10.08.2020
Справа №489/1811/17
Провадження №2/489/9/20
10 серпня 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Матяєвою С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення процентів за користування коштами
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь проценти за безпідставне користування коштами позивача за період з 27.11.2013 року по 28.03.2017 року у розмірі 22035,50 доларів США. Мотивуючи свої вимоги тим, що між нею та відповідачем був укладений кредитний договір, за умовами якого їй було відкрито не відновлювальну кредитну лінію на придбання квартири у сумі 140000,00 доларів США строком до 27 березня 2025 року. 24 січня 2014 року вказаний кредитний договір було розірвано у зв'язку з його повним виконанням. Після розірвання кредитного договору у неї виникли сумніви щодо вірності нарахування відповідачем процентів за користування кредитними коштами. Нею вносилися кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості на рахунок № НОМЕР_1 , однак вказаний рахунок не передбачено умовами кредитного договору. Крім того, перераховані нею кошти не зараховувалися своєчасно в рахунок погашення заборгованості, що стало підставою для зміни рахунку збільшення суми сплати процентів, внаслідок чого виникла переплата, яка згідно постанови Апеляційного суду Миколаївської області становить 39106,78 доларів США. Вважає, що в період з 27.11.2013 року відповідач безпідставно використовував кошти, які належать їй, а тому стягнення суми процентів за користування коштами позивача станом на 28.03.2017 року становить 22035,50 доларів США.
Від представника відповідача надійшли заперечення на позов, відповідно до якого представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилаючись на те, що дійсно між банком та позивачем був укладений кредитний договір № NKVPGK04040020 від 28.03.2005 року. При укладенні договору, були дотримані всі істотні умови, котрі обумовлені згодою сторін, як узгодженні сторонами так і прийнятті ними. При укладенні кредитного договору позичальнику було надано всю необхідну інформацію, про що свідчить власноручний підпис позичальника у кредитній угоді, більш того виконував дані умови, шляхом внесення грошових коштів на рахунок, відкритий на його ім'я відповідно до спірного договору. Однак, позивач, після повного виконання договору, вирішив звернутися до суду з вимогою про повернення грошових коштів. Судом було встановлено, що спір між сторонами виник у зв'язку з надмірно сплаченими позичальником на користь кредитора коштів за кредитними зобов'язаннями. Отже, правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з виконанням умов кредитного договору, якими не передбачена цивільно-правова відповідальність кредитора перед позичальником за переплату грошових коштів позичальником при погашенні заборгованості за кредитним договором. Безпідставним є посилання позивача у позовній заяві як на правову підставу позову ст. ст. 1212-1214 ЦК України, оскільки як встановлено судом, правовідносини сторін виникли з кредитного договору, тобто носять договірний характер, а тому виключають можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач незаконно та без достатніх правових підстав утримує та користується грошовими коштами ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Клопотань про слухання справи за відсутності від сторін не надходило, про дату час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
28 березня 2005 року між закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №NKVPGK04040020, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк по 27 березня 2025 року включно, у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 167497,51 доларів США зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 1,00% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії в розмірі суми 0,22% від суми виданого кредиту, плюс комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності до п. 1.5 даного договору. Періодом сплати встановлено з 21 по 27 число кожного місяця.
Погашення заборгованості за даним кредитом (за виключенням комісії, яка виплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати позичальник зобов'язаний надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 1865,09 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотків та комісії.
Для виконання даного договору банк відкрив позичальнику: рахунок № НОМЕР_2 для зарахування коштів, які направлені на погашення кредитної заборгованості; кредитний рахунок № НОМЕР_3 ; рахунок для перерахування процентів № НОМЕР_4 ; рахунок для обліку комісії № НОМЕР_5 .
01 червня 2005 року між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до якої п. 1.1 кредитного договору викладено в наступній редакції: Банк зобов'язаний надати позичальнику кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк до 27 березня 2025 року включно, в вигляді невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 167497,51 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,00% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії в розмірі суми 0,14% від суми виданого кредиту, плюс комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності до п. 1.5 даного договору.
Згідно з додатковим договором №2 до кредитного договору від 24.01.2013 року, сторони домовились розірвати кредитний договір в зв'язку з його повним виконанням згідно п. 5 кредитного договору.
30 червня 2015 року рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів шляхом стягнення надмірно сплачених коштів, трьох відсотків річних та інфляційних збитків.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року вказане рішення суду від 30 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог: стягнуто з публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1062922 грн. 28 коп. в рахунок переплати грошових коштів позичальником при погашенні заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2005 року №NKVPGK04040020 та 8300 грн. судових витрат, а в дохід держави 4220 грн. 37 коп.; відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1627.70 доларів США - трьох процентів річних та 7099 доларів США інфляційних витрат за порушення грошового зобов'язання.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року, касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволена частково. Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2019 року, апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 1854 доларів США 19 центів. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2019 року залишено без змін.
Постанова Верховного суду від 18 липня 2019 року набрала законної сили з моменту її прийняття.
Згідно платіжного доручення № 2547 від 27.10.2017 року, ПАК КБ "ПриватБанк" перерахував на користь ОСОБА_1 781992, 26 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 .
Частиною 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено наявність переплати грошових коштів позичальником при погашенні заборгованості за кредитним договором №NKVPGK04040020 від 28.03.2005 року, а також те, що спір між сторонами виник у зв'язку з надмірно сплаченими позичальником на користь кредитора коштів за кредитними зобов'язаннями у розмірі 1854 доларів 19 центів.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позивач вважає до виниклих правовідносин підлягає застосуванню ст. 1048 ЦК України за аналогією закону (ст. 8 ЦК України).
Правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з виконанням умов кредитного договору, яким не передбачено цивільно-правової відповідальності кредитора перед позичальником за переплату грошових коштів позичальником при погашенні заборгованості за кредитним договором.
Позивачем не надано доказів того, що між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 запозичила банку грошові кошти.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення процентів за користування коштами - відмовити.
Судові витрати пов'язані з розглядом цивільної справи покладаються на сторони відповідно до їх фактичного понесення.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «10» серпня 2020 року.