Справа № 743/2105/19
про залишення апеляційної скарги без руху
18 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги громадянина Грузії ОСОБА_1 (ОСОБА_1) на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Центральної міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області до громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1) про примусове видворення та затримання, -
У листопаді 2019 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (далі - Позивач, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) звернулося до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до громадянина Грузії ОСОБА_1 (ОСОБА_1) (далі - Відповідач, ОСОБА_1 ) про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13.11.2019 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог відмовити.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 289 КАС України, а саме - пропущено десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 16 ст. 289 КАС України апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк із дня їх проголошення.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Положення даної норми підлягають застосуванню також і до випадків оскарження судових рішень в порядку ст. 289 КАС України, однак з врахуванням передбачених нею особливостей.
Так, оскільки статтею 289 КАС України передбачено спеціальний, усічений строк апеляційного оскарження, який становить 10 днів (а не 30 днів, як передбачено частиною 1 статті 295 КАС України), а тому строк, протягом якого особа, відповідно до частини 2 статті 295 КАС України, вправі вимагати поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з несвоєчасним отриманням рішення суду, також не повинен перевищувати 10 днів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.02.2019 року у справі № 500/6596/17, від 17.04.2019 року у справі № 522/17819/17, від 13.06.2019 року у справі № 200/15533/17(2-а/200/1165/17).
Отже, з урахуванням наведеного, та того, що згідно наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія оскаржуваного рішення надійшла на адресу Чернігівського ПТІП 19.11.2019 року (а.с. 41), останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було 29.11.2019 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв'язку 07.08.2020 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
Також судом враховується, що у постанові від 04.10.2018 року у справі № 175/4816/17 (2-а/175/123/17) Верховний Суд підкреслив, що норми ст. 289 КАС України є спеціальними по відношенню до норм ст. 295 КАС України в цій категорії адміністративних справ. Крім того, наведені висновки узгоджуються з викладеною в ухвалі Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі №804/3750/18 позицією.
Згідно ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження представник Відповідача зазначає, що копію оскаржуваного рішення останній отримав лише 31.07.2020 року після направлення 22.07.2020 року із повторним запитом про видачу його копії. При цьому підкреслює, що оскільки ОСОБА_1 брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, то копію рішення суду від 13.11.2019 року останній не отримував.
Надаючи оцінку викладеним доводам, суд вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, рішення суду у справі №743/2105/20 в частині примусового видворення було виконано 18.11.2019 року, а саме - ОСОБА_1 залишив територію України через КПП «Бориспіль». Відтак, доводи Апелянта про те, що копію оскаржуваного рішення Відповідач не отримував, підтверджується відомостями, викладеними у доданій до апеляційної скарги копії рішення від 17.03.2020 року про заборону в'їзду (а.с. 68-69).
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що, як було встановлено раніше, про рішення суду у даній справі та його зміст ОСОБА_1 був ознайомлений під час його проголошення 13.11.2019 року через перекладача. Угода про надання правової (правничої) допомоги №01/01-ГБ між АО «Промірсі» і ОСОБА_1 30.01.2020 року (а.с. 76). Отже, починаючи з 31.01.2020 року АО «Промірсі», у тому числі адвокат Мірошник О.М., набули повноважень щодо представництва інтересів ОСОБА_1, у тому числі у судах України. Водночас, питання щодо необхідності оскарження в апеляційному порядку рішення суду у справі №743/2105/20 було порушене представником Відповідача лише у липні 2020 року після отримання листа від ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про прийняття щодо ОСОБА_1 рішення про заборону в'їзду в Україну. У той час як станом на липень 2020 року було виконано рішення суду в частині примусового видворення, а також сплинув строк примусового затримання іноземця в Чернігівському ПТПІ - 12.05.2020 року.
Отже, починаючи з 13.11.2019 року по кінець червні 2020 року Апелянтом не вчинялося жодних дій, спрямованих на оскарження рішення суду у даній справі, як і не проявлялося зацікавленості щодо змісту судового рішення.
У контексті наведеного судом враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку такого оскарження з поважних причин.
Аналогічну позицію підтримує і Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року у справі №804/95/17.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне також зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеєр проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження Апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку у клопотанні Укрзалізниці не зазначено.
Враховуючи, що Апелянтом пропущено десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а причини пропуску такого строку поважними визнані не були, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання ОСОБА_1 строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших причин, які, на переконання Апелянта, є поважними для поновлення пропущеного строку.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 289, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
Визнати викладені у заяві громадянина Грузії ОСОБА_1 (ОСОБА_1) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду причини - неповажними.
Апеляційну скаргу громадянина Грузії ОСОБА_1 (ОСОБА_1) на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Центральної міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області до громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1) про примусове видворення та затримання - залишити без руху.
Вказати, що Апелянт протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин для його поновлення, які вважає поважними.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк