Справа № 640/21119/19
18 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги Держаної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд груп» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування приписів і постанов, -
У листопаді 2019 року Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі - Позивач-1, КП «Спецжитлофонд»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайбуд груп» (далі - Позивач-2, ТОВ «Скайбуд груп») звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Відповідач, ДАБІ України), в якому просили визнати протиправними та скасувати приписи від 27.09.2019 року, видані ТОВ "Скайбуд груп" та КП "Спецжитлофонд", про зупинення підготовчих та будівельних робіт; припис від 27.09.2019 року, виданий ТОВ "Скайбуд груп", про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; постанови від 10.10.2019 року №№ 179/18/10/26-6/1010/02/5, 180/19/10/26-7/1010/02/5, 181/19/10/26-9/1010/02/5, 182/19/10/26-10/1010/02/5 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Ухвалою від 20.11.2019 року відкрито провадження у справі №640/21119/19, призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 28.03.2019 року об'єднано в одне провадження адміністративну справу №640/21119/19 та справу №640/23100/19 за позовом КП "Спецжитлофонд", ТОВ "Скайбуд груп" до ДАБІ України про визнання протиправними та скасування приписів від 30.10.2019 року, виданого ТОВ "Скайбуд груп" та КП "Спецжитлофонд", про зупинення підготовчих та будівельних робіт; припису від 30.10.2019 року, виданого ТОВ "Скайбуд груп", про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; постанови від 07.11.2019 року № 217/19/10/26-35/0711/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Ухвалою суду першої інстанції від 07.04.2020 року прийнято до розгляду заяви Позивачів про збільшення розміру позовних вимог та доповнено позовними вимогами про визнання протиправними та скасування постанов від 07.11.2019 року №№ 214/19/10/26-34/0711/02/2, 215/19/10/26-33/0711/02/2, 216/19/10/26-32/0711/02/2, 218/19/10/26-31/0711/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності; постанов від 14.01.2020 року №№ 7/20/10/26-20/140/02/2, 8/20/10/26-21/1401/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, приписів від 12.02.2020 року, виданих КП "Спецжитлофонд" та ТОВ "Скайбуд груп", про зупинення підготовчих та будівельних робіт; приписів від 12.02.2020 року, виданих ТОВ "Скайбуд груп" та КП "Спецжитлофонд", про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; постанови від 25.02.2020 року № 23/20/10/26-38/2502/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та винести нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку про необхідність повернення останньої з огляду на таке.
Згідно ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб'єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.
При цьому, до суб'єктів владних повноважень процесуальний закон відносить, зокрема, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особа (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, остання підписана Ю.М. Дубницькою, яка визначає себе представником ДАБІ України на підставі доданої до апеляційної скарги копії довіреності від 03.01.2020 року №40.702.10/125-20, виданої в.о. голови ДАБІ України.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до пп. 19 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
У свою чергу пп. 11 п. 16-1 розд. XV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту). Відповідні зміни до Основного Закону України набрали чинності 30.09.2016 року.
Отже, представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування у судах з 01.01.2020 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
Крім іншого, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до ч. 5 ст. 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Положеннями ч. 2 ст. 57 КАС України передбачено, що у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Разом з тим, дана справа до категорії справ незначної складності не належить, про що свідчить розгляд її судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.
Поряд з викладеним, суд вважає за необхідне зауважити, що пунктом 11 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про «самопредставництво» в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.
Внесеними до КАС України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 року № 390-IX змінами розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень.
З аналізу змісту вже згаданої вище норми ч. 3 ст. 55 КАС України вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених ст. 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Разом з тим, відповідних передбачених ч. 3 ст. 55 КАС України документів до апеляційної скарги надано не було.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що законодавець розмежував поняття «самопредставництво» та «представницво інтересів», які, відповідно, передбачають участь, зокрема, юридичної особи незалежно від порядку її створення у справі через свого керівника, іншу уповноважену особу відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) або через представника.
Відтак, виходячи з положень ч. 3 ст. 55 КАС України самопредставництво ДАБІ України у справі може здійснюватися визначеним у цій нормі процесуального законодавства колом осіб.
У разі здійснення самопредставництва повноваження особи, яка підписує апеляційну скаргу, мають бути підтверджені, зокрема: статутом, положенням, трудовим договором (контрактом), відомостями про займану посаду. При цьому, мається на увазі статут, положення органу (юридичної особи), а не його структурного підрозділу.
Суд вважає за необхідне зауважити, що документів на підтвердження наявності у Дубницької Ю.М. статусу адвоката останньою не надано. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України не зазначено, що Дубницька Ю.М. є підписантом від імені ДАБІ України.
Отже, документів, які свідчать про те, що Дубницька Ю.М. є особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого вона здійснює представництво юридичної особи у порядку її самопредставництва не надано.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що апеляційна скарга підлягає поверненню в силу положень п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 05.03.2020 року у справі № 826/17287/18.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що повернення Шостим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду апеляційної інстанції з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі апеляційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Держаної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд груп» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування приписів і постанов - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
Л.О. Костюк