про відмову у відкритті апеляційного провадження
17 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1543/19 пров. № А/857/4778/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Довгої О. І.
суддів -Глушка І. В.
Запотічного І. І.
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 460/1543/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування вимог,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 790728981551 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 04 травня 2020 року.
В обгрунтування клопотання апелянт покликається на позицію Верховного Суду у справі №820/1212/17 від 15 травня 2020 року та зазначає, що право на апеляційне оскарження гарантоване Конституцією України. При цьому стверджує, що суб'єкт владних повноважень, впродовж року після прийняття судом першої інстанції рішення, має процесуальне право звернутись до апеляційного суду зі скаргою на нього. Також, апелянт покликається на те, що урядом з 12 березня 2020 року на території України введено карантин. З урахуванням змін до процесуального закону, апелянт зазначає, що строки подання апеляційної скарги є продовженими на строк не менший, а ніж строк дії карантину.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
Аналізуючи зазначені апелянтом підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги суд приходить висновку про їх непереконливість з огляду на наступне.
Згідно із пунктом шостим частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Закріплений у статті 6 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями можуть скористатися правом їх оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.
Строки подання апеляційних скарг у цій категорії справ визначені статтею 295 КАС.
Із матеріалів справи судом встановлено, що 10 грудня 2019 року Головне управління ДФС у Рівненській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Рівненській області, подало апеляційну скаргу на рішення суду у цій справі.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху з причини несплати Головним управлінням ДФС у Рівненській області судового збору.
10 березня 2020 року, на виконання вимог зазначеної вище ухвали, скаржник подав клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги, в обгрунтування якого покликався на заблокованість його рахунків у зв'язку із проведеннм безспірного списання коштів по казначейських рахунках.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у задоволенні клопотання про продовження строку усунення недоліків відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
10 квітня 2020 року Головне управління ДПС у Рівненській області, як правонаступник Головного управління ДФС у Рівненській області, повторно подало апеляційну скаргу, в якій, зокрема зазначає, про нагальність усунення недоліків скарги, що стали причиною її повернення, та невідкладність повторного звернення до суду з апеляційною скаргою.
Відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Отже, після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути подано повторно. У такому випадку скаржник повинен вживати невідкладних заходів щодо усунення недоліків, які стали причиною повернення апеляційної скарги. До такої скарги застосовуються ті ж вимоги, що й до первинно поданої, у тому числі й дотримання строків на її подання. Цьому відповідає правова позиція Європейського суду з прав людини викладена у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" де зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як вбачаєть з матеріалів справи, а також додатків до апеляційної скарги, скаржник сплатив судовий збір 19 березня 2020 року після прийняття ухвали про повернення апеляційної скарги Головного управління ДФС у Рівненській області.
У період з 11 березня 2020 року по 10 квітня 2020 року (дата повторного подання апеляційної скарги) апелянт не вчиняв жодних дій щодо оскарження рішення суду у цій справі. Покликання Головного управління ДПС у Рівненській області на введений на території України карантин апеляційний суд, у контексті обставин справи, вважає недоречними зважаючи на те, що перебіг строку на подання апеляційної скарги розпочався значно раніше, а ніж було введено карантин. При цьому суд наголошує, що під час карантину суди, як й інші державні установи не припиняли своєї діяльності, а подання апеляційної скарги можливе як в паперовому варіанті, так і шляхом надіслання електронним зв'язком за умови використання електронного цифрового підпису. Натомість, як підтверджується матеріалами справи, навіть після сплати судового збору, апелянт необгрунтовано зволікав, не подаючи апеляційної скарги.
Також, суд відхиляє доводи апелянта в частині покликань на позицію Верховного Суду у справі №820/1212/17 від 15 травня 2020 року з огляду на те, що фактичні обставини справи у тому спорі стосуються обставин подання апеляційної скарги зі сплатою судового збору в сумі понад три мільйони гривень, що не співвідноситься із судовим збором у цій справі.
Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тому, на переконання суду, доводи, на які покликається апелянт як на підставу для поновлення строку, перебувають поза межами об'єктивного та розумного строку для повторного подання апеляційної скарги, а відтак підстави для визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.
У такій ситуації, за наявних обставин, колегія суддів приходить висновку, що задоволення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги становитеме втручання у принцип res judicata.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 460/1543/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування вимог.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний