13 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/535/20 пров. № А/857/6068/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Кушнерика М.П., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі № 300/535/20 (рішення ухвалено в м. Івано-Франківську, головуючий суддя Матуляк Я.П.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 05.03.2020 звернувся в суд із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:
-визнати протиправним невиконання відповідачем своїх статутних обов'язків щодо контролю діяльності територіальних органів в порядку належного розгляду звернення від 23 вересня 2019 р. щодо неналежного здійснення такої діяльності та проведення по його суті повноцінної перевірки повноважними особами з подальшим наданням обґрунтованої відповіді компетентною особою;
-визнати протиправним скерування Міністерством юстиції України заяви від 23 вересня 2019 р. на розгляд Департаменту державної виконавчої служби цього Міністерства, до повноважень якого розгляд цієї заяви не належить;
-визнати протиправним скерування заяви від 23 вересня 2019 р. Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на розгляд оскарженому територіальному підрозділу вказаного міністерства - Головному територіальному управлінню Міністерства юстиції України в Івано-Франківській області;
-визнати протиправним ігнорування заяви від 23 вересня 2019 року відповідачем - Міністерством юстиції України та ненадання жодної відповіді на неї;
-зобов'язати відповідача негайно належно розглянути звернення від 23 вересня 2019 р. та надати вичерпну відповідь на всі поставлені вимоги, включно із відповіддю на всі викладені в обґрунтовувальній частині заяви запитання.
В обґрунтування позову зазначає, що він звернувся із письмовим зверненням від 23.09.2019 до Міністерства юстиції України, однак замість відповіді 22.10.2019 отримав запрошення на нараду до Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на 21.10.2019. В той же час жодної відповіді на своє звернення не отримав.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року задоволено адміністративний позов. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.09.2019. Зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.09.2019 у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності, оскільки Міністерством юстиції звернення позивача від 23.09.2019 розглянуто в межах компетенції, та у зв'язку з відсутністю повноважень щодо безпосереднього розгляду скарги на працівника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, Міністерство направило його за належністю для розгляду до Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, а тому подальший розгляд звернення здійснювався в межах компетенції останнім.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
В силу вимог ч.4 ст.229, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 23.09.2019 ОСОБА_1 , направлено заяву до Міністерства юстиції України (а.с.9-12).
В заяві позивач просив встановити наявність чи відсутність конфлікту інтересів завідувача сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Заника М.Ф. під час здійснення ним представництва управління в справі №0907/2-а-3/2011; вимагав перевірити ОСОБА_2 на відповідність критеріям державної служби щодо етичності та професійної придатності та вжити за наслідками такої перевірки відповідних заходів реагування; забезпечити належне представництво інтересів у вказаному судовому процесі.
Натомість, на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для розгляду фактів, викладених у зверненні позивача від 26.09.2019, заявника було запрошено на 21.10.2019 до управління юстиції для участі в нараді (а.с.13).
Не погоджуючись з тим, що йому не надано належної відповіді на його звернення позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що подана позивачем заява від 23.09.2019 підлягає належному розгляду відповідачем у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу дії норми статті 40 Конституції України, кожному гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Під зверненнями громадян, згідно зі ст.3 Закону України «Про звернення громадян», слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Згідно з ч. 3 ст.3 Закону України «Про звернення громадян», заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтями 4-6 Закону України «Про звернення громадян» регламентуються коло питань, рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, а також установлені вимоги до звернення, мова звернень і рішень та відповідей на них.
Статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» установлено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення й передбачено обов'язок із прийняття та розгляду звернень, оформлених належним чином і поданих у встановленому порядку.
При цьому, статтею 8 Закону України «Про звернення громадян» також врегульовано випадки звернень, які не підлягають розгляду та вирішенню, а саме, розгляду не підлягають письмові звернення без зазначення місця проживання, не підписані автором (авторами), а також такі, з яких неможливо встановити авторство. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено ст.17 Закону України «Про звернення громадян», та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
У статті 12 Закону України «Про звернення громадян» окреслено коло правовідносин, на які його дія не поширюється, а саме, вона не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «;Про виконавче провадження».
Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» установлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як видно з матеріалів справи 23.09.2019 позивач звернувся із заявою до Міністерства юстиції України (а.с.9-12).
Судом встановлено, що заява позивача направлена на адресу Міністерства юстиції України повністю відповідала ознакам встановленим ст. 3 Закону України "Про звернення громадян".
Однак, жодної відповіді на своє звернення позивач не отримав.
Натомість, ОСОБА_1 отримав запрошення на нараду до Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на 21.10.2019 стосовно розгляду фактів, викладених у його зверненні.
Проте, колегія суддів зауважує, що метою звернення позивача було встановити наявність чи відсутність конфлікту інтересів завідувача сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Заника М.Ф. під час здійснення ним представництва управління в справі №0907/2-а-3/2011; вимагав перевірити ОСОБА_2 на відповідність критеріям державної служби щодо етичності та професійної придатності та вжити за наслідками такої перевірки відповідних заходів реагування; забезпечити належне представництво інтересів у вказаному судовому процесі.
Тобто, відповідачем заяву останнього проігноровано, а відтак вчинено протиправну бездіяльність.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що запрошення позивача до участі в нараді щодо вирішення питань поставлених ним у зверненні, жодним чином не вказує на належне виконання відповідачем вимог Закону України "Про звернення громадян".
З приводу цього колегія суддів зазначає, що нормами статті 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що суб'єкт, якому адресовано звернення, зобов'язаний, зокрема, перевіряти викладені в зверненнях факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомити громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Отже, на переконання колегії суддів, не будь-яка відповідь на звернення може свідчити про розгляд такого звернення в розумінні Закону України «Про звернення громадян», оскільки розгляд звернення повинен відповідати статті 15 вказаного Закону.
Отже, колегія суддів вважає, що такою бездіяльністю відповідача допущено порушення прав та законних інтересів позивача.
Апелянт зазначає, що скарга ОСОБА_1 від 23.09.2019, яка надійшла на адресу Міністерства юстиції України була передана на розгляд Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, так як вказаний Департамент являється структурним підрозділом Міністерства юстиції України та до компетенції відповідного підрозділу належить розгляд порушених питань у зверненні.
Також, вказує, що відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 23.09.2019 надано Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Проте, жодних доказів надання такої відповіді позивачу, відповідачем суду не надано, в матеріалах справи такі відсутні.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості даного позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі № 300/535/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді М. П. Кушнерик
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 18.08.2020