18 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 826/2659/16
адміністративне провадження № К/9901/16848/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №826/2659/16
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Слюзенка Володимира Олександровича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
ОСОБА_1 звернулася до суду а з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладу фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" щодо невключення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як владника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Банк "Національні інвестиції" у розмірі 200000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає про протиправність дій відповідача щодо невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки не погоджується з висновками Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину від 17.09.2015, щодо перерахування грошових коштів в сумі 200000,00 грн з поточного рахунку, відкритого в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" на ім'я ОСОБА_2 № НОМЕР_1 на її рахунок з підстав, передбачених п.9 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» у розмірі 200000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що 14 вересня 2015 року між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» (банк) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір №27358 980/11/Т банківського рахунку фізичної особи, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) № НОМЕР_2 у національній та/або іноземній валюті та здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього договору (п.1.1 договору).
За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком у порядку та на умовах, передбачених цим договором (п.1.2 договору).
Відповідно до пп.2.1.4 п.2.1 наведеного договору банк бере на себе зобов'язання здійснювати для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та цим договором.
Підпунктами 2.2.1, 2.2.15 п.2.2 цього договору клієнт бере на себе зобов'язання: належним чином виконувати умови цього договору, інструкцій, правил, інших нормативно-правових актів НБУ з питань здійснення розрахункових, касових та інших передбачених чинним законодавством операцій та надання звітності; виконувати інші обов'язки, встановлені чинним законодавством України для власників рахунків.
З наявної в матеріалах справи виписки по особовим рахункам з 01 вересня 2015 року по 18 вересня 2015 року по рахунку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , вбачається, що 17 вересня 2015 року на її рахунок надійшли кошти у сумі 200000,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 , належного ОСОБА_2 , з призначенням платежу - повернення безвідсоткової позики згідно договору б/н від 01 вересня 2015 року.
Постановою Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії проблемних" від 15 вересня 2015 року №607/БТ віднесено зазначений банк до категорії проблемних строком на 180 днів.
Постановою Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних" від 17 вересня 2015 року №513 віднесено зазначений банк до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» №172 від 17 вересня 2015 року, зокрема розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року (включно).
Постановою Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції"» №853 від 01 грудня 2015 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ "Банк "Національні інвестиції".
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень ліквідатора банку» №214 від 02 грудня 2015 року, зокрема, розпочато процедуру ліквідації АТ "Банк "Національні інвестиції" з 03 грудня 2015 року по 02 грудня 2017 року включно, з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб; призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Національні інвестиції", визначені Законом, зокрема ст.ст. 37, 38, 47-51 Закону, начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощука Ігоря Григоровича на два роки з 03 грудня 2015 року по 02 грудня 2017 року включно.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощуком І.Г. направлено на адресу позивачки повідомлення від 02 грудня 2015 року №4829/03 про нікчемність правочину в порядку ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким повідомлено, що правочин від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів в сумі 200000,00 грн з поточного рахунку, відкритого в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» на ім'я ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , на поточний рахунок позивачки № НОМЕР_2 є нікчемним з підстав, передбачених п.9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також зазначено, що вищезазначений правочин визнано нікчемним наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. від 13 листопада 2015 року №56/1-ос «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)».
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, а свої права порушеними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків відповідача про нікчемність операцій з перерахунку грошових коштів на поточний рахунок позивачки в якості повернення безвідсоткової позики, у зв'язку з чим, дійшов висновку, що бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивачки до переліку вкладників ПАТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є протиправною.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивач не є вкладником ПАТ "Банк "Національні інвестиції" у розумінні норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому не має права на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначив, що наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Банк «Національні інвестиції» від 13 листопада 2015 року №56/1-ос, яким визнано нікчемним спірний правочин та застосовано наслідки такої нікчемності, позивачкою не оскаржувався.
Позивачка не погодилася із рішеннями суду апеляційної інстанції і через свого представника подала касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що чинне законодавство не містить заборони зарахування вкладу на рахунок фізичної особи шляхом перерахування з відкритого у тому ж банку рахунку третьої особи та не встановлює обмежень щодо походження коштів вкладу.
Крім того, звертає увагу, що апеляційний суд не обґрунтовано погодився з висновками відповідача про те, що спірний правочин має ознаки нікчемності, визначені пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності таких ознак, а саме те, що під час здійснення банківської операції було порушено норми законодавства.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Вкладником згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нормами статті 27 Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:
- уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;
- уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
- виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
- уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.
Відповідно до частин першої та третьої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).
Відповідно до постанови Правління НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних» прийнято рішення про віднесення цього Банку до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Частиною другою статті 56 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) установлено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність (частина четверта статті 56 Закону № 679-XIV).
Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Такі правочини є нікчемними з моменту укладення, і визнання їх недійсними судом не вимагається.
Так, зокрема, відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI підставою для віднесення правочину (договору) до числа нікчемних є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Вказана підстава для віднесення правочину до числа нікчемних введена в дію 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом № 629-VIII.
Необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
При цьому в розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов'язку встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних правових наслідків.
Велика Палати Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року у справі №816/378/16 дійшла висновку про неохоплення судовими рішеннями цього Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 810/896/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/1793/16, у яких спір є аналогічний тому, який розглядається в цій справі (№ 816/378/16), усієї проблематики цих правовідносин. Зокрема, не враховано, що у спорах, які виникають у зв'язку з невключенням позивачів до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, обов'язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені статтею 26 Закону № 4452-VI гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).
Як зазначила Велика Палати Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунка позивач набув статусу вкладника банку і, відповідно, на нього поширюються передбачені Законом № 4452-VI гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом.
При цьому законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у повідомленні уповноваженої особи Фонду зазначається, що правочин від 17 вересня 2015 року з перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивачки є нікчемними з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Водночас, відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону №4452-VI. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.
Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Це рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю із цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов'язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.
Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, за результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що договір безвідсоткової позики від 01 вересня 2015 року, укладений між позивачкою та ОСОБА_2 , нікчемним не визнавався.
Суд звертає увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України «Про банки і банківську діяльність», ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.
Крім того, постанова НБУ № 607/БТ згідно зі статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку.
Згідно з постановою НБУ № 607/БТ ПАТ «Банк «Національні інвестиції» було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові.
Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ «Банк «Національні інвестиції», а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.
Отже, така постанова НБУ, з огляду на її правову природу, не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв'язку з чим підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.
Крім того, у постанові НБУ № 607/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.
Таким чином, саме по собі перерахування коштів з банківського рахунка ОСОБА_2 на рахунок позивача не суперечить вимогам чинного законодавства.
Наведене свідчить, що дії уповноваженої особи Фонду щодо віднесення операції з перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на користь іншої з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, до числа нікчемних правочинів не відповідають вимогам законності. Уповноваженою особою Фонду неправомірно віднесено операцію щодо перерахування 17 вересня 2015 року коштів на рахунок позивачки, відкритий у ПАТ «Банк «Національні інвестиції», до числа нікчемних правочинів та помилково застосовано статтю 38 Закону № 4452-VI.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо невключення інформації про позивачку до переліку вкладників та зобов'язання відповідача надати Фонду додаткову інформацію щодо позивачки як вкладника, який має право на відшкодування коштів у сумі 200000 грн за вкладом (рахунком) у ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за рахунок Фонду.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнята з дотриманням норм процесуального права, але помилково була скасована апеляційним судом, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, із залишенням в силі постанови суду першої інстанції, у відповідності до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 139, 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Слюзенка Володимира Олександровича задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2017 року - скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2017 року - залишити в силі.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ, вул. Січових стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 664,45 грн, сплачений за подачу касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Судді Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук