№ 33/824/528/2020 Постанова винесена суддею Єсауленко М.В.
Категорія: ст. 124 КУпАП
17 березня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участю захисника Фольчика А.С. та потерпілого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Як встановив суддя місцевого суду в постанові, 02 січня 2017 року о 20 год. 57 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись по просп. Науки, 2/1, у м. Києві, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, не вибрав безпечну швидкість руху, рухався зі швидкістю 67,6 - 84,4 км/год., чим перевищив встановлену в місті швидкість руху, під час випередження не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Dаewoo», державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального закону, просить постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року скасувати, а провадження в справі закрити у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
За доводами ОСОБА_2 судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом відкрито провадження, розглянуто справу та прийнято постанову з встановленням вини особи на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного з грубим порушенням ст. 256 КУпАП; постанова суду ґрунтується на фактах і доказах, які не були предметом дослідження у даному адміністративному провадженні, що суперечить ст. 251 КУпАП; судом розпочато провадження з розглядом справи по суті вчинення адміністративного правопорушення після спливу строку давності, усупереч вимогам п. 7 ст. 247 КУпАП; судом розглянуто справу по суті і прийнято постанову, не зважаючи на наявність клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про перенесення дати розгляду справи відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.
Зокрема, ОСОБА_2 посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений через 2 роки 4 місяці 14 днів після дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП), яка сталася 02 січня 2017 року, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тобто з порушення вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП та не містить жодного його підпису, у тому числі щодо надання пояснень, роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП. Проте судом були залишені поза увагою такі недоліки протоколу, проігноровані вимоги ст. 278 КУпАП та в постанові взагалі не вказано про наявність такого протоколу, як підстави для розгляду справи чи доказ вини.
Крім того, апелянт вважає безпідставним посилання суду на висновки експертів, що викладені в акті від 27.06.2018 за № 3795/17-52/381/18-52/382/18-35, оскільки експертиза призначалась та проводилась в іншій справі про адміністративне правопорушення. При цьому матеріали іншої справи (схема ДТП, висновки експертизи тощо), на які посилається суд, не можуть автоматично слугувати доказами у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки вони надавались іншому складу суду, стосувались подій та обставин правопорушення стосовно іншої особи в іншій справі про адміністративне правопорушення. До того ж висновки експертизи від 27.06.2018 не містять однозначного посилання на порушення ПДР України однією особою, а передбачають різні варіанти і оцінку дій учасників ДТП та відповідно різні ступені вини кожного водія. Таким чином, суд встановив причинно-наслідковий зв'язок між порушенням водіями ПДР і ДТП без належного дослідження матеріалів справи, без пояснень учасників події та експертів, тобто без виконання вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП.
Зазначає і про те, що суд за наявності підстав для закриття провадження у зв'язку із закінченням строків давності, що є достатньою підставою для припинення подальшого розгляду справи, у тому числі визначення вини особи, продовжив розгляд справи та постановою від 09 вересня 2019 року безпідставно визнав його винним у вчиненні правопорушення.
Звертає увагу також на те, що суд не вирішив клопотання про відкладення розгляду справи та розглянув справу по суті без його участі, чим порушив його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Одночасно в апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року, поважність причин пропуску якого обґрунтував тим, що розгляд справи відбувся у його відсутність, а зі змістом постанови він ознайомився після 23 вересня 2019 року, тобто після закінчення десятиденного строку на її оскарження.
У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 , будучи належним чином сповіщеним про час і місце розгляду справи, не прибув, направив клопотання про розгляд справи без його участі, а тому неявка ОСОБА_2 , з огляду на положення ч.ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному перегляду постанови судді місцевого суду.
Вислухавши пояснення захисника на підтримку клопотання про поновлення строку та апеляційних вимог, заперечення ОСОБА_1 щодо апеляційного прохання, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення експертів, доходжу висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду ОСОБА_2 пропущений з поважних причин і підлягає поновленню, оскільки розгляд справи в суді першої інстанції відбувся у його відсутність та в матеріалах справи відсутні відомості про отримання ним раніше, ніж 23 вересня 2019 року, копії судового рішення, при тому, що з апеляційною скаргою він звернувся 02 жовтня 2019 року, проте апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
Апеляційним переглядом не встановлено порушення процесуальних норм під час розгляду та прийняття суддею рішення в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , а також неправильного застосування матеріального закону.
Як убачається з матеріалів справи, у результаті ДТП, яка відбулася 02 січня 2017 року о 20 год. 57 хв. на просп. Науки, 2/1 у м. Києві, за наслідками якої були пошкоджені транспортні засоби «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 , та «Dаewoo», державний номерний знак НОМЕР_2 , 02 січня 2017 року працівником поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно водія автомобіля «Dаewoo» ОСОБА_1 .
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року провадження в справі щодо ОСОБА_1 було закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і таке рішення постановою судді Київського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року було залишено без змін.
14 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління патрульної поліції у м. Києві із заявою, в якій порушив питання про притягнення до відповідності за ст. 124 КУпАП водія ОСОБА_2 , з огляду на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року.
За наслідками додаткової перевірки обставини ДТП, яка мала місце 02 січня 2017 року, старшим інспектором ВРОМДТП УПП у м. Києві ДПП Кривецьким Є.О. 16 квітня 2019 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_2 , який в цілому за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, але без участі ОСОБА_2 , оскільки останній на неодноразові виклики інспектора до Управління патрульної поліції у м. Києві не прибув. Разом із цим, 22 квітня 2019 року ОСОБА_2 був направлений другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення та роз'яснені у відповідному листі процесуальні права в справі про адміністративне правопорушення, які в подальшому були реалізовані ОСОБА_2 , в тому числі в суді апеляційної інстанції, згідно з обраною ним позицією захисту.
З урахуванням указаних обставин, з огляду на положення ч. 2 ст. 254 КУпАП, за змістом яких протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, а також приймаючи до уваги, що в результаті ДТП завдано матеріальну шкоду, яка підлягає відшкодуванню в порядку, визначеному законодавством України, за наявності вини конкретної особи у порушенні ПДР України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, і наявність або відсутність такої вини підлягає встановленню судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, доводи ОСОБА_2 про те, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього, як складений за межами визначених законом строків, є недопустимим доказом та суд не вправі був розпочинати провадження за цим протоколом, не заслуговують на увагу.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , звернувшись до Управління патрульної поліції у м. Києві, долучив до заяви фотокопії всіх документів, які складалися на місці ДТП та долучалися поліцейським до протоколу про адміністративне правопорушення від 02 січня 2017 року, в тому числі схему місця ДТП, пояснення щодо обставин ДТП її учасників, відеозапис ДТП, а також фотокопії всіх матеріалів судової справи, такі документи, що безпосередньо стосуються події ДТП, яка відбулася 02 січня 2017 року за участі водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не можуть вважатися недопустимими у справі щодо ОСОБА_2 виключно з тих підстав, що вони були отримані в іншому провадженні. Достовірність цих документів також не викликає жодних сумнівів, оскільки їх оригінали зберігаються в матеріалах справи щодо ОСОБА_1 та досліджувалися під час апеляційного розгляду.
Таким чином, до протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 працівником поліції були долучені всі документи, які стосуються події ДТП, та є достатніми для розгляду цього провадження судом та прийняття рішення.
Що стосується доводів апелянта про те, що суддя місцевого осуду за наявності підстав для закриття провадження у зв'язку із закінченням строків давності безпідставно визнав його винним у вчиненні правопорушення, то вони також є непереконливими, виходячи з наступного.
Статтею 284 КУпАП передбачено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; про закриття справи.
При цьому постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, коли закінчились на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строки, передбачені ст. 38 цього Кодексу, тобто визначені спеціальною нормою строки накладення адміністративного стягнення.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи у скоєнні ДТП провадження в справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи, зокрема у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Таким чином, вимоги апеляційної скарги про скасування постанови судді місцевого суду та прийняття нового рішення про закриття провадження в справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП без встановлення вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не підлягають задоволенню.
Що стосується висновку судді місцевого суду за обставин, викладених у постанові, про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні низки вимог ПДР України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, то такий висновок є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам події та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Зокрема, доводиться даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення від 16 квітня 2019 року (а.с.1); на схемі місця ДТП, де, серед іншого, зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів та кінцеве положення автомобілів після зіткнення, вказано локалізацію технічних пошкоджень транспортних засобів, а саме: в автомобіля «Dаewoo» наявні пошкодження капоту, переднього правого і лівого крила, переднього бамперу, радіаторної решітки, лобового скла, передніх правих дверей, переднього правого колеса, радіатору, в автомобіля «Mazda» - пошкодження переднього правого крила, передніх лівих дверей, переднього бамперу, переднього лівого і заднього лівого колес, переднього правого крила, переднього правого колеса (а.с. 17-19); у поясненнях водія ОСОБА_1 щодо обставин ДТП, за змістом яких 02 січня 2017 року він рухався по вул. Лобановського зі сторони вул. Деміївської в напрямку вул. Саперно-Слобідської. Оскільки йому необхідно було здійснити заїзд на шляхопровід, він завчасно зайняв крайню праву смугу та ввімкнув покажчик правого повороту. Під'їжджаючи безпосередньо до заїзду на шляхопровід, побачив як на великій швидкості праворуч від нього автомобіль червоного кольору врізався правим колесом у бордюр, а потім врізався в його автомобіль. Від сильного удару його автомобіль відкинуло у відбійник. Вийшовши із автомобіля, він побачив, що автомобіль «Мазда» після зіткнення проїхав прямо, збивши на своєму шляху дорожній знак та зупинився (а.с. 9, 20); у висновку експертів за результатами проведення судової комплексної автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відеозапису від 27.06.2018 за № 3795/17-52/381/18-52/382/18-35, за змістом яких в даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_2 , з технічної точки зори, не відповідали вимогам п. 12.4 ПДР України; за варіантом зближення ТЗ №1 (зі слів водія ОСОБА_2 ) в діях водія ОСОБА_2 з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам п. 13.1 ПДР України принаймні в частині безпечного інтервалу; оцінити дії водія ОСОБА_2 за варіантом зближення ТЗ №1 відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України за обсягом наданих на дослідження матеріалів справи неможливо; за варіантом зближення ТЗ № 2 (зі слів водія ОСОБА_1 ) в даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 13.1 ПДР України в частині вибору дистанції або вимогам п. 2.3(б) ПДР України в частині несвоєчасності застосування прийомів керування, направлених на уникнення даної ДТП (а.с. 25-55); у відеозаписі ДТП камерою зовнішнього спостереження (а.с. 10) та в інших документах.
Такі докази у сукупності та взаємозв'язку між собою доводять вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
При цьому достатніх підстав для додаткової перевірки відповідності дій водія ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці ПДР України у судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 не було, оскільки розгляд справи здійснюється виключно щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та в межах тих фактичних обставин, які викладені в протоколі. Стосовно ОСОБА_1 судом було прийнято рішення про закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке було предметом апеляційної перевірки та залишено без змін, тобто набрало законної сили.
Що стосується висновку експертів за результатами проведення судової комплексної автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відеозапису від 27.06.2018 за № 3795/17-52/381/18-52/382/18-35, то вказане дослідження хоча і проводилося під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , але стосується ДТП, яка відбулася 02 січня 2017 року о 20 год. 57 хв. на просп. Науки, 2/1 у м. Києві за участі водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , отже в розумінні ст. 251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення, який був оцінений судом разом з іншими доказами. При цьому слід зазначити, що під час вирішення питань, які були поставлені перед експертами, останні з огляду на зміст дослідження, використали вихідні дані зі схеми місця ДТП, первинних пояснень водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відеозапису з камери зовнішнього спостереження, тобто виключно ті дані, які містилися в матеріалах справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та в подальшому досліджувалися судом в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за тією ж ДТП, а їх висновки ґрунтуються на результатах проведених досліджень у співставленні з вимогами ПДР України, мають належне мотивування, не викликають сумнівів у їх правильності чи повноті. Таким чином, підстав не брати указаний висновок експертів до уваги у судді місцевого суду не було.
Крім того, допитані в судовому засіданні апеляційного суду експерти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали свої висновки та додатково роз'яснили, що з огляду на те, що з наданих на дослідження матеріалів вбачалося два варіанти механізму виникнення ДТП, ними досліджувалися дві версії розвитку пригоди, а саме зі слів водія ОСОБА_2 та зі слів водія ОСОБА_1 , тому вирішити питання щодо порушення водіями вимог ПДР України, що знаходилось в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної ДТП, суд може самостійно на підставі всіх зібраних доказів по справі.
При цьому доводи апеляційної скарги про те, що висновки експертизи не містять однозначного посилання на порушення ПДР України однією особою, передбачають різні варіанти і оцінку дій учасників ДТП та відповідно різні ступені вини кожного водія, тому вказаний висновок не доводить саме його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Як вже зазначалося, розгляд справи здійснюється виключно щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та в межах тих фактичних обставин, які викладені в протоколі, а за змістом висновку експертів навіть з урахуванням версії розвитку ДТП водія ОСОБА_2 , в його діях з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам п. 13.1 ПДР України в частині безпечного інтервалу та за будь-яких умов його дії, з технічної точки зору, не відповідали вимогам п. 12.4 ПДР України. Такі порушення вимог ПДР України, за встановлених судом фактичних обставин ДТП, що ґрунтуються на оцінці всіх доказів у справі, перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з виникнення ДТП та її наслідками і не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Посилання захисника в суді апеляційної інстанції на те, що відеозапис, представлений в суді ОСОБА_1 , який досліджувався та враховувався експертом, є неналежним доказом, не заслуговує на увагу, оскільки зафіксована у відеозаписі пригода беззаперечно стосується ДТП, яка відбулася 02 січня 2017 року на просп. Науки, 2/1 у м. Києві за участі водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а тому вказаний відеозапис, виходячи з положень ст. 251 КУпАП, також є доказам у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, перевіривши усі доводи апеляційної скарги, вважаю, що суддя місцевого суду, вирішуючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, правильно встановив фактичні обставини провадження та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Разом із цим, врахувавши, що подія правопорушення відбулася 02 січня 2017 року, а відповідно до ст. 38 КУпАП в справах про адміністративні правопорушення, підвідомчих суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, і лише при триваючому правопорушенні - не пізніше ніж через три місяці з дня його виявлення, суддя місцевого суду обґрунтовано закрив провадження в справі відповідно до положень п. 7 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Поновити ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко