Справа № 760/19037/19 Суддя першої інстанції: Оксюта Т.Г.
17 серпня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Кузьмишиної О.М. та Чаку Є.В.,
за участю секретаря - Король Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Орешнік Марини Рифівни про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати незаконними дії інспектора роти № 2 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Орешнік М.Р. (далі - інспектор) щодо складення постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн 00 коп.;
- визнати протиправною та скасувати постанову інспектора від 11 травня 2019 року серії ЕАВ № 1140752;
- закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник зазначив, що в його діях відсутні ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач просить суд врахувати, що постанова містить посилання на п. 15.10 Правил дорожнього руху, який встановлює правила стоянки транспортних засобів, проте не містить норми, яка б забороняла стоянку ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Також позивач зазначає, що наданий відповідачем запис із нагрудної відеокамери не охоплює початок спілкування з інспекторами.
Позивач наголошує на тому, що фактично здійснив зупинку для цілей висадки пасажирів, а не стоянку. Додатково позивач просить врахувати, що його транспортний засіб не створював перешкод для руху іншим водіям.
Також позивач вважає, що постанова від 11 травня 2019 року серії ЕАВ № 1140752 була винесена з порушенням установленого порядку, без фактичного розгляду справи і вивчення всіх обставин ситуації, що склалася, з порушенням права на ознайомлення з матеріалами справи, надання пояснень та доказів, заявлення клопотань, користування юридичною допомогою адвоката, ознайомлення з правами і обов'язками.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від інспектора до суду не надходив.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року - скасувати в частині відмови в задоволення вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 11 травня 2019 року серії ЕАВ № 1140752 і закриття провадження у справі та прийняти нову постанову про задоволення позову в цій частині, виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що постановою інспектора від 11 травня 2019 року серії ЕАВ № 1140752 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. На позивача був накладений штраф у розмірі 255 грн 00 коп.
Згідно з вказаною постановою адміністративне правопорушення полягало у тому, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Nissan Leaf, державний номерний знак НОМЕР_1 , 11 травня 2019 року о 01 год. 27 хв. у м. Київ по вул. Сержа Лифаря, 9/61, здійснив стоянку ближче 10 метрів від виїзду з дворової території, чим порушив п. 15.10 Правил дорожнього руху.
Також у постанові міститься посилання на те, що правопорушення зафіксоване на нагрудну камеру АА00868, АА00860.
Не погоджуючись із вказаною постановою інспектора, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що 11 травня 2019 року під час несення служби по забезпеченню правопорядку у Деснянському районі м. Києва, інспектори патрульної поліції на вул. С. Лифаря, 9/61, помітили автомобіль Nissan Leaf під керуванням позивача. Підійшовши до автомобіля позивача, інспектор патрульної поліції Орешнік М.Р. привітався, відрекомендувався та пояснив суть, скоєного правопорушення. Провівши підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення та розглянувши її, інспектор патрульної поліції виніс відносно ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративне правопорушення, за порушення вимог п. 15.10 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Також суд першої інстанції зазначив, що оцінивши докази в справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши обставини вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , інспектор постановив визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та наклав на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн 00 коп. Враховуючи те, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП, позов не підлягає задоволенню.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як раніше зазначалося, згідно з постановою від 11 травня 2019 року серії ЕАВ № 1140752, адміністративне правопорушення полягало саме у порушенні правил стоянки.
Звертаючись до суду з вимогою про визнання протиправною і скасування постанови інспектора, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що не здійснював стоянку на вул. С. Лифаря, 9/61, натомість мала місце зупинка з метою висадки пасажирів.
Разом з тим суд першої інстанції не надав правової оцінки зазначеному доводу позивача.
Колегія суддів враховує, що єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Правила дорожнього руху визначають, що стоянка та зупинка транспортного засобу є різними поняття, а для кожної із цих дій визначені окремі правила і обмеження.
Так, у відповідності до п. 1.10 Правил дорожнього руху зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Випадки, у яких забороняється зупинка, визначені у п. 15.9 Правил дорожнього руху, а випадки, у яких забороняється стоянка - у п. 15.10 зазначених Правил.
У постанові від 11 травня 2019 року серії ЕАВ № 1140752 дії ОСОБА_1 кваліфіковані саме як стоянка з порушенням п. 15.10 Правил дорожнього руху.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження обґрунтованості свого рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, інспектор надав запис із нагрудної камери. Разом з тим такий запис не містить інформації, яка б надавала можливість встановити, що мала місце саме стоянка, а не зупинка транспортного засобу. Зазначений відеозапис не є доказом того, що припинення руху транспортного засобу позивача відбулося на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог Правил дорожнього руху, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Отже, суд позбавлений можливості встановити факт вчинення або невчинення позивачем порушення правил стоянки, оскільки в цьому випадку наявні лише доводи позивача, що ним не вчинено зазначеного порушення Правил дорожнього руху, та доводи відповідача про зворотнє.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 200/4653/16-а (2-а/200/236/16), за вказаних обставин (відсутності доказів на підтвердження пояснень як позивача, так і відповідача) виникають підстави для задоволення адміністративного позову.
Додатково колегія суддів враховує, що згідно з рішенням, яке винесене за результатами розгляду скарги позивача на постанову від 11 травня 2019 року серії ЕАВ № 1140752, заступник начальника УПП у м. Києві, переглянувши відео з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, встановив, що автомобіль позивача здійснив саме зупинку безпосередньо біля виїзду з прилеглою території.
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що висновок інспектора про порушення позивачем правил стоянки є необґрунтованим.
Колегія суддів враховує, що ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність як за порушення правил стоянки, так і за порушення правил зупинки.
Разом з тим відповідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи, що у постанові від 11 травня 2019 року серії ЕАВ № 1140752 міститься посилання на порушення інших Правил дорожнього руху (порушення правил стоянки, а не зупинки), вона не може вважатися такою, що прийнята з дотриманням вимог ст. 7 КУпАП, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Згідно з апеляційною скаргою, позивач вважає, що у постанові від 11 травня 2019 року серії ЕАВ № 1140752 є також інші помилки. Так, позивач зазначає, що п. 15.10 Правил дорожнього руху, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові, не встановлює заборону стоянки ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій.
Разом з тим такий висновок ОСОБА_1 є помилковим, адже згідно з пп. «а» п. 15.10 Правил дорожнього руху стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка. У свою чергу пп. «и» п. 15.9 вказаних Правил передбачає, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Крім того, в апеляційній скарзі містяться доводи про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Такі ж доводи містилися в адміністративному позові та були правильно оцінені судом першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі пояснення не спростовують висновків суду першої інстанції в зазначеній частині.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати таке рішення і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що постанову інспектора від 11 травня 2019 року серії ЕАВ № 1140752 слід скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позивач просив суд також визнати протиправними дії інспектора щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Разом з тим, саме по собі визнання протиправними дій інспектора не призведе до відновлення порушеного права ОСОБА_1 , на захист якого був поданий адміністративний позов. В цьому випадку належним способом відновлення такого права позивача є саме скасування постанови від 11 травня 2019 року серії ЕАВ № 1140752 та закриття провадження у справі.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року - скасувати в частині відмови в задоволення вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 11 травня 2019 року серії ЕАВ № 1140752 і закриття провадження у справі та прийняти нову постанову про задоволення позову в цій частині.
Згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 77, 242, 268, 271, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні позовним вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови інспектора роти № 2 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Орешнік Марини Рифівни від 11 травня 2019 року серії ЕАВ № 1140752, а також закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову в цій частині.
В іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді О.М. Кузьмишина
Є.В. Чаку