Справа№ 583/1745/20
2-а/583/34/20
18 серпня 2020 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді - Плотникової Н.Б.
при секретарі - Логвиненко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до поліцейського роти № 3 батальйону УПП в Сумській області Денисенко Наталії Сергіївни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,
третя особа: Управління патрульної поліції в Сумській області
про скасування постанови серія ЕАМ № 2522334,
18.05.2020 року позивач подав до суду адміністративний позов, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2522334, а справу закрити відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України. Позовні вимоги мотивує тим, що 12.05.2020 р. він ( ОСОБА_1 ) рухався на своєму автомобілі з м. Суми до м. Охтирка по трасі Н12. Близько 14 год. в с. Боромля попереду нього рухалися автомобілі з дуже маленькою швидкістю, тому він вирішив їх обігнати. Він (позивач) розпочав обгін більше ніж за 300 м до дорожнього знаку 5.35 і щоб не перевищувати встановлену в населеному пункті швидкість руху завершив маневр до розмітки 1.14.1, тому постанова повинна бути визнана нечинною та скасована, так як ПДР він не порушував. Також зазначив, що поліцейська Денисенко Н.С. винесла постанову ЕАМ № 2522334 з порушенням КУпАП, а саме не повідомила його (позивача) про місце розгляду справи, не провела підготовку до розгляду справи, не виконала ст. 279 «порядок розгляду справи», не виконала ст. 280, а також порушила його право на захист, відмовивши в задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання, так як на місці події він (позивач) не міг скористатися правовою допомогою. Крім того, вважає, що поліцейські ставилися до нього упереджено і з самого початку ще до розгляду справи вважали, що він порушив правила дорожнього руху, чим порушили ст. 62 Конституції України.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - Мачушко М.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять їх задовольнити.
Відповідач - поліцейський роти № 3 батальйону УПП в Сумській області Денисенко Н.С. в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлена у передбаченому законом порядку. Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить залишити без змін постанову ЕАМ № 2522334 від 12.05.2020 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором роти № 3 батальйону УПП в Сумській області Денисенко Н.С., а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначила, що 12.05.2020 р. згідно з розстановкою сил та засобів Управління патрульної поліції в Сумській області вона ( Денисенко Н.С. ) несла службу з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху в Сумській області. Близько 14.46 год. 12.05.2020 р. по вул.. Сумській в с. Боромля Сумської області 45 км автодороги Н-12 було виявлено транспортний засіб Ford Transit Custom номерний знак НОМЕР_1 , водій якого керуючи транспортним засобом здійснив обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, що зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR, чим порушив вимоги п. 14.6 ПДР. П. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» надає право поліцейському зупиняти транспортні засоби у разі порушення водієм ПДР. Вона ( Денисенко Н.С. ) підійшла до позивача, відрекомендувалася, пояснила суть правопорушення, попросила надати для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію автомобіля, до яких зауважень не виникло. Потім роз'яснила позивачу, що він порушив п. 14.6 ПДР, а саме: керуючи транспортним засобом здійснив обгін ближче ніж за 50 метрів до пішохідного переходу у населеному пункті, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП. Потім роз'яснила позивачу вимоги ст.. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомила, що справу буде розглянуто на місці скоєння правопорушення. Позивачем не було заявлено жодних клопотань у даній справі. 12.05.2020 р. розглянувши в присутності позивача матеріали адміністративної справи, вона ( Денисенко Н.С. ) винесла постанову ЕАМ № 2522334 у справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Вона ( Денисенко Н.С. )оголосила постанову та вручила її копію позивачу. Під час вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності нею були враховані усні пояснення позивача у даній справ та відеозапис правопорушення. Вважає, що вона ( Денисенко Н.С. ) діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами, обгрунтовано, сумлінно, з дотриманням принципу рівності перед законом, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений у передбаченому законом порядку.
Представник третьої особи - Управління патрульної поліції в Сумській області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений у передбаченому законом порядку. В письмових пояснення на позовну заяву просить залишити без змін постанову ЕАМ № 2522334 від 12.05.2020 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором роти № 3 батальйону УПП в Сумській області Денисенко Н.С., а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення. В поясненнях представник третьої особи зазначив, що Управління патрульної поліції в Сумській області вважає позовні вимоги безпідставними, неогрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню, оскільки Денисенко Н.С. діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами, обгрунтовано, сумлінно, своєчасно, з дотриманням принципу рівності перед законом, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що поліцейським роти № 3 батальйону УПП в Сумській області Денисенко Н.С. 12.05.2020 р. було винесено постанову серія ЕАМ № 2522334 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , згідно якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Згідно даної постанови ОСОБА_1 12.05.2020 р. о 14 год. 38 хв. керуючи автомобілем Ford Transit Custom днз НОМЕР_1 в с. Боромля по вул. Сумській а/д Н-12 45 км здійснив обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, що зафіксовано на відео реєстратор Xiomi Yi Car 1221, чим порушив п. 14.6 в ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України у п.1 Постанови від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Відповідно до пункту 14.6 (в) Правил дорожнього руху обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається зі змісту ст. 251 КУпАП та ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в зазначеній справі є будь - які фактичні дані, на основі яких компетентним органом (посадовою особою)/судом встановлюється наявність чи відсутність обставин, що мають значення для справи, в тому числі винність особи, обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту частини 1 статті 73 КАС України слідує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Так, частиною 1 ст. 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
В матеріалах справи містяться матеріали відеофіксації вчиненого позивачем правопорушення, здійсненого на службовий відеореєстратор Xiaomі Yi Car DVR, якими зафіксовано, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Ford Transit Custom днз НОМЕР_1 здійснив обгін транспортного засобу - службового автомобіля поліції ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті - с. Боромля по вул. Сумській а/д Н-12 45 км.
При цьому, початок маневру обгону здійснений позивачем перед пішохідним переходом, а закінчення відбулось вже на відстані після пішохідного переходу. Тобто, обгін здійснений безпосередньо на пішохідному переході. Даним відеозаписом спростовуються доводи позивача про те, що він завершив маневр обгону до розмітки 1.14.1 «зебра».
З відеозапису вбачаться, що ділянка дороги, на якій розміщена дорожня розмітка 1.14.1 «зебра» та дорожній знак 5.35.1 «Пішохідний перехід» ПДР України на початок маневру була в зоні видимості позивача, жодним чином розмітка та дорожній знак не затулені будь-якими перешкодами, подія відбувалась у світлу пору доби, що надавало можливість позивачу їх ідентифікувати.
Доводи позивача та його представника про те, що дорожній знак «Пішохідний перехід» було встановлено з порушенням ПДР України на відстані менш ніж 50 м до пішохідного переходу, - суд не бере до уваги з наступних підстав.
Відповідно п. 10.3.33 ДСТУ 4100-2014 «Дорожні знаки», знак 1.32 «Пішохідний перехід» поза населеними пунктами потрібно встановлювати перед усіма позначеними знаками 5.35.1, 5.35.2 і/або розміткою 1.14 нерегульованими пішохідними переходами, а в населених пунктах - перед переходами, відстань видимості яких менша ніж 150 м.
Знак 5.35.1 «Пішохідний перехід» встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу, а знак 5.35.2 - ліворуч від дороги на дальній межі переходу, що передбачено Правилами дорожнього руху України.
Суд зазначає, що у даному випадку ділянка дороги та пішохідний перехід містять обов'язкову дорожню розмітку 1.14.1 та дорожній знак 5.35.1. Зазанчене спростовує доводи позивача щодо відсутності з його боку порушень внаслідок недодержання вимог відносно встановлення попереджувального знаку 1.32.
Крім того, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні доводи позивача про те, що поліцейська Денисенко Н.С. винесла постанову ЕАМ № 2522334 без розгляду справи та без присутності позивача.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення було здійснено у присутності позивача, якому поліцейською Денисенко Н.С. були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, були досліджені докази, після чого винесена постанова по справі.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт порушення позивачем п. 14.6 Правил дорожнього руху, тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 7 листопада 2015 року № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно п.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП. Тому доводи позивача про те, що поліцейська неправомірно відмовила йому в клопотанні про розгляд справи за місцем його проживання, суд не бере до уваги.
Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.
Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП та у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №536/583/17.
За наведених обставин суд вважає, що поліцейська патрульної поліції врахувала всі обставини, необхідні для розгляду справи, правомірно винесла постанову та наклала на позивача адміністративне стягнення, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість адміністративного позову.
З наявної в матеріалах справи квитанції від 05.06.2020 № 0.0.1727038918.1 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 840,80 грн.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18) у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (420 грн. 40 коп.).
Позивач сплатив судовий збір в сумі 840,80 гривень, тому є підстави для повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в сумі 420 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 247, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 229, 242-246, 286 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського роти № 3 батальйону УПП в Сумській області Денисенко Наталії Сергіївни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) з державного бюджету частину судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп., сплаченого 05 червня 2020 року за квитанцією № 0.0.1734814522.1 на р/р НОМЕР_2 .
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Плотникова Н.Б.