області, громадянка України, має на утриманні шестеро дітей, 2003, 2010, 2011, 2012, 2013 і 2014 року народження, не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_5 про зміну підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою. Змінено підозрюваній запобіжний захід у вигляді застави на цілодобовий домашній арешт, до 24 серпня 2020 року, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у тому числі цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_5 і захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , кожен окремо подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року. При цьому, прокурор просить постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а захисник - застосувати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Зокрема, прокурор зазначає про обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Звертає увагу на те, що відносно підозрюваної раніше застосовано менш тяжкий запобіжний захід ніж тримання під вартою, однак остання ухвалу слідчого судді не виконала.
Вважає, що більш м'які запобіжні заходи застосовані відносно підозрюваної призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватися від органів досудового розслідування та впливати на розслідування кримінального провадження.
Захисник у свою чергу зазначає про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні згаданого кримінального правопорушення та недоведеність прокурором існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Звертає увагу на те, що підозрювана ОСОБА_7 є багатодітною матір'ю і серед 6 дітей більшість неповнолітніх дітей, не заміжня, фізично допомагає своїй матері, якій ампутували ногу та яка хворіє на цукровий діабет. Тобто, для відвідування лікарні, дитячих майданчиків, придбання продуктів харчування, ліків, тощо підозрюваній як єдиному фізично спроможному члену сім'ї необхідно переміщатись за межами свого помешкання. У зв'язку з чим сторона захисту просить змінити підозрюваній запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Зазначає, що підозрювана не виконала ухвалу слідчого судді про застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді застави, у зв'язку з тим, що визначений розмір застави є явно непомірним для підозрюваної зважаючи на її матеріальний стан.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи викладені в своїй апеляційній скарзі та заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, пояснення підозрюваної та її захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити та залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Управлінням поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 20 вересня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42019101070000244, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
23 червня 2020 року ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208 КПК України та наступного дня повідомлено про підозру у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту та збуті наркотичного засобу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
13 липня 2020 року слідчий слідчого відділу управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про зміну підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою, з одночасним визначенням застави у розмірі не менше ніж 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 13 липня 2020 року у задоволенні клопотання слідчого відмовлено, змінено підозрюваній запобіжний захід у вигляді застави на цілодобовий домашній арешт.
Приймаючи оскаржуване рішення слідчий суддя врахував, що підозрювана має на утриманні шестеро дітей, матір - інваліда пенсійного віку, постійне місце проживання, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для зміни підозрюваній запобіжного заходу з застави на тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому була допитана підозрювана, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про зміну підозрюваній запобіжного заходу з застави на тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 183 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.
Крім того, відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Штегмюллер проти Австрії» вказав, що застосування до особи обмеження волі можливо лише за наявності ризику неявки підозрюваного (обвинуваченого) на судовий розгляд, або інших ризиків, які мають бути реальними та обґрунтованими, тобто не бути загальними та абстрактними.
Згаданий суд по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
З матеріалів судового провадження вбачається, що органами досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які оцінені слідчим суддею в межах КПК України наданих на даній стадії кримінального провадження, що дає законні підстави для обмеження свободи підозрюваної, а тому відповідні доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.
Разом з тим, як уважає колегія суддів, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання слідчого про зміну підозрюваній запобіжного заходу з застави на винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчим і прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, не спростовують такий висновок слідчого судді і доводи викладенні в апеляційній скарзі прокурора, у зв'язку з чим відносно підозрюваної цілком можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків, та запобіганню встановленим ризикам.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу.
Так, оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати останню у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, всупереч доводам захисника, слідчий суддя, як уважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні згаданого кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити дане правопорушення.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Посилання захисника на дані про особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання, на утриманні шестеро дітей і матір - інваліда пенсійного віку, були відомі слідчому судді, враховані ним при прийнятті оскаржуваного рішення, зокрема, стали підставою для не застосування відносно ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не спростовують висновок слідчого судді, що підозрювана може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Також, з оскаржуваного рішення вбачається, що слідчим суддею надано оцінку доводам сторони захисту щодо визначення непомірного для підозрюваної розміру застави, зважаючи на її матеріальний стан, що унеможливило виконання ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
За таких обставин, враховуючи усі обставини провадження у їх сукупності, підстав для застосування відносно ОСОБА_7 більш суворого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт або запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, колегією суддів не встановлено.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких прокурор і захисник просять скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, з матеріалів судового провадженні не вбачається.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характеризуючих даних про її особу в їх сукупності, змінив запобіжний захід з застави на цілодобовий домашній арешт, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 403, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_5 про зміну підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою, та змінено запобіжний захід у вигляді застави на цілодобовий домашній арешт, до 24 серпня 2020 року, залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_5 і захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , кожного окремо, - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/4004/2020 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1