Справа № 2-а-180
2010 рік
12 квітня 2010 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Дузінкевича І.М.
секретаря Кукули О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про визнання неправомірною відмову відповідача щодо підвищення їй пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов”язання нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р.,-
Позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірною відмову відповідача щодо підвищення їй пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов”язання нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006р. до 31.12.2008р. Позов обґрунтовувала тим, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, до яких вона відноситься, з 01.01.2006 р. пенсії підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнано неконституційними вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Так само згідно Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22.05.2008р. визнані неконституційними положення Закону України „ Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно яких ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” викладена в новій редакції. Однак, відповідач за період з 01.01.2006р. до 31.12.2008р. взагалі не виплачував підвищення до пенсії. На її звернення відповідач відмовився провести перерахунок і виплатити їй належне підвищення до пенсії як дитині війни.
Позивачка у судове засідання не з”явилася, у поданій суду заяві позов підтримала, просила справу розглянути у її відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що у зв'язку з відсутністю мехінізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі вважає заявлений позов безпідставним. Крім того, законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності встановленого законом достатнього страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; ч.3 вказаної статті зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. У 2008 році п.41 розд.ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що складало 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Просив відмовити у позові із вказаних підстав.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Позивачка є пенсіонером, народилася 15 жовтня 1939р. Вона відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 р., набула статусу «дитина війни», тому згідно ст.6 вказаного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зазначене підвищення пенсії дітям війни в 2006 р. повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 р. так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, тому позовні вимоги за 2006 р. не підлягають до задоволення.
Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 р. було зупинено ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону).
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено. Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. У відповідності з вимогами ч.2 ст.152 Конституції України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню і виплаті передбаченої ст.6 Закону доплати до пенсії позивачу покладено на управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі.
Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України відповідач не нараховував та не виплачував позивачці вказане підвищення до пенсії, що мало бути нараховане і виплачене, починаючи з 09.07.2007 р. до 31.12.2007р.
Стосовно вимоги за 2008р. судом встановлено, що згідно п.41 розд.П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказані положення визнані неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Незважаючи на те, що з 22.05.2008 р. відновлено дію ст.6 Закону у попередній редакції, відповідач всупереч рішенню Конституційного Суду України в період з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. нараховував та виплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі лише 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки позивачка звернулася з позовом лише 01.02.2010р., а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду, суд вважає, що у позові за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. слід відмовити за пропуском строку звернення до адміністративного суду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову позивачки слід відмовити.
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», ст.54 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік”, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, Рішення Коституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, керуючись ст.ст. 159-163, 167 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про визнання неправомірною відмову відповідача щодо підвищення їй пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов”язання нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2006-2008р.
відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду до Львівського апеляційного адміністративного суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються через Тисменицький районний суд.
Головуючий І.М. Дузінкевич
Постанова у повному обсязі виготовлена 14 квітня 2010 року.
Постанова не набрала законної сили .
З оригіналом згідно.
Суддя І.М.Дузінкевич