№ 33/824/2460/2020 Постанова винесена суддею Марчук О.Л.
Категорія: ч. 1 ст. 173 КУпАП
02 липня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участю представника потерпілого Сочавського А.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу представника потерпілого на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2020 року в справі про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП стосовно
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мар'янівка Васильківського району Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 15 березня 2020 року о 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 висловлювався нецензурною лайкою в громадському місці та погрожував фізичною розправою ОСОБА_2 , тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, тому постановою від 22 квітня 2020 року закрив провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
В апеляційній скарзі, яка подана до суду в межах визначеного законом процесуального строку оскарження, представник потерпілого Сочавський А.З. просить постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Як зазначає представник потерпілого, 05 квітня 2001 року ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу придбав земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , а з початку 2019 року у ОСОБА_1 , який проживає у самовільно збудованому будинку, розташованому на сусідній земельній ділянці по АДРЕСА_3 виникли безпідставні претензії до меж земельної ділянки ОСОБА_2 . Зокрема, ОСОБА_1 вважає, що межі ділянок нібито не погоджені і межа ділянки ОСОБА_2 заступає на його ділянку аж на 2 метри, але жодних підтверджуючих доказів ані щодо права власності на ділянку, ані щодо підтвердження невірного встановлення меж чи їх неузгодженості не надає. Всі вимоги ОСОБА_1 щодо перенесення межі земельної ділянки, а також його огорожі, яка її позначає та забезпечує недоторканість ділянки, за його версією на 2 метри, постійно супроводжуються нецензурною лайкою, погрозами щодо перенесення меж і зруйнування огорожі ОСОБА_2 та образами, в тому числі в присутності свідків. 15 березня 2020 року ОСОБА_2 перебував на своїй земельній ділянці, а близько 14 год. виїхав до Києва. О 18 год. 20 хв. йому зателефонував сусід ОСОБА_3 та повідомив про зруйнування огорожі близько 20 м ОСОБА_1 , який до того ж проник на земельну ділянку ОСОБА_2 , у зв'язку з чим і був викликаний наряд поліції. ОСОБА_1 , перебуваючи у своєму будинку, на вимоги поліцейських не відреагував та не вийшов. 16 березня 2020 року ОСОБА_2 прибув на свою ділянку з метою огляду та фотографування завданих збитків. У цей же час вийшов ОСОБА_1 та з погрозами здійснив фізичний напад та спробував забрати телефон у ОСОБА_2 з метою знищення відео. Після вказаних подій ОСОБА_2 звернувся до Васильківського ВП ГУНП в Київські області із заявою про завдання матеріальних збитків, проникнення на земельну ділянку та напад. Указані події фактично відбулись 15 березня 2020 року та були вчинені повторно 16 березня 2020 року, але залишилися без належної оцінки суду.
Розгляд справи в суді, як вважає представник потерпілого, мав формальний характер, суддя не дослідив усіх обставин події, тому прийняв необґрунтоване рішення. При цьому звертає увагу на те, що поліцію було повідомлено не про хуліганство у громадських місцях, а про незаконне проникнення ОСОБА_1 на чужу територію із пошкодженням майна та спричиненням фізичної і моральної шкоди, тобто про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.
ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, клопотання про відкладення розгляду справи не подали, а тому їх неявка, з огляду на положення ч. ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному перегляду постанови судді місцевого суду.
Вислухавши пояснення представника потерпілого Сочавського А.З. на підтримку апеляційних вимог, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга представника потерпілого Сочавського А.З. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,
284 КУпАП.
Зазначені вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 суддя місцевого суду дотримав, оскільки достатньо повно та всебічно дослідив наявні в ній докази і надав їм об'єктивну оцінку в судовому рішенні. Зокрема, проаналізувавши долучені до протоколу документи, суддя вважав, що вони не підтверджують обставин, викладених у протоколі як суть адміністративного правопорушення, а встановивши, що місцем події є території суміжних меж земельних ділянок ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , що не відноситься до громадського місця, бо є приватною власністю осіб, дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з диспозицією статті 173 КУпАП, дрібним хуліганством є нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом адміністративного проступку, передбаченого ст. 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських містах в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, непристойні висловлювання.
Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов'язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв'язній манері, а також насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення, як частина будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Як убачається з матеріалів справи, щодо ОСОБА_1 01 квітня 2020 року складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, за змістом якого ОСОБА_1 15 березня 2020 року о 16 год. 00 хв. по АДРЕСА_2 висловлювався нецензурною лайкою в громадському місці та погрожував фізичною розправою ОСОБА_2 .
Водночас, із долучених до протоколу документів, а це пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та інші, слідує, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ініціатором якого був ОСОБА_1 , виник з приводу розпорядження їх земельними ділянками, оскільки вони є суміжними їх землекористувачами.
Місцем конфлікту, виходячи з пояснень указаних осіб, була територія суміжних меж земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що не є громадським місцем, при цьому матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 дій, що порушують громадський порядок, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
В апеляційній скарзі не наведено жодного доводу на спростування висновків судді місцевого суду в постанові, а твердження представника потерпілого про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, не заслуговує на увагу, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та в межах, установлених протоколом про адміністративне правопорушення. З урахуванням вимог ст.ст. 247, 283 КУпАП, встановивши відсутність події і складу адміністративного правопорушення, суддя повинен прийняти рішення про закриття провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. А з огляду на зміст фактичних обставин правопорушення, викладених у протоколі щодо ОСОБА_1 , в даному випадку відсутні достатні підстави вважати, що в цьому порушенні є ознаки кримінального правопорушення, що в свою чергу було б підставою для передачі матеріалів прокурору, органу досудового розслідування відповідно до вимог ст. 253 КУпАП.
Враховуючи наведене, вважаю, що постановлене в справі щодо ОСОБА_1 рішення про її закриття за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому апеляційна скарга представника потерпілого Сочавського А.З. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу представника потерпілого Сочавського Андрія Зіновійовича залишити без задоволення, а постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2020 року, якою провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко