Справа № 595/1130/20
18.08.2020
Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Тхорик І.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Бучацького відділення поліції Теребовлянського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , приватного підприємця,
за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №714282 від 24 липня 2020 року, 19 липня 2020 року біля 00.24 год. ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований в АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 , працював та проводив свою діяльність після 23.00 год. і в даному закладі знаходились особи в кількості більше десяти осіб, що є порушенням постанови КМУ №392 зі змінами, внесеними від 08 липня 2020 року, а саме п.3 пп.16.
Такі дії ОСОБА_1 при складанні протоколу кваліфіковано за ст.44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 під час розгляду справи в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав і пояснив, що він є власником ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». 18.07.2020 у ресторані відбувалось весілля, яке закінчилось близько 22.30 год. Після вказаної години в залі залишилися лише родичі молодят, які збирали продукти харчування, та персонал ресторану.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Крім того, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
Згідно ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Статтею 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Статтею 1 вказаного Закону визначено: карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
За приписами ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Відповідно до п.1, пп.3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (в редакції, чинній станом на 07.04.2020), установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Постановою КМУ від 20.05.2020 №392 відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Кабінетом Міністрів України постановлено: установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Відповідно до підпункту 16 пункту 3 Постанови КМУ від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» зі змінами станом на 08.07.2020, на період дії карантину забороняється робота після 23-ї та до 7-ї години розважальних закладів (нічних клубів), а також суб'єктів господарської діяльності з надання послуг громадського харчування з організацією дозвілля або без нього (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), закладів культури, крім кінотеатрів та крім діяльності з надання послуг громадського харчування із застосування адресної доставки замовлень та замовлень на винос.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року, особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19 )» внесені зміни до КУпАП, який доповнено ст. 44-3, такого змісту: стаття 44-3. Порушення правил щодо карантину людей.
Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 №714282 від 24 липня 2020 року, ОСОБА_2 , будучи суб'єктом підприємницької діяльності та власником ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований в АДРЕСА_2 , допустив роботу закладу після 23.00 год., а також в даному закладі знаходились особи в кількості більше 10 осіб.
Попри те, що за змістом протоколу про адміністративне правопорушення у закладі ресторану «Стрипа» перебувало більше 10 осіб, свідки у даному протоколі відсутні. В графі «Свідки» - зазначено «немає».
В даному випадку адміністративна відповідальність за порушення вищенаведених норм права передбачена саме для суб'єкта господарювання, однак до матеріалів справи не додано жодних підтверджуючих документів здійснення господарської діяльності ОСОБА_2 .
На підтвердження вини ОСОБА_2 надано суду відеозапис, який було оглянуто в судовому засіданні, і з якого, зокрема, не представляється можливим встановити той факт, що ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_2 » працював після 23.00 год., як і те, що в закладі знаходились особи в кількості більше 10 осіб. Зазначеним відеозаписом було зафіксовано кілька осіб при вході в заклад (близько п'яти осіб) та розмову працівників поліції з двома особами.
Крім того, відеозапис, долучений до матеріалів справи, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що в матеріалах справи не міститься посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
На підтвердження вини ОСОБА_2 до матеріалів протоколу долучене письмове пояснення останнього, у якому він не визнав обставин, зазначених у протоколі та пояснив, що 18 липня 2020 року у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яким він володіє, відбувалось весілля, яке закінчилось близько 22.30 год., після вказаної години в залі залишились родичі людей, які збирали продукти харчування, та персонал ресторану. Аналогічні пояснення ОСОБА_2 надав у судовому засіданні.
Жодного іншого доказу на підтвердження винуватості ОСОБА_2 суду не надано, як і не зазначено про такі докази і в самому протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Враховуючи вказане, приходжу до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення щодо нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.62 Конституції України, ст.245, 251, 252, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І. І. Тхорик