Справа № 467/823/20
3/467/312/20
17.08.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :
головуючого - судді Явіци І.В.
з участю секретаря судового засідання - Андросової А.В.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
прокурора - Мокряк І.М.
розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Арбузинка Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та непрацздатних осбі не має, зареєстрований і фактично проживає за адресою : АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за наступних обставин.
Згідно наказу по особовому складу ГУ ДСНС України в Миколаївській області №352 від 01 листопада 2017 року ОСОБА_1 був призначений на посаду пожежного - рятувального 27 державної пожежно - рятувальної частини ГУ ДСНС України в Миколаївській області.
Відповідно до наказу по особовому складу ГУ ДСНС України в Миколаївській області №171 від 17 вересня 2018 року молодшого сержанта служби цивільного захисту пожежного - рятувального 27 державної пожежно - рятувальної частини ГУ ДСНС України в Миколаївській області ОСОБА_1 було звільнено у запас.
Згідно п.п. «д» п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» Барановський є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, як на особу начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту.
Згідно абз.2 п.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно ч. 1 ст. 45 Закону, особи, зазначені в п. 1 п.п. «д» ч. 1 ст. 3 Закону, зобов'язані щорічно до 01 квітня подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Тобто, ОСОБА_1 , являючись суб'єктом декларування і будучи звільненим із займаної посади 17 вересня 2018 року подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави за минулий рік після звільнення лише 22 травня 2019 року, у той час, як повинен був подати її до 01 квітня 2010 року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 обставини, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повністю підтвердив, у тому числі й щодо часу, місця та способу його учинення та пояснив, що він не зав про необхідність подання декларації після звільнення.
А коли йому зателефонували, не пам'ятає хто, то він пішов до свого знайомого і за допомогою його комп'ютера подав декларацію.
Прокурор, у свою чергу, вважав наявними підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172 - 6 КУпАП і повністю доведеною його провину, у той час, як його доводи про незнання щодо необхідності подання декларації спростовуються його особистою розпискою, що додана до протоколу.
У свою чергу, суд, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо часу, місця, способу і настання обставин, причин і мотивів учинення правопорушення, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та безпосередньо її ролі в їх настанні, доводів прокурора, керуючись законом і враховуючи таке.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
А положення ст. 280 КУпАП зобов'язують орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про
адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Тож, дослідивши усі надані суду докази у їх сукупності та взаємозв'язку, як то, скрін - шот Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, із якого слідує подача ОСОБА_1 відповідної декларації 22 травня 2019 року; послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» у частині дати, ІР- адреси, ідентифікатора документа, розділу персонального кабінету та дії, що виконав ОСОБА_1 на сайті НАЗК; витяг з наказу № 352 від 01 листопада 2017 року про кадрові питання ГУ ДСНС у Миколаївській області, витяг з наказу № 171 від 17 вересня 2018 року про кадрові питання ГУ ДСНС у Миколаївській області стосовно прийняття на роботу, займаної ОСОБА_1 посади та дати його звільнення, що відносить його до суб'єктів декларування; пам'ятку при звільненні із служби цивільного захисту (роботи) ДСНС України, яка підписана ОСОБА_1 30 жовтня 2017 року, із якої, у свою чергу, слідує, що він знав про положення ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», з урахуванням пояснень самого ОСОБА_1 , у
тому числі й щодо відсутності у нього поважних причин неподання декларації у встановлені законом строки, суд вважає повністю доведеною його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Суд, зокрема, виходив із того, що за наслідками розгляду справи не встановлено поважних причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік.
Так, відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ №223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 “Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією” під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
Але в ході судового розгляду, не було установлено наявності дійсних, об'єктивних перешкод, які б завадили ОСОБА_1 подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави за 2018 рік, до 01 квітня 2019 року.
А вказані ним причини є суб'єктивними та спростовуються наявною у матеріалах справи пам'яткою при звільненні із служби цивільного захисту (роботи) ДСНС України, яка підписана ОСОБА_1 30 жовтня 2017 року
Тож, усі ці докази, у їх сукупності, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у справі, як то, щодо часу, місця, способу вчинення адміністративного правопорушення.
У той час, як склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 - 6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас обов'язковим елементом складу правопорушення є протиправність вчиненого діяння (дії або бездіяльності).
При цьому, суд сприймає ці докази як належні, оскільки вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому провадженні і мають для нього значення, а також допустимими, так як підстав вважати, що вони отримані з порушенням встановленого законом порядку чи то внаслідок істотного порушення основоположних прав і свобод особи, немає.
А тому, з огляду на наведене, у ракурсі установлених судом фактичних обставин справи шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії конкретному складу правопорушення, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки він несвоєчасно подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, чим порушив вимоги фінансового контролю, і як наслідок, вчинив правопорушення, пов'язане з корупцією.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд ураховує характер вчиненого правопорушення, його особу, зокрема, те, що він не працює на цей час, має постійне місце реєстрації і проживання, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, а також ступінь його вини.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність у даному, конкретному випадку, згідно із ст.ст. 34, 35 КУпАП, суд не установив.
Тому, з огляду на таке, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу, що буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, а також необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень, у тому числі й іншими особами.
На підставі ст. 40 -1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір на користь держави, позаяк, його піддано адміністративному стягненню.
Заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення не застосовувались, фактів спричинення матеріальної шкоди внаслідок правопорушення, судом не установлено.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 251,252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, який належить стягнути на користь держави у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день розгляду справи становить 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Суддя І.В. Явіца