18 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 826/3313/17
адміністративне провадження № К/9901/63628/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Стародуба О.П., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Славкіної М.А. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2018 (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 (колегія суддів: Троян Н.М., Костюк Л.О., Файдюк В.В. у справі №826/3313/17 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка І.І., третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
1) визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенко Ігоря Івановича протиправною щодо не зняття тимчасових обмежень на здійснення банком операцій з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на залишок коштів в сумі 150 000 грн та не надання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змін (уточнень/доповнень/інформації), а саме:
- змін до бази даних про вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик» про вкладника ОСОБА_1 щодо зняття тимчасового обмеження з рахунку № НОМЕР_1 на залишок коштів в сумі 150 000 грн;
- змін до Переліку рахунків, за яким вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду щодо внесення інформації про вкладника ОСОБА_1 в Перелік на залишок коштів у сумі 150 000 грн на рахунку № НОМЕР_1 та виплати ОСОБА_1 коштів гарантованого відшкодування в сумі 150 000 грн в межах гарантованої Фондом суми;
2) зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенко Ігоря Івановича: зняти будь-які тимчасові обмеження на здійснення банком операцій з рахунку вкладника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на залишок коштів в сумі 150 000 грн. та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни (уточнень/доповнень/інформації), а саме:
- зміни до бази даних про вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик» про вкладника ОСОБА_1 щодо зняття тимчасового обмеження з рахунку № НОМЕР_1 на залишок коштів в сумі 150 000 грн;
- зміни до Переліку рахунків, за яким вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду щодо внесення інформації про вкладника ОСОБА_1 в Перелік на залишок коштів у сумі 150 000 грн на рахунку № НОМЕР_1 та виплати ОСОБА_1 коштів гарантованого відшкодування в сумі 150 000,00 грн. в межах гарантованої Фондом суми.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, уповноважена особа Фонду подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач не є тією особою, яка набула прав на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, тому позивач правомірно не був включений до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів. Зазначає, що вкладником фактично було здійснено відступлення права вимоги з метою, так званого «дроблення», вкладів для отримання через третю особу гарантовану суму відшкодування за рахунок Фонду. Гроші перераховано на рахунок позивача в період дії постанови Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних та в день запровадження тимчасової адміністрації, тобто 05.04.2016.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що 18.11.2015 між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_2 укладено договір №245D-639654 банківського вкладу «Новорічний старт» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів, згідно пункту 1.1 якого банк приймає грошові кошти вкладника, а подальшому «вклад», на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 в сумі 150 000 грн на термін з 18.11.2015 по 18.05.2016.
У подальшому, 01.04.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги за договором банківського вкладу, на підставі якого між ОСОБА_2 , позивачем та банком укладено додатковий договір №1 від 01.04.2016 до договору банківського вкладу, в якому позивач виступив як новий вкладник за договором.
На виконання умов вказаного договору позивачу відкрито вкладний рахунок № НОМЕР_1 .
05 квітня 2016 року на вкладний рахунок позивача зараховано грошові кошти у сумі 150 000 грн.
Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 №234 «Про віднесення Публічного Акціонерного Товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені статтіями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно.
21 квітня 2016 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №560, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» з 05.05.2016 до 04.06.2016 включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».
На підставі вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 до 05.06.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу на два роки з 06.06.2016 до 05.06.2018 включно.
22 червня 2016 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенко І.І. з заявою щодо включення його до загально реєстру, як вкладника.
У подальшому, позивач 06.01.2017 звернувся до відповідача із вимогою включити його до переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладами та виплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, розміщеними в ПАТ «КБ «Хрещатик» в загальній сумі 150 000 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Листом №27-48995/16 від 30.12.2016 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача, що відповідно до наявної у Фонді інформації, рахунок позивача включений до переліку рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону, а тому до закінчення аналізу та підтвердження відсутності таких ознак Фондом тимчасово призупинено виплати по них.
У подальшому, відповідач листом №2-2/621 від 08.02.2017 повідомив позивача, що банк завершив перевірку тимчасових обмежених (заблокованих) вкладів, а саме правочинів (у тому числі договорів) вкладників - фізичних осіб на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Про прийняте рішення позивача буде повідомлено додатково виконавчою дирекцією Фонду.
Листами № 3/1006 від 28.02.2017 та №3/1620 від 29.03.2017 відповідач повідомив представника позивача, що вкладник ОСОБА_1 включений до переліку вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, на залишок коштів на власному картковому рахунку у сумі 13 грн.
Крім того, листом №3/2228 від 28.04.2017 відповідач зазначив представнику ОСОБА_1 , що вкладник ОСОБА_1 включений до Переліку вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на загальну суму 150 013 грн, у т.ч. на залишок коштів на депозитному рахунку № НОМЕР_1 , щодо якого здійснення банком операцій тимчасово обмежено.
Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що відмова особі у відшкодуванні коштів за вкладом може мати місце лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Всупереч вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26.05.2016 року № 826, відповідачем не прийнято жодного рішення про віднесення укладених з позивачем договорів до нікчемних, при цьому, будь-яких ознак нікчемності правочинів Уповноваженою особою Фонду не наведено, а відтак позивач є вкладником ПАТ «КБ «Хрещатик». Незважаючи на відсутність перешкод для виплати гарантованої суми відшкодування, відповідач не направив Фонду інформацію щодо позивача для здійснення виплати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону № 4452-VI.
Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» на вкладному рахунку ОСОБА_1 , відкритому відповідно до укладеного договору банківського рахунку № 2630.2.194372.001 знаходилась сума 150 000,00 грн.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Тоді, як застосовуючи частину 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд або його Уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, на виконання своїх повноважень Уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 4) повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 6) звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку (частини 2 та 3 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачені такі дії Уповноваженої особи Фонду як блокування коштів за договорами, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому, при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/11920/15 та від 20 листопада 2018 року у справі №804/4554/15.
Таким чином, здійснюючи блокування рахунку позивача без надсилання йому повідомлення з приводу нікчемності відповідного правочину (договору банківського вкладу) або транзакції за цим договором, Уповноважена особа Фонду вийшла за межі повноважень, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 Цивільного кодексу України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина 1 статті 1058 Цивільного кодексу України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування в порядку, передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Водночас постанова НБУ № 231/БТ згідно зі статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку.
Згідно з постановою НБУ № 231/БТ ПАТ КБ "Хрещатик" було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення ПАТ КБ "Хрещатик" до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові.
Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ КБ "Хрещатик", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.
Отже, таке рішення НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв'язку з чим підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.
Крім того, у постанові НБУ № 231/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року по справі № 816/378/16.
В свою чергу рішення Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" прийнято 05 квітня 2016 року.
01.04.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги відповідно до умов якого вкладником відступлено позивачу грошові кошти в сумі 150000,00 грн, 01.04.2016 між ПАТ «КБ «Хрещатик», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до договору №245D-639654, відповідно до умов якого банком прийнято грошові кошти на рахунок позивача на підставі розпорядження банку від 0104.2016.
На цій підставі колегія суддів відхиляє доводи відповідача стосовно того, що договір банківського вкладу є нікчемним, як такий, що укладений під час дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до категорії проблемних" та у день прийняття постанови Правління НБУ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" від 05.04.2016.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 826/6958/17.
Отже, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Хрещатик» за рахунок Фонду.
Суд також, звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Славкіної М.А. залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: О. П. Стародуб
А. І. Рибачук