14.08.2020
Справа № 482/810/20
Номер провадження 3/482/700/2020
Іменем України
14 серпня 2020 року м. Нова Одеса
Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Баранкевич В.О., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , -
Згідно протоколу серії АА № 057068 від 04.05.2020 року, 03.04.2020 р. близько 16 год. 30 хв. у АДРЕСА_3, в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», будучи посадовою особою, ФОП ОСОБА_1 здійснював роботу магазину з порушенням постанови 211 КМУ від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19» зі змінами в редакції ПКМУ № 255 від 02.04.2020 р., в порушення п.п. 2, 8, 9 ч.2, а саме щодо перешкоджання працівниками магазину здійснення контролю за дотриманням карантину, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що не міг допустити такі порушення умов карантину, оскільки не є посадовою особою згаданого магазину, просив суд закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу інкримінованого йому правопорушення, так як не є суб'єктом господарювання, а тому не є суб'єктом вказаного правопорушення та надав з цього приводу відповідні докази.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Презумпція невинуватості є конституційною гарантією, яка закріплена ст. 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Стаття 251 КУпАП зазначає, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Статтею 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 2, 8, 9 ч.2 вищезгаданої Постанови КМУ (чинної станом на 03.04.2020), постановлено заборонити до 24 квітня 2020 р.:
- з 6 квітня 2020 р. переміщення групою осіб у кількості більше ніж дві особи, крім випадків службової необхідності та супроводження осіб, які не досягли 14 років, батьками, усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, іншими особами відповідно до закону або повнолітніми родичами дитини (п.2 ч.2);
- роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім:
торгівлі продуктами харчування, пальним, деталями та приладдям для транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації, ветеринарними препаратами, кормами, пестицидами та агрохімікатами, насінням і садивним матеріалом, добовим молодняком свійської птиці, засобами зв'язку та телекомунікацій, в тому числі мобільними телефонами, смартфонами, планшетами, ноутбуками та іншими товарами, що відтворюють та передають інформацію, в спеціалізованих магазинах, які обов'язково повинні мати прямі контракти з операторами зв'язку, за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя та очей) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, перебування в приміщенні не більше одного відвідувача на 10 кв. метрів торговельної площі, а також дотримання інших санітарних та протиепідемічних заходів;
провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, а також медичної практики, діяльності з виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з продажу, надання в оренду, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, періодичних випробувань автотранспортних засобів на предмет дорожньої безпеки, сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з підключення споживачів до Інтернету, поповнення рахунків мобільного зв'язку, сплати комунальних послуг та послуг доступу до Інтернету, ремонту офісної та комп'ютерної техніки, устаткування, приладдя, побутових виробів і предметів особистого вжитку, об'єктів поштового зв'язку, кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя та очей) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів;
торговельної діяльності та діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя та очей) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів ( п.8 ч.2);
регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, крім перевезення:
легковими автомобілями;
службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами працівників підприємств, закладів та установ незалежно від форми власності, які забезпечують охорону здоров'я, продовольче забезпечення, урядування та надання найважливіших державних послуг, енергозабезпечення, водозабезпечення, зв'язок та комунікації, фінансові та банківські послуги, функціонування інфраструктури транспортного забезпечення, сфери оборони, правопорядку та цивільного захисту, об'єктів критичної інфраструктури, які мають безперервний промисловий цикл, за умови забезпечення водіїв та пасажирів під час таких перевезень засобами індивідуального захисту в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб і виключно за маршрутами руху, погодженими з органами Національної поліції, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів;
працівників закладів та установ незалежно від форми власності, які забезпечують охорону здоров'я, продовольче забезпечення, урядування та надання найважливіших державних послуг, енергозабезпечення, водозабезпечення, зв'язок та комунікації, фінансові та банківські послуги, функціонування інфраструктури транспортного забезпечення, сфери оборони, правопорядку та цивільного захисту, об'єктів критичної інфраструктури, які мають безперервний промисловий цикл, за умови забезпечення водіїв та пасажирів під час таких перевезень засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів в міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспортному засобі, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах ( п.9 ч.2).
Як вбачається з вищевказаних норм Постанови Кабінету Міністрів від 02.04.2020 року № 255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211», порушення яких ОСОБА_1 інкримінується працівниками поліції згідно протоколу серії АА № 057068 від 04.05.2020 року, мова йдеться, по-перше, про заборони під час дії карантину, які впроваджуються саме з 06.04.2020 року, при тому, що правопорушення вчинено ОСОБА_1 03.04.2020 р., що обґрунтовано викликає сумніви.
По-друге, у вказаних нормах Постанови Кабміну від 02.04.2020 року № 255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211» йдеться про зовсім інші порушення карантину, аніж ті, про які йдеться у вищевказаному протоколі, і які інкримінуються ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до ст.. 44-3 КУпАП, за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, санкція вказаної статті тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, із договору позички нежитлового приміщення від 01.06.2019 вбачається, що ОСОБА_2 орендує приміщення за адресою АДРЕСА_1 , де власне, і знаходиться магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2».
У свою чергу, згідно виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та інших досліджених судом доказів, саме ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що фактично підтверджує пояснення ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом господарської діяльності та немає будь-якого відношення до вказаного магазину, а тим паче, до розпорядку його роботи.
Статтею 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи (ст.65 ГК України).
Тобто відповідальність за порушення вищевказаної заборони повинні нести фізичні особи - підприємці чи уповноважені посадові особи підприємства, установи, організації, якою ОСОБА_1 не являється, що підтверджено поданими ним документами, а доказів про наявність у нього повноважень щодо припинення чи відновлення господарської діяльності у сфері торгівлі не надано, тому він є не суб'єктом зазначеного адміністративного правопорушення.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення, який є доказом по справі відповідно до ст. 251 КУпАП та єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, всупереч вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, було складено пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, без будь-якого обґрунтування причин такого тривалого не складання протоколу.
Так, працівниками УПП в Миколаївській області, протокол у відношенні ОСОБА_1 за ст..44-3 КУпАП було складено 04 травня 2020 року, при тому, що правопорушення, яке йому інкримінується, було вчинено 03 квітня 2020 року (пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, без будь-якого обґрунтування причин такого тривалого не складання протоколу).
Зазначене, у свою чергу, свідчить про те, що складений за таких обставин протокол не може бути належним доказом вини особи в інкримінованому їй порушенні.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що особа, відносно якої складено протокол, дійсно допустила порушення умов карантину, у зв'язку з чим відносно неї було правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП.
Тобто, відсутні докази, які б достеменно підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до конституційного принципу, закріпленого в ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України", "Малофєєва проти Росії", "Карелін проти Росії" суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАПза відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченогост. 44-3 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.247, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя : В.О. Баранкевич