18 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1603/20 пров. № А/857/7377/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еліт Клуб» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року, головуючий суддя - Карп'як О.О., ухвалене о 13:06 год. у м. Львові, повний текст якого складено 27.04.2020 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еліт Клуб» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В лютому 2020 року позивач - ТзОВ «Компанія Еліт Клуб» звернулося в суд з позовом до ГУ ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004730508 від 16.12.2019 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що воно прийняте контролюючим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: незабезпечення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Позивач вважав висновки контролюючого органу щодо незабезпечення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації необґрунтованими, з огляду на те, що, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем їх реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Порядок ведення бухгалтерського обліку у позивача регламентовано наказом “Про організацію бухгалтерського обліку на підприємстві” від 04.01.2019 року, відповідно до п. 7 якого встановлено, що філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи підприємства та/або господарські одиниці передають бухгалтерські документи в центральну бухгалтерію. Зазначений у Додатку № 3 до Акту перевірки товар згідно видаткової накладної № Н91107р0074 від 08.11.2019 року та товарно-транспортної накладної від 08.11.2019 року було поставлено безпосередньо в місце його реалізації, де такий товар був облікований відповідно до вимог чинного законодавства за допомогою відповідної комп'ютерної програми. Після чого первинні бухгалтерські документи були передані безпосередньо в центральну бухгалтерію. Тому вважало, що товар, зазначений у додатку 3 до акта перевірки, облікований за місцем його реалізації, а спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Компанія Еліт Клуб» оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язок зберігання первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання.
В судовому засіданні представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.
Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі направлення від 25.11.2019 року №3765 та №3766 було проведено фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Освицька, 1, суб'єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Еліт Клуб” щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
За результатами такої перевірки 26.11.2019 року складено акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 954/13/13/РРО/41230648.
Перевіркою встановлено неведення у порядку встановленому законодавством обліку товарних знаків за місцем їх реалізації, а саме до перевірки не представлено накладну на товар на загальну суму 10 453,40 грн. згідно додатку №3 до акта та встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яке полягало в неведенні обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
На підставі акта, 16.12.2019 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004730508, яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України і ст. 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ТзОВ “Компанія “Еліт клуб” було визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 20 906,80 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент здійснення перевірки позивач не надав контролюючому органу доказів ведення обліку товарів, що в свою чергу унеможливило перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення ним продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку. Контролюючий орган надав позивачу право ознайомитись з матеріалами перевірки, надати вмотивовані пояснення та документи, щодо фактів, викладених в акті, яким позивач не скористався.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 6 липня 1995 року. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За приписами пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Відповідно до пункту 85.2. статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Як встановлено пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 05 березня 2019 року у справі № 814/3744/15.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем ні під час перевірки, ні після складення акту не надано податковому органу документів, які б підтверджували ведення обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції відповідно до вимог статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еліт Клуб» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року у справі №380/1603/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 18.08.2020 року.