17 серпня 2020 року
Київ
справа № 200/14482/19-а
адміністративне провадження № К/9901/19746/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №200/14482/19-а за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
10.08.2020 до суду надійшла касаційна скарга Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі - скаржник), направлена до суду поштою 04.08.2020.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Системний аналіз положень статей 328 і 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній підстави касаційного оскарження судових рішень зазначені безвідносно до предмета спору у цій справі.
Так, скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - судами не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.07.2019 у справі №440/4082/18 та від 10.09.2019 у справі №1840/3549/18.
На переконання скаржника, суди не врахували правове регулювання погашення податкового боргу з ПДВ за рахунок коштів у системи електронного адміністрування цього податку: у разі коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання в установлений пунктом 57.1 статті 57 ПК строк і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду. Непогашення податкового боргу, зокрема зі сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб'єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб'єкта.
Оцінивши такі доводи, суд зазначає, що скаржником не враховано правовий зміст пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, які визначають як підставу для касаційного оскарження судових рішень неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у відповідній постанові, щодо застосування норм права саме у подібних правовідносинах.
У цій справі встановлено на підставі досліджених судами доказів, що відповідачем здійснювалось зарахування коштів, спрямованих позивачем на сплату поточних грошових зобов'язань, у рахунок погашення податкового боргу. Натомість, позивач посилається на пункт 95.3 статті 95 ПК України, яка регулює стягнення податкового боргу з податку на додану вартість за рахунок коштів у системи електронного адміністрування цього податку.
За змістом пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків
Більш того, у наведених скаржником постановах Верховного Суду також міститься висновок щодо різниці предмета правового регулювання між пунктом 87.9 статті 87 ПК України і пунктом 95.3 статті 95 ПК України, який полягає в тому, що норми пункту 87.9 встановлюють черговість погашення податкового боргу незалежно від способу (добровільного чи примусового) та джерела погашення податкового боргу, тоді як норма пункту 95.3 регулює відносини щодо стягнення (примусового погашення) податкового боргу за рахунок коштів на банківських рахунках та на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ.
Про неможливість у спірних правовідносинах врахувати зазначені постанови Верховного Суду в частині висновку, на застосуванні якого наполягає позивач, зазначав і апеляційний суд у своїй постанові, визнавши, що висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду у зазначених справах з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі.
У касаційній скарзі не міститься обґрунтованих доводів на підтвердження подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Інше обґрунтування касаційної скарги наведено без взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2020 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 .
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №200/14482/19-а за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон